Судове рішення #11906623

Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22 – 8272/ 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Скользнєва Н.Г.

                                                                          Суддя-доповідач:                   Поляков О.З.                                    

                                   

У Х В А Л А

Іменем України

              «11» листопада 2010 року                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Ломейка В.О.

Суддів:                    Городовенка В.В.

                                 Полякова О.З.

                                 

При секретарі:        Бабенко  Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року у справі за позовом Державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект» до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення , -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2004 року Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що б. АДРЕСА_2 є гуртожитком та знаходиться на балансі ДПІ «Запоріжцивільпроект».

Згідно ордеру № 8 від 04.08.1998 року кімната № 13 житловою площею 22 кв.м. була надана ОСОБА_2.

Згідно наказу № 38-к від 06.06.2001 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду вахтера гуртожитку, а 02.09.2001 року звільнена за власним бажанням.

Після припинення трудових відносин адміністрація підприємства звернулася до ОСОБА_2 з проханням виписатися з займаної житлової площі та звільнити її. На це прохання відповідач з кімнати виїхала,  але не виписалася та не звільнила її від своїх речей.

Посилаючись на викладене, просили суд виселити ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_2.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_2 з кімнати № 13 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду  скасувати та ухвалити нове рішення, яким  в задоволенні позовних вимог відмовлено.

              Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

            Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.

            Як вбачається з матеріалів справи гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 знаходиться на балансі ДПІ « Запоріжцивільпроект».

            Відповідачка ОСОБА_2 знаходилася в трудових відносинах з ДПІ « Запоріжцивільпроект» всього три місяці ,коли з 06.06.2001 року по 28.08.2001 року працювала на посаді вахтера гуртожитку і була звільнена за власним бажанням.

            Згідно до ч.1 ст.127 Житлового Кодексу України для проживання робітників ,службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

            Кімната в гуртожитку була тимчасово надана ОСОБА_2 за її особистою завою в 1996 році за сімейними обставинами.

            На час складання актів в 2004 та 2005 року \а.с.6,28-36\ відповідачка в кімнаті не проживає, в трудових відносинах  з інститутом не знаходиться.

            Таким чином як на час надання кімнати ,так і на момент розгляду справи в суді у ОСОБА_2 не було правових підстав для зайняття кімнати в гуртожитку позивача.

            Посилання апелянта на наявність ордеру не може бути прийнято до уваги, так як   з копії ордеру наявної в матеріалах справи ,неможливо зробити висновок яка кімната  і якої площі надавалася в 1998 році ОСОБА_2.

            Частиною першої статті 132 Житлового Кодексу України передбачено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою.

            Вирішуючи питання про виселення без надання іншого жилого приміщення ,суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1.

            На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення  справи.

Керуючись ст. ст. 307,308,317      колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_2 – відхилити.

           Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року по цій справі – залишити без зміни.

            Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржено до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.  

             Головуючий:

             

            Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація