№22-ц-30048\10р. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: кредитний договір Бородіна Н.М.
Доповідач-Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Харківської обласної філії про визнання недійсними пунктів договору та їх зміни,-
ВСТАНОВИЛА :
20 липня 2009 року позивач звернувся у суд з зазначеним позовом в якому з урахуванням його уточнень та змін 25.01.2010 року та 16.06.2010 року просив : в договорі кредиту від 21.11.2007 року № 805, укладеного між ним та відповідачем визнати дійсними п.1.1. з заміною слів «в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення,строковості, платності та цільового характеру використання у відповідності з Калькулятором» на слова «у власність з оплатою за грошові ресурси як специфічний вид товару» , 1.2, 1.3, 1.3.1., 1.6, 2.1, 2.2, 2.3., 2.5, 2.6.1, 2.6.2, 2.7, 3.1., 3.1.1., 3.2, 3.2.1, 3.3.7, 3.3.12, 3.3.17, 3.3.18, 3.4,3.4.1,3.4.2, 5.1, 5.1.1, 5.2., 5.3, 7.1, 7.2, 7.3, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 7.9.. Визнати п. 6.1. вказаного договору таким,що підлягає викладенню в наступній редакції «Спори, які виникають у зв»язку з виконанням даного договору, вирішуються у встановленому законом порядку». Зобов»язати відповідача перерахувати сплачені ним кошти за користування кредитом за відсотковою ставкою 13 % і зарахувати зайво сплачені кошти в рахунок погашення кредиту та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі ( а.с.82-84 ,86, 124).
Свої уточнені та змінені позовні вимоги обгрунтовував тим, що 21.11.2007 року ним та відповідачем був укладений договір споживчого кредиту. При цьому відповідач не надав йому проект вказаного договору ,що не дало йому можливості повністю ознайомитись з його умовами та порушує його права як споживача банківських послуг.
Крім того позивач зазначає, що пункт 6.2. зазначеного договору , а саме третейське застереження, обмежує його право на захист своїх прав державним чи іншим законним способом , а сам кредитний договір не відповідає вимогам ч.1 та 3 ст. 203 ЦК України, а тому у відповідності до частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України,є нікчемним , як такий, що не відповідає вимогам частин 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач також вказує на те, що 30.07.2008 року на його адресу надійшов лист від відповідача , в якому він повідомляв його про зріст з 30.07.2008 року відсоткової ставки за вказаним кредитним договором з 13% до 19,5 % річних ,хоча відповідно до п.2.6.1. кредитного договору таке повідомлення відповідач повинен був надіслати за 10 днів до прийняття рішення. Вважає таке збільшення відсоткової ставки таким,що не відповідає вимогам ст. 1061 ЦК України, яка набрала чинності з 10.01.2009 року.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі свого представника, в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнала. На обгрунтування заперечень проти позову , посилалась на відповідність кредитного договору ст. 203 ЦК України , а також на те, що позивач своїми діями по сплаті кредиту, відсотків та комісії фактично підтвердив факт досягнення між сторонами згоди стосовно всіх умов договору, а тому його твердження щодо відсутності його вільного волевиявлення і внутрішній волі на укладання вказаного договору вважає безпідставними.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити вказане рішення суду першої інстанції та задовольнити всі його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, в особі свого представника, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність викладених в апеляційній скарзі доказів, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які з»явились, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачем не заперечується , що 21.11.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір кредиту № 805\16\13-1\7-77, за яким позивач отримав у відповідача грошові кошти у сумі 253 360 грн. 00 коп. зі сплатою 13 % річних терміном до 10.11.2019 року включно на фінансування будівництва квартири , який був підписаний сторонами.
В ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» , на вимоги статті 18 якого позивач посилається як на підставу нікчемності вказаного кредитного договору , договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит) або бере на себе зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування : мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк , на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб»єкт господарювання, який повинен її надати , несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов»язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.
Вказане свідчить про те, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з приводу кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладанню договору . Після укладання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування та норми цивільного законодавства, що регулюють вказані правовідносини.
Між тим, судом достовірно встановлено, що з моменту укладання кредитного договору , тобто з 21.11. 2007 року між сторонами виникли кредитні правовідносини, а тому обґрунтовано не застосував до виниклих між сторонами правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів» .
Доказів, які б свідчили що укладений між сторонами кредитний договір суперечить нормам цивільного кодексу України або іншим актам цивільного законодавства позивач суду не надав , а тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги його твердження про нікчемність вказаного кредитного договору, передбачену ч.2 ст. 215 ЦК України та обґрунтовано відмовив в задоволенні його позову в частині викладення вказаного договору в іншій редакції ніж це передбачено умовами договору.
Крім того, матеріали справи свідчать та позивач не заперечує той факт, що кредитним договором (п.2.6 кредитного договору ) чітко зазначені підстави зміни процентної ставки за рішенням кредитора та наслідки непогодження з ними позивальника ( п. 2.6.1, 2.6.3 кредитного договору) , тобто в разі незгоди з підвищенням ставки позичальник зобов»язаний повернути повністю заборгованість за кредитом, сплатити нараховані відсотки, комісії та можливі штрафні санкції протягом десяти днів до дати початку їх застосування. Відповідач надіслав повідомлення позивачу про підвищення процентної ставки до 19,5% річних 30.07.2008 року. При цьому позивач після отримання такого листа сплачував кредит з підвищеними процентами, що ним не заперечується.
Вказаними діями у відповідності до ч.2 ст. 642 ЦК України, позивач вчинив дію,яка засвідчує його бажання укласти договір і ця дія є прийняттям пропозиції відповідача, хоча він й не підписував додаткової угоди.
Посилання позивача на те, що вказані дії відповідача не відповідають вимогам ст.1056-1 ЦК України , якою передбачено,що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку - є безпідставною, оскільки вказана норма ЦК України набрала законної сили з 10 січня 2009 року . Процентна ставка за вказаним кредитним договором була підвищена відповідачем 30.07.2008 року , тобто до набрання законної сили ст. 1056-1 ЦК України, а тому зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів ( ч.1 ст. 58 ЦК) , таке рішення банку не можна визнати неправомірним.
За таких обставин суд першої інстанції також обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних щодо зобов»язання відповідача перерахувати сплачені ним кошти за користування кредитом за відсотковою ставкою 13 % і зарахувати зайво сплачені кошти в рахунок погашення кредиту.
Доводи, викладені ОСОБА_4 в апеляційної скарзі, висновок суду першої інстанції щодо відмови йому в задоволенні позовних вимог, не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення .
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст.303, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року ,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :