Справа № 22-1358/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Кушнір О.Г.
Категорія : 19.20 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Здолбунівського районного суду від 03 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду від 03 червня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 192 500 грн., що еквівалентно 25 000 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 950 грн. судових витрат.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що порушення зобов’язання виникло не з його вини.
В договорі завдатку було зазначено зобов’язання у вигляді укладення договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості до 2008 року, проте цей обов’язок був встановлений 29 лютого 2008 року, тому виконати його було неможливо. Дана умова договору є нікчемною, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що порушення зобов’язання сталося з вини ОСОБА_2, і він відповідно до ст. 571 ЦК України зобов’язаний повернути позивачу завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2008 року між сторонами укладено договір завдатку № 26, за умовами якого вони домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_1, за 429 250 грн. до 2008 року та передано відповідачу гарантійну суму, в загальному розмірі 12 500 доларів США.
Проте, як у цей строк, так і в подальшому договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладено не було.
Згідно ст. 570 України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем ОСОБА_2 в рахунок виконання договору платежі у розмірі 12 500 доларів США є авансовими і підлягають поверненню ОСОБА_3 у тому розмірі в якому вони надавались.
За таких обставин, підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених п. 11 Договору завдатку немає, оскільки штраф був передбачений лише як штрафна санкція за договором завдатку, а не за договором авансу який мав місце між сторонами, на що покликалась позивач в позовній заяві.
Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню і понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України ст. 570 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 03 червня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 98 987,50 грн., що еквівалентно 12 500доларів США, та 1114 грн. 88 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :