АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162, тел. 218-42-34, факс 33-71-00, inbox@zpa.court.gov.ua
Справа № 33 – 715/ 2010р.
Категорія - ст. 130, ч.1 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Незола І.М., за участю правопорушника ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 серпня 2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130, ч.1 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді позбавлення його прав керування транспортними засобами строком на 1 рік.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні п. 2.9 Правил дорожнього руху, а саме в тому, що 14 серпня 2010 року в вечірній час керував автомобілем ІЖ 412, державний номер НОМЕР_1, в с. Промінь Мелітопольського району в стані алкогольного сп'яніння.
В своїй апеляції на цю постанову ОСОБА_1 вказує на свою незгоду з нею, ставить питання про її скасування з тих підстав, що він не скоював вищевказаного правопорушення, одночасно ставить питання про поновлення йому строків на оскарження цієї постанови, посилаючись на те, що справа розглянута без його участі, про існування судової постанови йому стало відомо лише 13.10.2010 року, тому вважає, що строки пропущені ним з поважної причини.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, доводи його представника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали скаргу, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження судової постанови підлягає задоволенню, сама скарга також підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_1 про скоєння ним вищевказаного правопорушення грунтуються лише на даних протоколу про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах адміністративної справи.
Не заперечуючи самого факту затримання його співробітниками міліції в нетверезому стані, ОСОБА_1 проте посилається на те, що в момент затримання він знаходився в салоні свого автомобілю, який стояв біля магазину, і очікував свого сина, який повинен був доставити його додому разом з автомобілем, оскільки він не хотів сідати в такому стані за кермо автомобілю. Посилається також на те, що в його присутності протокол щодо нього не складався, тому про його існування він взагалі не знав, доки не був викликаний в ДАІ з приводу позбавлення його судом права керування транспортними засобами, про розгляд справи в суді його також ніхто не повідомляв.
Доводи ОСОБА_1 нічим в матеріалах справи не спростовуються, навпаки, містять деякі підтвердження їхньої достовірності.
Так, в матеріалах справи є не тільки оригінал протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с. 1), але і й його другий примірник, який у відповідності до вимог ч.2 ст. 254 КУпАП повинен був бути вручений ОСОБА_1 під розписку, проте цього зроблено не було і відмітки про причини невручення правопорушнику копії протоколу матеріали справи не містять, що непрямим чином підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що в його присутності ніяких протоколів співробітниками ДАІ не складалося.
Не спростовуються матеріалами справи і ствердження ОСОБА_1 про те, що він був затриманий не в момент керування автомобілем, а лише в його салоні в той час, коли автомобіль стояв біля магазину.
З матеріалів справи, насамперед, з рапорту співробітника міліції ОСОБА_3 вбачається, що саме він затримував ОСОБА_1, після чого передав його співробітникам ДПС ОСОБА_4 і ОСОБА_5, і вже ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1
Таким чином, ні співробітник ДПС ОСОБА_4, ні вказані ним в протоколі свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які ухилилися від явки до суду, не були безпосередніми свідками саме правопорушення, скоєного ОСОБА_1, інших доказів, які б спростовували його доводи про те, що він не скоював вказаного в судовій постанові правопорушення, матеріали адміністративної справи не містять.
За таких обставин судове рішення по даній справі підлягає скасуванню і, з огляду на те, що в матеріалах адміністративної справи бракує доказів для висновку про винність ОСОБА_1 в скоєнні ним правопорушення, передбаченого ст. 130, ч.1 КУпАП, провадження по справі щодо нього підлягає закриттю.
З вказаних ОСОБА_1 підстав підлягає також задоволенню і його клопотання про поновлення йому строків на апеляційне оскарження судової постанови по даній справі.
Керуючись ст.ст. 247, п.7, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Поновити йому строк на оскарження постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 серпня 2010 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130, ч.1 КУпАП, саму вказану постанову скасувати та провадження по адміністративній справі закрити за браком доказів в підтвердження винності його в скоєнні вказаного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
апеляційного суду Запорізької області І.М. Незола