Справа №2-50-10

                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді  Головіна В.О., при секретарі Сисоєвій Л.В., з участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2 відповідачів ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, ОСОБА_5., позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 його представника ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання однією сім’ю, визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_6 до  ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно в порядку ст.392 ЦК України

                          В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся з позовом до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з 1996 року по грудень 2008 року знаходився у фактичних шлюбних відносинах  з  ОСОБА_8, яка ІНФОРМАЦІЯ_1року у віці 53 років померла. Позивач проживав разом із спадкодавицею у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належала останній на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.1994 року, жив з нею разом однією сім’єю, вели спільне господарство. За весь час спільного проживання позивач матеріально утримував спадкодавцю бо вона не працювала, за рахунок його коштів здійснені були ремонти в квартирі. В період хвороби доглядав за нею, здійснив поховання за свої кошти. Після смерті відкрилася спадщина у вигляді  квартири АДРЕСА_1. В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги і просив суд позов задовольнити та встановити факт проживання однією сім’єю, визнати право спільної сумісної власності на майно, визнати право власності на Ѕ  частину квартири, визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом, визнати за ним право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом та визнати  право власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом.  

У судовому засіданні позивач та його представник, кожен окремо, позов підтримали і просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник  позов не визнали, посилаючись на те, що позивач не має ніякого відношення до спірної квартири, відносини між позивачем та померлою не охоплювали всіх життєвих ситуацій, які виникають при спільному проживанні подружжя, було відсутнє ведення спільного побуту, мешкали окремо одне від одного, він проживав в будинку на дачі садівничого товариства «Угольок», його появи в квартирі носили епізодичний характер, між ними були неприязні стосунки, позивач  дозволяв собі бити ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_5. позов не визнала, посилаючись на те, що позивач та померла не проживали як сім’я, між ними  були неприязні стосунки, позивач дозволяв собі бити померлу.

Третя особа ОСОБА_6 та його представник, кожен окремо, позов не визнали. Третя особа  пред’явила зустрічну позовну заяву про визнання права власності на нерухоме майно в порядку ст.392 ЦК України, посилаючись на те, що з 1986 по 2001 роки він знаходився в зареєстрованому шлюбі з померлою ОСОБА_8  В період шлюбу ними за спільні грошові кошти була придбана квартира АДРЕСА_1. Гроші за квартиру він особисто сплатив продавцю. По приїзді із Півночі мешкав у спірній квартирі, а після розлучення з померлою в 2001 році виїздив на постійне місце проживання до Луганської області. За весь час з моменту придбання квартири і до смерті ОСОБА_8 розпоряджалися спірною квартирою вони за взаємною згодою. Просить суд  визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення  по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З 04 вересня 1996 року позивач був прописаний і фактично проживав разом із спадкодавцем у квартирі АДРЕСА_1 до дати її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року. На час розгляду справи  позивач зареєстрований та проживає за цією адресою, що підтверджується  письмовими доказами: копією паспорту ( а.с. 15-16,70), довідкою ЖЕД №6 УЖКГ Павлоградської міської ради (а.с.12), актом обстеження від 14.01.2009 року, складеним представниками ЖЕД №6 по факту проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.14), копією поквартирної картки (а.с.148+182,183). Факт спільного проживання однією сім’єю позивача та померлої ОСОБА_8 підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12, сусіди по спірній квартирі: ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Позивач перебував із померлою ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах. Померла  ОСОБА_8 з ІНФОРМАЦІЯ_2 року не працювала, що підтверджується  трудовою книжкою (а.с.19-21), показаннями свідків  ОСОБА_11., ОСОБА_10. Позивач, спільно проживаючи з спадкодавцем, працював на ВАТ «Павлоградвугілля» шахта «Самарська», що підтверджується  трудовою книжкою (а.с. 17-18). Після звільнення мав стабільний щомісячний дохід у вигляді пенсії та щомісячних страхових виплат, що підтверджується  довідками  управління Пенсійного фонду у м. Павлоград , ВВД ФНВВПЗ в м. Павлоград (а.с. 149,151).  За рахунок заробітної плати позивача погашався борг за теплову енергію, що підтверджується  довідкою ВСП «Шахта «Самарська» (а.с.30).

Відповідно до ст.3 СК України  сім’ю складають особи, які  спільно проживають, пов’язані спільним побутом,мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до п.2.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.04 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить  про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У судовому засіданні позивачем на підставі наданих доказів доведено факт спільного проживання з померлою ОСОБА_8 на протязі десяти років.

Спадкодавець восени 2008 року почала хворіти, знаходилася на стаціонарному лікуванні. Всі витрати, пов’язані з її лікуванням, поїздками до медичних закладів, придбання ліків здійснювалось за рахунок коштів позивача і цей факт не заперечується відповідачкою. Позивач здійснював догляд за хворою ОСОБА_8 В період хвороби позивач вимушений був взяти відпустку за доглядом хворої з 12 листопада 2008 по 18 грудня 2008 року, та звертатися до С/Т «Угольок», де він працював сторожем, за наданням матеріальної допомоги у розмірі 5000.00 грн. (а.с.43).

ОСОБА_8 померла на очах позивача і цей факт підтвердила відповідачка ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_3 теж доглядала за ОСОБА_8, але її відвідування носили епізодичний характер, вона працювала і не мала можливості щоденно знаходитися біля хворої. Пояснення свідків ОСОБА_17.,  ОСОБА_18 не є належним доказом по справі, ґрунтуються на припущеннях,  і не містять інформації щодо предмету доказування. Особисто з померлою ОСОБА_8 вони не знайомі, інформацією володіють зі слів відповідачки ОСОБА_3      

Згідно ч.2 ст.1259 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 у віці 53 років померла, про що в книзі реєстрації смертей 26 грудня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 1767 (а.с.7). Після померлої ОСОБА_8 відкрилася спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями померлої є її рідни сестри відповідачки по справі. Як було встановлено у судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_3 подала заяву до першої Павлоградської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки. Відповідач ОСОБА_5. підтвердила у судовому засіданні, що вона не подавала до першої Павлоградської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Згідно із ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Ц України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Враховуючи зазначену правову норму відповідач ОСОБА_5. вважається такою, що не прийняла спадщини після померлої ОСОБА_8

Надані позивачем докази підтверджують факт спільного проживання зі спадкодавцем протягом  десяти років. Відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.  Позивач 30.01.09 року звернувся в установленому порядку до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв’язку з чим було відкрито спадкову справу № 117 від 30.01.09 року.

Згідно зі ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на  спадкування  за  законом  мають  особи,  які  проживали  зі  спадкодавцем  однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні позивачем надані докази щодо  проведення у спірній квартирі ремонтів, здійснення переобладнання, заміну сантехніки, труб. У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 підтвердив факт проведення ним ремонту у квартирі АДРЕСА_1 та обсяг робіт та матеріалів, необхідних для проведення такого ремонту. Внаслідок грошових витрат позивача  спірна квартира № 95  збільшилась у своїй вартості, про що свідчить проведена судова будівельно-технічна експертиза (висновок №11 від 29.04.10. а.с.188-231) Позивачем  укладалися кредитні договори з банками для отримання грошових коштів, необхідних для належного утримання та ремонту квартири, що підтверджується кредитним договором №  789576/ФЛ від 19.03.08., укладався договір поставки № 31 від 11.12.07. на установку металопластикових вікон.  

Відповідно до ст.62 СК України,  якщо майно дружини,чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішення суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 Згідно із ч.1 ст.79 СК України  у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними

 Позивач  прийняв спадщину, яка залишилися після смерті спадкодавця, на час відкриття спадщини постійно проживав разом з спадкодавцем, фактично втупив в володіння спадковим майном.

