П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2010 року м. Тернопіль
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Гавриш Г.П., з участю ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду від 20 липня 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою судді Лановецького районного суду від 20 липня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 51 грн.
У апеляційній скарзі, поданій 2 серпня 2010 року, ОСОБА_1 просить поновити пропущений ним строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки вважає, що пропустив його з поважних причин, та просить скасувати дану постанову суду, так як вважає її незаконною, посилаючись на те, що вказаного правопорушення не вчиняв.
Заслухавши ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, приходжу до висновку, що подана апеляція підлягає до задоволення із наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, судом 1-ї інстанції в порушення вимог ст.285 КУпАП, копія постанови судді Лановецького районного суду від 20 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 не була надіслана останньому, а одержана ним в суді лише 29.07.2010 року за його письмовим клопотанням.
За таких обставин вважаю, що строк на оскарження даної постанови судді Паламарчуком П.В. був пропущений з поважних причин, у зв’язку з чим є підстави для його поновлення в відповідності до вимог ст.289 КУпАП.
Приймаючи рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд у своїй постанові посилався на протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи.
Разом з тим ні протоколом про адміністративне правопорушення ні будь-якими іншими доказами по справі не доводиться факт умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій фізичного насильства в сім’ї, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілої.
В свою чергу ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та заперечив сам факт висловлювання на
адресу своєї бувшої дружини ОСОБА_2 будь-яких образ чи погроз. Крім цього ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердив, що саме ОСОБА_2, яка проживає окремо, а він самостійно виховує їхню спільну малолітню дитину, періодичне приходить до них і влаштовує скандали.
Будь-яких доказів щодо спростування цих тверджень ОСОБА_1 судом 1-ї інстанції не здобуто та в постанові не наведено.
Не наведено судом також і інших доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За наведених вище обставин, вважаю, що постановлене судом 1-ї інстанції рішення підлягає до скасування у зв’язку із недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а дана адміністративна справа – до закриття провадженням.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити строк на оскарження даної постанови суду.
Постанову Лановецького районного суду від 20 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по даній адміністративній справі – закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати
в кримінальних справах
апеляційного суду
Тернопільської області Гавриш Г.П.