Справа № 13992/2010 Головуючий в 1 інстанції:
Русанова Т.Т.
Доповідач – Іванова І.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Дронської І.О., ФарятьєваС.О.
при секретарі – Логвиновій Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - Кірпа Василя Миколайовича на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 31 травня 2010р.
у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 31.05.2010р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок трудового каліцтва 25000 грн.. Стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 15 грн.. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» просить рішення скасувати та відмовити у задоволені позивних вимог ОСОБА_4 Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 27.02.2008 року ОСОБА_4 був придавлений шматком гірничої породи, внаслідок чого отримав травму спини. За таких обставин було складено акт про нещасний випадок від 29.02.2008р. Згідно висновку МСЕК від 14.07.2009 р., позивачу було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва та 40% втрати професійної працездатності з 30.06.2009 р.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини відповідача позивач отримав травму, що відповідач не міг створити безпечні і нешкідливі умови праці. Довід апелянта, що позивачу при його прийнятті на роботу були відомі умови праці, не заслуговує на увагу, та може розцінюватися як небажання дотримуватися закону. Оскільки ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Доводи апеляційної скарги про неправильно застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого позивачеві було заподіяно моральну шкоду, пов’язану з виконанням ним трудових обов’язків під час чого відповідачем не були забезпечені безпечні умови праці.
Правильно суд першої інстанції вказав, що строк позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України не пропущено у зв’язку з тим, що моральні страждання носять довготривалий характер.
Безпідставно апелянт вказує на необґрунтованість стягнення моральної шкоди. В рішенні вказано, що позивач, молода людина, довго стаціонарно лікувався, не має змоги сидіти, повинен носити спеціальний одяг, таке становище вимагає від нього значних зусиль для організації свого життя, втрата працездатності носить стійкий характер.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним, він підлягає зменшенню до 12000 гривень.
Вказівка в резолютивній частині рішення на негайне виконання стягнення аліментів є помилковою, у зв’язку з чим суд першої інстанції своєю ухвалою від 27 вересня 2010р. виправив цю помилку.
На підставі викладеного, керуючись п.3ч.1ст.307, ч1ст.309,ч.2ст.314, ст.316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 31 травня 2010р. змінити.
Зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_4 моральної шкоди з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» до 12000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: