Справа №2-128/10    

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі   головуючого судді  Головіна В.О., при секретарі Рубцовій О.В., з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,  представника Державного казначейства України Рибалко С.С., представника Павлоградської міжрайонної прокуратури Ткаченко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного казначейства України, третя особа Павлоградський МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Павлоградська міжрайонна прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди

                    В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 29.01.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками ст. 309 ч. 3 КК України по факту незаконного зберігання наркотичної речовини у великих розмірах.    В постанові слідчого було зазначено, що 28.01.2007р. приблизно об 11 годині співробітниками ІПС Павлоградського РІ УМВС був зупинений автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8, у ході обстеження автомобіля було виявлено та вилучено 25 515,0г. наркотичної речовини. 28.01.2007р. позивача  було затримано співробітниками ІПС Павлоградського РВ у порядку ст. 263 КУпАП. При затриманні до нього  з боку співробітників ІПС було здійснено фізичне насильство.   При перепровадженні  його в  ізолятор тимчасового утримання Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області було складено акт  співробітниками ІТУ про те, що при прийомі в ІТУ у нього було виявлено тілесні пошкодження у вигляді: «ссадины над правой бровью, потертости и ссадины на левой и правой руке, припухлості и гематомы голени правой ноги». Він написав пояснення стосовно отримання вказаних тілесних пошкоджень, в яких вказав, що отримав їх у районній міліції 28.01.2007р., претензій до співробітників ІТУ не має. Він написав заяву до прокурора Павлоградського району стосовно незаконного затримання та застосування до нього фізичного насильства з боку співпрацівників Павлоградського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, також просив провести медичне обстеження на предмет фіксування факту наявності в нього тілесних ушкоджень, але йому було відмовлено.  1.02.2007р. йому було пред’явлено звинувачення  у скоєні злочину, передбаченому ст. 309 ч. 3 УК України.   2.02.2007р.  Павлоградським міськрайсудом було винесено постанову про продовження строку утримання під вартою до десяти суток, тобто до 9.02.2007р. У пред’явленому йому обвинуваченні він свою вину не визнав. 9.02.2007р. Павлоградським міськрайсудом винесено постанову про застосування до мене запобіжного заходу – утримання під вартою. 12.02.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області проти позивача  було порушено кримінальну справу  за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 УК України за збут ОСОБА_9 наркотичної речовини.   12.02.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу проти позивача за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 УК України за збут ОСОБА_10 наркотичної речовини.  12.02.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу проти позивача  за ознаками злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 УК України за незаконне зберігання наркотичної речовини. 28.02.2007р. він звернувся з заявою до прокурора м. Павлограда щодо застосування до мене недозволених методів з боку співпрацівників Павлоградського РВ УМВС України в Дніпропетровській області з метою спонукання до дачі завідомо неправдивих показань, але прокурор Павлоградського району надав відповідь, що  доводи, викладені у заяві безпідставні. 30.03.2007р.  прокурором Павлоградського району було затверджено обвинувачений висновок, за яким він обвинувачувався у скоєні злочинів, передбачених ст. 307 ч. 1 та ст. 309 ч. 3 КК України.    При розгляді вказаної кримінальної справи в судовому засіданні Павлоградського міськрайонного суду було встановлено, що ОСОБА_9, ОСОБА_10Є надали слідству неправдиві показання, якими вони викривали мене у скоєні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2, 309 ч. 3 КК України. Також було встановлено, що вилучення у нього вдома макової соломки  у лютому 2007р. було здійснено у порушення вимог закону і кримінальна справа по ст.309 ч. 2 КК України була порушена незаконно.  Кримінальна справа 4.12.2007р.  була повернута на додаткову перевірку та передана в СВ Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області. Неодноразово позивач та його захисник подавали скарги прокурору Павлоградського району, прокурору Дніпропетровської області на незаконні дії працівників Павлоградського районного відділу міліції  при порушенні кримінальної справи та її провадженні.   10.02.2008р. слідчим СВ Павлоградського МВ УМВС України було винесено постанову по виділення матеріалів з кримінальної справи для додаткової перевірки.  В постанові вказано, що  ОСОБА_9, ОСОБА_10 дали слідству визнанні показання у відношенні до ОСОБА_6 під психічним та фізичним впливом з боку оперативних працівників Павлоградського РВ. Обшук у квартирі ОСОБА_6 на предмет виявлення наркотичної речовини  у лютому 2007р. здійснювався з порушенням вимог закону. ОСОБА_6 неодноразово звертався зі скаргами на дії працівників Павлоградського РВ щодо спричинення йому тілесних ушкоджень, однак у справі відсутня його заява про проведення СМЕ. У ході судового слідства був затребуваний акт, складаний в ІТУ, де ОСОБА_6 вказав, що працівники Павлоградського РВ спричинили його тілесні ушкодження. ОСОБА_6 був затриманий по ст. 263 КпАП України 28.01.2007р., однак в справі відсутній протокол затримання. Свідки ОСОБА_11  та ОСОБА_12 відмовились у судовому засіданні від дачі у відношенні ОСОБА_6 показань, оскільки у протоколі допиту не їх підпис і вони таких свідчень не давали. Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 пояснили що від них вимагали кошти за підписку про невиїзд.     В постанові вказано, що в діях робітників Павлоградського РВ слідчого ОСОБА_16, оперуповноважених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18  виявлені грубі порушення норм КПК України, по даному факту необхідно виділити матеріали для додаткової перевірки та направити їх до прокурора Павлоградського району для прийняття рішення.    13.02.2008р.  слідчим СВ Павлоградського МВ УМВС України кримінальна справа по обвинуваченню позивача  у скоєні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України була припинена  в зв’язку з відсутністю складу злочину.  13.02.2008р.  слідчим СВ Павлоградського МВ УМВС України кримінальна справа по обвинуваченню позивача  у скоєні злочину, передбаченого  ст. 309 ч. 3 КК України була припинена  в зв’язку з відсутністю складу злочину.  Обвинувачення у частині ст. 309 ч.1,2 КК України було направлено до Павлоградського міськрайонного суду  по епізодам, які мали місце у 2006р., стосовно виявлення в мене наркотичної речовини.  22.04.2008р.  постановою Павлоградського міськрайсуду  кримінальна справа по ст. 309 ч.,ч.1, 2 КК України була припинена в зв’язку з застосуванням Закону України « Про амністію».   По даній справі позивач  утримувався під вартою, але при порушенні кримінальної справи 3.08.2006р. та 6.01.2007р.   до  нього було застосовано запобіжний захід – підписка про невиїзд.   Після припинення кримінальної справи по ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч.2, ч. 3 КК України , де до  нього було застосовано запобіжний захід – утримання під вартою,  його повинні були звільнити з під варти.   Він звертався   з заявами до суду про зміну  запобіжного заходу, про незаконне утримання під вартою, але його заяви та скарги залишались без розгляду та реагування.    Фактично  з 28.01.2007р. по 22.04.2008р. позивач  перебував під вартою незаконно та незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності  по ст. 309 ч. 2, ч. 3 , ст. 307 ч. 2 КК України.  Відповідно до Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»  він має право на відшкодування шкоди, яке виникло у нього у наслідок закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину, за рахунок коштів державного бюджету, просить стягнути на його користь з держави у відшкодування моральної шкоди 250 000грн.