У зустрічній позовній заяві третя особа не вказала ті  обставини, на яких ґрунтується її доводи та якими підтверджується його право власності на спірне майно, відсутні докази набуття третьою особою права спільної сумісної власності на квартиру. Померла ОСОБА_8 приїжджає до Павлограду разом з дочкою в кінці літа 1993 року і цей факт підтверджує відповідачка ОСОБА_3 Померла ї її дочка при приїзді до міста Павлограда проживали у відповідачки. Як пояснила  суду свідок ОСОБА_10. померла ОСОБА_8 приїхала із Півночі  із дочкою тому, що ОСОБА_6 «загуляв, вона його кинула і поїхала до матері в Артемівськ». Сама відповідачка ОСОБА_3 підтверджує факт того, що після смерті дочки ОСОБА_8 в 1994 році виїхала до Артемівська. З 1993 року  по 2001 роки померла ОСОБА_8  проживає окремо від чоловіка ОСОБА_8, що свідчить про припинення шлюбних відносин з третьою особою та роздільне їх проживання. Саме під час окремого проживання померла придбала квартиру АДРЕСА_1 м. Павлограда. В судовому засідання третя особа не доказала факт належності йому спірного майна на праві власності. Підтвердженням права власності на майно, що складає предмет зустрічного позову здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності. За період з 1994 по 2008 роки третя особа не зверталася до померлої особи ОСОБА_8, ні до позивача з будь-якими вимогами про усунення порушень щодо його права власності. За період життя ОСОБА_8 третя особа не зверталася до колишньої дружини щодо поділу майна після їх розлучення.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 пояснила суду, що по приїзді із Півночі третьої особи  померла ОСОБА_8 не пустила його у квартиру, і він вимушений був проживати у гаражах.

В судовому засіданні було з’ясовано, що померла ОСОБА_8 приїхала з Півночі влітку 1993 року, і потім у 1994 році виїхала до Артемівська. Шлюбні відносини припинилися з 1993 року, спільне господарство не велося. На час роздільного проживання в січні 1994 року померла придбала спірну квартиру. Пояснення свідка ОСОБА_20 не є належним доказом по справі, бо ґрунтуються на припущеннях, очевидцем подій, що відбувалися в Павлограді в 1994-2003 рр. вона не була, бо мешкала на Півночі, спілкування з померлою ОСОБА_8 носили епізодичний характер. Показання свідка не стосуються предмета доказування.

У нотаріально завіреному договорі купівлі-продажу від 14.01.1994 року зазначено, що продавець отримав гроші до підписання  договору саме від померлої ОСОБА_8, а не від інших осіб, а саме, від третьої особи ОСОБА_6 Письмові докази про протилежне у справі відсутні, тому в силу положень ст.218 ЦК України на показаннях свідків не можна обґрунтовувати протилежне ніж те, що зазначено в договорі купівлі - продажу  квартири. Крім того, тягар доказування про належність спірної квартири до спільної сумісної власності, лежить  на третій особі, тоді, як в силу ст.60,70 СК України (відповідно до ст..22, 24 КпШС України, чинними на час придбання квартири) та ст. 10 ЦПК України третя особа мала допустимими доказами довести факт придбання ним спірної квартири за власні кошти. Пояснення свідка ОСОБА_21 не є належним доказом по справі і не містять інформації щодо предмету доказування. Свідок не був присутнім при передачі грошей продавцю за квартиру, саме «супроводження» ним третьої особи не свідчить про той факт, що ОСОБА_6 саме з причини передачі грошей приходив до продавця. Сам свідок у квартирі не був. Показання свідка не може ґрунтуватися на припущеннях.

Третя особа не надала доказів в обґрунтування своїх позовних вимог і суд відмовив у задоволенні зустрічного позову у зв’язку з його недоведеністю.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

спадкодавцеві.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог чи заперечень.  Відповідачами та третьою особою не було  надано суду належних доказів в обґрунтування  своїх заперечень проти доводів позивача, викладених у позові.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, суд

                         В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сімєю з 04 вересня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Василівни двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Визнати за АДРЕСА_1 право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом.

Визнати за АДРЕСА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 разом зі спадкоємцем другої черги ОСОБА_3

Визнати за АДРЕСА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

   Суддя