УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.,
суддів : Проскурніцького П.І., Фединяка В.Д.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника
ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3
- ОСОБА_4, представника ВАТ АКБ
„Прикарпаття" - Ожгевич B.C.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 01 лютого 2007 року, -
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 01.02.2007 року відмовлено у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ВАТ АКБ „Прикарпаття" про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору застави.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково і проведено реальний поділ незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1. Розподілено між сторонами земельну ділянку. В розділі між бувши подружжям майнових зобов'язань відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у розподілі грошових зобов'язань в сумі 132336 грн. між бувшим подружжям та не стягненні з бувшої дружини на його користь за різницю в частках будинковолодіння 7819 грн. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт в скарзі посилається на те, що судом неповно і необ'єктивно досліджено наявні у справі докази, а тому ухвалено незаконне та необгрунтоване рішення. Оскільки майнові зобов'язання перед ВАТ АКБ „Прикарпаття" на суму 8500 доларів СІЛА виникли під час перебування його та ОСОБА_3 у шлюбі, то вони обидвоє повинні їх погашати, а ухвалені судом по цьому питанню рішення тільки підтверджують даний факт. Судом не досліджено також факт непогашення заборгованості в сумі 3563, 7 доларів США перед поручителем ОСОБА_6 та 8608, 29 доларів США перед поручителем ОСОБА_7, оскільки його бувша дружина власноручно підписувала договори застави, погоджувала їх укладення, а тому є співзобов'язаною по вказаних заборгованостях. Також ним 08.11.2004р. взято кредит у АППБ „Аваль" в сумі 4 тис. євро для будівництва житла, в якому повинна була проживати їхня сім'я. Однак, із-за відсутності коштів до цього часу кредит не погашено. Тому грошові зобов'язання в сумі 132336 грн. 55 коп. повинні бути розподілені між ним та відповідачкою. Також він не відмовлявся від різниці в частках при поділі будинку в сумі 7819 грн.
Просить рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані вище позовні вимоги.
Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просять рішення в частині відмови у розподілі грошових зобов'язань та стягнення різниці в частках при поділі будинковолодіння скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Справа № 22-ц-393/2007р. Головуючий у І інстанції Хоминець М. М.
Категорія 18 Доповідач Горблянський Я.Д.
2
Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник ВАТ АКБ „Прикарпаття" Ожгевич B.C. просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 04.02.1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Тисменицького районного суду від 13.10.2004р. Під час шлюбу сторони почали будівництво житлового будинку в с Старий Лисець. Процент готовності становить 67, 47 відсотків. Вартість будинку 300868 грн. Даний будинок та земельна ділянка розділені між бувшим подружжям. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл кредитних зобов'язань на суму 8500 доларів США перед ВАТ АКБ „Прикарпаття", що становить 64027 грн., забезпечених договором застави від 24.01.2003р., суд першої інстанції зіслався на рішення Тисменицького районного суду від 20.11.2006р. та 21.12.2006р., якими з ОСОБА_1 було стягнуто дану суму. Дані рішення ніким не відмінялися і не змінювалися. Вказану суму по рішеннях апелянт не сплатив. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо даних грошових сум.
Оскільки ОСОБА_1 не зміг довести суду першої інстанції, що кошти в сумі 189648 грн., які отримав у кредит та від отриманих прибутків він вложив у будівництво житлового будинку, то вимога про розподіл даних коштів між сторонами не була задоволена.
Оскільки апелянт відмовився від компенсації за різницю в частках в сумі 7819 грн., що знайшло своє підтвердження у поясненнях сторін та інших матеріалах справи, то суд першої інстанції, врахувавши покази апелянта та те, що на утриманні відповідачки залишився проживати неповнолітній син, дану різницю між частками сторін при поділі житлового будинку не стягнув.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості, оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції врахував всі доводи і обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі.
Підстав для скасування даного рішення в частині розподілу грошових зобов'язань та стягнення різниці в частках при поділі будинковолодіння і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 01.02.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.