        У судовому засіданні позивач, його представники підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

        Представник Державного казначейства України позов не визнав, посилаючись на те, що державне казначейство не повинно здійснювати відшкодування шкоди, відповідальність у даному  випадку повинна нести третя особа – Павлоградський міський відділ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

        Представник Павлоградської міжрайонної прокуратури позов не визнав, мотивуючи тим, що стосовно ОСОБА_6 не винесений виправдувальний вирок, а постанова про припинення кримінального переслідування, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

      Представник третьої особи Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області позов не визнав, мотивуючи тим, що законні підстав для відшкодування моральної шкоди  у позивача відсутні.            

Суд, вислухав пояснення позивача, його представників,  представників відповідача та третіх   осіб,  дослідив докази, наявні у матеріалах   справи, вважає позов   таким, що підлягає частковому задоволенню.      

          Так, в судовому засіданні встановлено, що   28.01.2007р. ОСОБА_6   було затримано співробітниками ІПС Павлоградського РВ як особу, яка підозрювалась у скоєні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 309 КК України. При затриманні до  ОСОБА_6 було  застосовано насильство з боку оперуповноважених працівників Павлоградського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з метою примушення давати показання рол визнання своєї вини у скоєні злочину.

          Згідно акту працівників ІТУ від 28.01.2007р. у  ОСОБА_15, який  поступив до ІТУ як затриманий по ст. 263 КУпАП були виявлені тілесні ушкодження у вигляді саднин над правою бровою, саднин на лівій та праві руці, припухлості та гематоми голені правої ноги. В акті вказано пояснення ОСОБА_6, що тілесні ушкодження він отримав у районній міліції 28.01.2007р.  

            29.01.2007р.  слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками ст. 309 ч. 3 КК України по факту незаконного зберігання наркотичної речовини у великих розмірах.

          1.02.2007р. ОСОБА_6  було пред’явлено обвинувачення  у скоєні злочину, передбаченому ст. 309 ч. 3 УК України.  

          2.02.2007р.  Павлоградським міськрайсудом було винесено постанову про продовження  ОСОБА_6 строку утримання під вартою до десяти суток.

          9.02.2007р. Павлоградським міськрайсудом винесено постанову про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу – утримання під вартою.    

          12.02.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_16  проти ОСОБА_15.  було порушено кримінальну справу  за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 УК України за збут ОСОБА_9 наркотичної речовини.  

          12.02.2007р. слідчим ОСОБА_16 СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу проти ОСОБА_6  за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 УК України за збут ОСОБА_10 наркотичної речовини.  

          12.02.2007р. слідчим СВ Павлоградського РВ УМВС України у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу проти позивача  за ознаками злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 УК України за незаконне зберігання наркотичної речовини.

          12.02.2007р. вказані справи були об’єднані у одне провадження.

          30.03.2007р. обвинувальний висновок у відношенні до ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 1,ч.3 ст. 309 КК України був затверджений прокурором Павлоградського району, кримінальна справа направлена  на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду.            

         4.12.2007р.  була повернута на додаткову перевірку та передана в СВ Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області.

          13.02.2008р.  слідчим СВ Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області  ОСОБА_17 винесена постанова про припинення кримінального переслідування у відношенні до ОСОБА_6   по  ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України   в зв’язку з відсутністю в його діях  складу злочину.  

          13.02.2008р.  слідчим СВ Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_17 винесена постанова про припинення кримінального переслідування у відношенні до ОСОБА_6 по   ст. 309 ч. 3 КК України в зв’язку з відсутністю  в його діях складу злочину.           

          Таким чином,  з 28.01.2007 року по 13.02.2008 року позивач знаходився під слідством, 22.04.2008р. ОСОБА_6 був звільнений з під варти.

            Згідно  відповідей  Павлоградської районної прокуратури від 15.05.2008р. та від 19.05.2009р., наданих на зави та скарги ОСОБА_6 та його захисника, у наслідок порушення вимог ст. 22 КПК України слідчими, у провадженні яких знаходилась кримінальна справа № 11071041 у відношенні до ОСОБА_6 постановою прокуратури від 14.05.2008р.  у відношенні  до слідчих ОСОБА_3 та ОСОБА_16 були порушені дисциплінарні провадження, у відношенні до оперативних працівників ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_13 були порушені дисциплінарні провадження і їм було винесено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.    

          Згідно ст. 3 Конвенції  про захист прав людини та основних свобод  нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

          Відповідно до ст. 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статі, має захищене  позовом право на відшкодування.             

          Відповідно до вимог ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу  тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт відшкодовується державою в повному обсязі не залежно від вини посадових та службових осіб органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.              

          Відповідно до ст., ст. 1,5 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР „  Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”  підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового  слідства, прокуратури і суду.

          Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду”  відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

        Згідно п. 17 Положення про застосування Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, заданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового  слідства, прокуратури, суду», затвердженого наказом № 6\5\3\41 від 04.03.1996р. Мінюсту України, Генеральної прокуратури, Мінфінансів України, зареєстрованого в Мінюсті України 06.03.1996р. за № 106\1131  передбачене ч.5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі,  коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв*язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми , інших негативних наслідків морального характеру.                           

        Суд вважає доведеним факт того, що незаконні дії оперуповноважених Павлоградського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області  ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_18, слідчих СВ Павлоградського РВ  ГУМВС України у Дніпропетровській області  ОСОБА_3, ОСОБА_16   завдали позивачу моральних втрат, привели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, погіршення відносин з оточуючими його людьми,  вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто ці незаконні дії спричинили позивачу моральну шкоду , що проявилася у моральних стражданнях , які переніс позивач.

        Суд вважає, що позивач  має безперечне право на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок  застосування фізичного та психічного впливу з боку органів дізнання, слідства, незаконного затримання , незаконного арешту, незаконного  притягнення до кримінальної відповідальності.            

         Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди  суд враховує  характер та  обсяг страждань, яких зазнав позивач та з урахуванням, що позивач тривалий час незаконно був позбавлений свободи, ізольований від суспільства,  позбавлений права на роботу, на нормальні життєві стосунки з рідними та оточенням. Батько позивача та мати знаходились на  час незаконного утримання під вартою позивача, слідства та суду, у похилому віці, вони є пенсіонерами. Батько позивача був інвалідом 1 групи , страждав на захворювання серцем,  у наслідок незаконних дій з боку органу дізнання, слідства, суду у відношенні до позивача, він отримав інсульт, був паралізований, що призвело до його смерті. Мати позивача  є інвалідом 11 групи, перенесла на той час дві операції, стан її здоров’я погіршився, у неї виявлено онкозахворювання. У позивача загострилось захворювання язви шлунку під час перебування під вартою та застосування до нього насильницьких дій з боку органу дізнання та слідства. Позивач на теперішній час знаходиться на обліку у  лікаря терапевта, хірурга після ускладнення стану здоров’я у наслідок отриманих тілесних ушкоджень з вини працівників органу дізнання та слідства. З  урахуванням викладеного  суд при визначенні розміру моральної шкоди  виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.   При цьому суд вважає, що визначений  позивачем розмір відшкодування моральної шкоди значно завищений і вважає правильним задовольнити позов частково і визначити розмір компенсації моральної шкоди у розмірі  100 000 грн.        

    На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 в 100000.00 (сто тисяч) гривень.

Стягнення суми моральної шкоди провести з Державного казначейства України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

  Суддя