У   Х   В   А   Л   А

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

           25 жовтня 2010 року                                                         м.Рівне

          Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

                   головуючої – Міщенко О.А.

                   суддів Гладкого С.В. Іващука В.Я.

з участю прокурора Клімашевич Н.О.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від                        24 червня 2010 року.

          Цим вироком ОСОБА_1 , який народився                                                                                            

                                ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одесі, громадянин України, з    

                                неповною середньою освітою, не працюючий, раніше судимий                    

                                Рівненським міським судом 16 вересня 2002 року за ч.3 ст.185

                                КК України на один рік позбавлення волі, цим же судом

                                2 березня 2004 року за ч.3 ст.187 КК України на п’ять років шість  

                                     місяців позбавлення,

      засуджений за ч.1 ст.286 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, за ч.1 ст.135 КК України на один рік позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч.2 ст.263 КК України на один рік позбавлення волі. За сукупністю злочинів, на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

         Судом вирішено питання щодо речових доказів у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

          ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні ряду злочинів за наступних обставин.

          24 жовтня 2009 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_1 без посвідчення водія та реєстраційних документів на легковий автомобіль „ Хонда Цівік”, номерний знак НОМЕР_1, керуючи вказаним транспортним засобом і рухаючись зі швидкістю біля 40 км/год. по вул.Київській в м.Рівному, на перехресті з вулицями Віденською і Грушевського, порушив вимоги п.п.1.4, 1.5, 2.1, 8.10 та 12.3   Правил   дорожнього   руху   (далі  –  Правил).   Внаслідок   цього   виїхав   на

пішохідний перехід, де наїхав на потерпілого ОСОБА_3, від чого останній отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді політравми, уламкового перелому середньої третини обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, закритого троьхкісточкового перелому правого гомілково-ступеневого суглобу зі зміщенням та підвивихом ступні, закритої черепно-мозкової травми з явищами струсу головного мозку, множинних осаднень обличчя та спини, забою грудної клітки справа, рваної рани лівої здухвинної ділянки.    

         Тоді ж він, в порушення вимог п. 2.10 Правил, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпілий, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці.

         5 грудня 2009 року близько 20 год. 30 хв. в приміщенні Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру, що на вул.Дворецькій, 108 в м.Рівному, відкрито заволодів належним ОСОБА_4 мобільним телефоном „Нокіа 6300” з Сім-карткою оператора мобільного зв’язку „МТС” і карткою пам’яті, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 1293 грн. 18 коп.

         31 грудня 2009 року близько 14 год. 40 хв. погрожуючи застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний Одесі мобільний телефон „Соні Еріксон К 550 І” з Сім-карткою оператора „Київстар”, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 918 грн.17 грн.

         3 січня 2010 року близько 11 год. поблизу торгового центру „Покровський” на вул.Київській в м.Рівному, погрожуючи застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон „Сименс С75”, вартістю 353 грн., та грошові кошти в сумі 50 грн., заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 403 грн. 12 коп.

         4 січня 2010 року біля 10 год. незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого у під’їзді будинку на вул.Шухевича, 14 в м.Рівному, кастет і зберігав при собі без передбаченого законом дозволу. Того ж дня о 16 год. 20 хв. вказаний кастет у нього  було виявлено та вилучено працівниками міліції  

         13 січня 2010 року близько 16 год. поблизу кінотеатру „Україна” на майдані Незалежності в м.Рівному, з погрозою застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належні ОСОБА_7 гроші в сумі 50 грн.

         15 січня 2010 року близько 16 год. 30 хв.  у парку відпочинку ім.Шевченка в м.Рівному з погрозою застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний ОСОБА_8 мобільний телефон „Нокіа 6680” з Сім-карткою оператора „Ді-жус”, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1646 грн. 40 коп.

         В апеляції прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на несправедливість призначеного покарання внаслідок його м’якості, просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання.

         Засуджений  ОСОБА_1  в  апеляції  зазначив,  що   призначене  йому

покарання  є  надто  суворим  і  судом  не враховано його щире каяття, а також стан

здоров’я (перебування на обліку в туберкульозному диспансері у зв’язку перенесеним туберкульозним плевритом). Просить змінити вирок в частині призначеного покарання і, у відповідності до ст.69 КК України, призначити покарання більш м’яке, ніж передбачено законом.        

          Під час апеляційного розгляду справи прокурором подано зміни до апеляції, в яких поставлено питання про погіршення становища засудженого. Так прокурором пропонується постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України призначити один рік обмеження волі, за ч.1 ст.135 – два роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 – п’ять років позбавлення волі, за ч.2 ст.263 – один рік позбавлення волі, а на підставі  ч.1 ст.70 цього Кодексу – п’ять років позбавлення волі. Згідно ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання призначити п’ять років один місяць позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

В дебатах прокурор Клімашевич Н.О. просила за ч.1 ст.286 КК України призначити один рік обмеження волі, за ч.1 ст.135 – два роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 – чотири роки одинадцять місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.263 – один рік позбавлення волі. На підставі  ч.1 ст.70 цього Кодексу призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки одинадцять місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання призначити п’ять років позбавлення волі.

         Засуджений ОСОБА_1 підтримавши свою апеляцію, просив залишити без задоволення апеляцію прокурора.

         Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Клімашевич Н.О. і засудженого ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що  апеляції  підлягають до задоволення частково,  виходячи  з  наступного.

         В силу положення ст.355 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) за межами строків на апеляційне оскарження зміни до апеляції в частині погіршення становища засудженого не допускаються. За таких обставин у прийнятті змін до апеляції прокурора, які спрямовані на погіршення становища засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

         Згідно ст.365 КПК вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

         Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.263 КК України, є вірним і в апеляціях не оспорюється.

          Суд призначив покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, та обставини, що пом’якшують покарання в тому числі й ті, на які посилається засуджений в апеляції.  

         Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів. Тому колегія суддів вважає, що не має підстав для скасування чи зміни вироку в частині основного покарання.

          Разом з цим колегія суддів визнає, що суд безпідставно застосував до засудженого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами,  оскільки за поясненями засудженого ОСОБА_1 такого права він взагалі не мав (т.3 а.с.22). Ці показання засудженого підтверджені повідомленням виконувача обов’язки начальника Управління ДАІ УМВС України у Рівненській області від 11.10.2010 р., згідно якого за даними автоматизованої бази даних відмості про видачу посвідчення водія ОСОБА_1 – відсутні. Тому додаткове покарання у виді у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки підлягає виключенню з вироку .

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

у  х  в  а  л  и  л  а :

         Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Вирок Рівненського міського суду від 24 червня 2010 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити та виключити з резолютивної частини  додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки.

         В решті вирок залишити без зміни.    

С  у  д  д  і

                       О.А.Міщенко С.В.Гладкий В.І.Іващук

При обранні засудженому міри покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу (перебуває на обліку у нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово судимий) і дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення йому покарання в межах санкції. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

4 жовтня 2009 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_1 рухаючись за кермом автомобіля „Honda Civic”, номерний знак 05 768 СК, зі швидкістю біля             40 км/год. по вул.Київській в м.Рівному, на перехресті з вулицями Віденською і Грушевського, порушив вимоги п.п.1.4, 1.5, 2.1, 8.10 та 12.3 Правил дорожнього руху (далі – Правил). Внаслідок цього виїхав на пішохідний похід та наїхав на потерпілого ОСОБА_3, від чого останній отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді політравми, уламкового перелому середньої третини обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, закритого троьхкісточкового перелому правого гомілково-ступеневого суглобу зі зміщенням та підвивихом ступні, закритої черепно-мозкової травми з явищами струсу головного мозку, множинних осаднень обличчя та спини, забою грудної клітки справа, рваної рани лівої здухвинної ділянки.    

           Тоді ж він в порушення вимог п. 2.10 Правил, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпілий, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його в небезпеці.

Крім цього, 9 вересня 2004 року близько 22 години ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 2.10а, 2.10 г, 2.10д Правил дорожнього руху України, знаходячись в с. Ліски Менського району, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпілі, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив їх в небезпеці.

виїхав на праве узбіччя, наїхав на потерпілих Соні Еріксон і ОСОБА_6. котрі йшли у попутньому напрямку та завдав Соні Еріксон тяжкі тілесні ушкодження від котрих той помер, а ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Він унаслідок наїзду, сам поставивши потерпілих у небезпечний для їх життя стан, втікши автомобілем з місця пригоди, завідомо залишив їх без допомоги, що спричинило смерть потерпілого Соні Еріксон

проявив неуважність, при виникненні небезпеки негайно не вжив заходів до зменшення швидкості і повної зупинки транспорту та здійснив наїзд на  Одесі, яка переходила дорогу по пішохідному переходу, внаслідок чого остання від отриманих  тілесних  ушкоджень померла.

5 грудня 2009 року близько 20 год. 30 хв. в приміщенні Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру, що на вул.Дворецькій, 108 в м.Рівному, відкрито заволодів належним ОСОБА_4 мобільним телефоном „Нокіа 6300” з Сім-карткою оператора мобільного зв’язку „МТС” і карткою пам’яті, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 1293 грн. 18 коп.

31 грудня 2009 року близько 14 год. 40 хв. погрожуючи застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний Одесі мобільний телефон „Соні Еріксон К5501” з Сім-карткою оператора „Київ стар”, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 918 грн.17 грн.

3 січня 2010 року близько 11 год. поблизу торгового центру „Покровський” на вул.Київській в м.Рівному, погрожуючи застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон „Сименс С75”, вартістю 353 грн., та грошові кошти в сумі               50 грн., заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 403 грн.               12 коп.

4 січня 2010 року біля 10 год. незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого у під’їзді будинку на вул.Шухевича, 14 в м.Рівному, кастет і зберігав при собі без передбаченого законом дозволу. Того ж дня вказаний кастет о 16 год. 20 хв.

 13 січня 2010 року близько 16 год. поблизу кінотеатру „Україна” на майдані Незалежності в м.Рівному, з погрозою застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належні ОСОБА_7 гроші в сумі 50 грн.

15 січня 2010 року близько 16 год. 30 хв.  у парку відпочинку ім.Шевченка в м.Рівному з погрозою застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав належний ОСОБА_8 мобільний телефон „Нокіа 6680” з Сім-карткою оператора „Ді-жус”, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1646 грн. 40 коп.

Однак, з повідомлень МРЕВ ДАІ м. Херсона (а.с. 212, 213)  вбачається, що ОСОБА_1 5 квітня 2003 року здав іспити з Правил дорожнього руху і  практичного керування автомобілем, але посвідчення отримав лише 10 травня 2003 року, тобто на день вчинення злочину - 8 квітня 2003 року, - він посвідчення на  право керування автомобілем ще не отримав і тому він не міг бути позбавлений судом права керування автомобілем.

Крім того, суд, призначив зазначене додаткове покарання в порядку                ст. 71 КК України , тобто всупереч вимогам ст. 65 КК України , згідно з якою таке покарання може призначатися лише при визначенні покарання у межах статті Особливої частини цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним  призначення засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки слід визнати помилковим, тому  в порядку ст. 395 КК України  вказівку про це слід виключити з вироку суду і ухвали апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 395 , 396 КПК України , колегія суддів

                у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України  виключити з вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 26 травня 2005 року і ухвали апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2005 року вказівку про призначення засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті зазначені судові рішення залишити без зміни.

Цим вироком ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Золочів Золочівського району Харківської області,

                        громадянин України, з вищою освітою, не одружений, не працюючий,

                         мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий Злочівським районним судом Харківської

                         області 26 квітня 2006 року за ч.3 ст.289 КК України на сім років

                         позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

     засуджений за ч.1 ст.213 КК України до штрафу в розмірі три тисячі чотириста гривень.

         Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

         ОСОБА_11 визнаний винним в тому, що в порушення вимог ст.4 закону України „Про металобрухт” та п.36 ст.9 Закону „про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” на протязі січня-лютого 2010 року за місцем свого тимчасового проживання по АДРЕСА_2 здійснював незаконні операції з брухтом чорних і кольорових металів без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії). З  метою реалізації брухту по вищій ціні, ОСОБА_11 заготовив від юридичних та фізичних осіб брухту чорного і кольорового металів на загальну вагу 3100 кг.

          У поданій апеляції ОСОБА_11 просить змінити вирок в частині вирішення долі речових доказів і повернути належні йому газобалонне обладнання до автомобіля „БМВ”, чавунні батареї і статори до електромоторів в кількості близько 70 шт. При цьому посилається на та, що статори і газобалонне обладнання належать йому на праві власності, а чавунні радіатори – зняті в будинку його співмешканки. Стверджує, що наявна в матеріалах справи накладна про придбання ним у фарфорового заводу вказаних статорів, свідчить про їх придбання для особистої мети.      

           Під час судового розгляду справи судом першої інстанції

          Згідно ч.3 ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи  в апеляційному порядку.  

         Як убачається з протоколу судового засідання, вказаних вимог закону дотримано не було – суд не з’ясував правильності розуміння підсудним змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції (а.с.136).  

Керуючись ст..ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

У  х  в  а  л  и  л  а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_11

вирок Березнівського районного суду від 2 липня 2010 року стовно ОСОБА_11