Справа № 22-ц-30485/2010р. Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: комунальне Шевченко С.В.
Доповідач: Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Кукліної Н.О.,
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,
при секретарі – Назаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3
на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2010 року
по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»(далі КП «ХТМ») до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з послуг опалення та гарячого водопостачання, -
ВСТАНОВИЛА:
25 березня 2010 року КП «ХТМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги опалення та гарячого водопостачання за період з 01 червня 2003 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 7322 грн. 14 коп..
В подальшому представник позивача уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідачів заборгованість за послуги опалення та гарячого водопостачання за період з 01.06.2003 р. по 01.08.2010 року у розмірі 8159 грн. 51 коп.
З ініціативи суду ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості співвідповідача.
В обґрунтування позову представник посилалась на те, що відповідачі є споживачами послуг Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", отримують та користуються послугами опалення та гарячого водопостачання, але за отримані послуги не сплачують, що привело до утворення заборгованості.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, надав заперечення в яких зазначав, що він, як співробітник правоохоронних органів, має пільгу, яка позивачем при нарахуванні вартості послуг безпідставно не враховується, також зазначав, що позовні вимоги виходять за межі строку позовної давності.
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в своїх запереченнях проти позову зазначали, що фактично з 1990 року проживають за адресою: с. Дубровка Дергачівського району Харківської області, де і сплачують за комунальні послуги.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_4 на користь КП «ХТМ» стягнуто заборгованість за послуги опалення та гарячого водопостачання за період з 01.04.2007 року по 01.08.2010 року в сумі 3920 грн. 98 коп.. З ОСОБА_2 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги опалення та гарячого водопостачання за період з 01.04.2007 року по 01.08.2010 року в сумі 1960 грн. 49 коп. З ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь КП «ХТМ» стягнуто: витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 15 грн. з кожного та на користь державного бюджету України витрати на оплату судового збору по 25 грн. 50 коп. з кожного. В іншій частині позовних вимог КП «ХТМ» -відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3. ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового, яким просить у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем ОСОБА_4 рішення суду не оскаржуєтся.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, як це передбачено вимогами ст.308 ЦПК України.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги КП «ХТМ» частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі користуються наданими послугами по наданню послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання та з них підлягає стягненню заборгованість у межах строку позовної давності у дольовому порядку до часток, які належать на праві власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_2 у квартирі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, якому належить 2/3 частини квартири, а ОСОБА_2 - 1/3 частина. В даній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та "Правил надання послуг з водо, теплопостачання та водовідведення" позивач надає відповідачам послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачі користуються послугою централізованого опалення, яку надає позивач та повинні проводити оплату за надані послуги. Однак своєчасно не оплачують послуги теплопостачання, у зв’язку з чим з’явилась заборгованість, що підтверджується розрахунком наданим суду(а.с.7,47,58,59).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, договором, що укладено між сторонами, не передбачено стягнення плати за послуги з теплопостачання у разі їх ненадання.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції повинні сплатити заборгованість за надані послуги за період з 01.06.2003 року по 01.08.2010 року не зважаючи на трьох річний строк позовної давності, оскільки вони не сплачували за даний період по тарифам встановленого розрахунку.
Тому представник позивача наполягав на стягненні заборгованості з відповідачів нарахованих коштів за надані послуги.
Однак, як встановлено в ході судового засідання позивач з вищевказаним позовом звернувся до відповідачів тільки 25.03.2010 року.
Відповідно до п.5 ст.20 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконував свій обов’язок по наданню послуг і суду не було надано відповідачами доказів у відповідності до вимог передбачених ст. 60 ЦПК України по спростованню наданих послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідачів до позивача не надходило.
Виходячи з наведеного та відповідно до наданих доказів, вимоги позивача, щодо нарахування відповідачам заборгованості за надані послуги за період з 01.06.2003 року по 01.08.2010 року – безпідставні, оскільки з вищевказаним позовом позивач звернувся до відповідачів тільки 25.03.2010 року не вказавши об’єктивних причин пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виходячи з положень передбачених ст. ст.257, 261 ЦК України огрунтовано ухвалив рішення про задоволення позовних вимог частково зі стягненням відповідачів заборгованості за надані послуги в межах заявлених вимог позивачем та встановленої загальної позовної давності тривалістю в три роки.
Згідно п.33 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630 зі змінами та доповненнями, користувач зобов’язаний своєчасно, у встановлений строк, сплачувати надані послуги. У випадку наявності засобів по квартирному обліку холодної та гарячої води та теплової енергії – щомісячно знімати показання та сплачувати вартість наданих послуг за цими показаннями та встановленими тарифами.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків щодо сплати відповідачами заборгованість за надані позивачем послуги за останні три роки, тобто з 01.04.2007 року по 01.08.2010 року, яка згідно розрахунку по оплаті за послуги опалення та гарячої води, складає 5881 грн. 47 коп.
При цьому відповідачами, як вбачається із цих розрахунків не регулярно сплачувалася заборгованість.
Доводи представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3. стосовно того, що нарахування вартості послуг з опалення та гарячого водопостачання позивач має проводити з урахуванням пільги, яку ОСОБА_4 має як співробітник міліції безпідставні, оскільки сам відповідач ОСОБА_4 рішення не оскаржує.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_4 не надав до суду першої інстанції беззаперечних доказів відповідно до вимог ст.60 ЦПК України стосовно того, що він був включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру, осіб, які мають право на пільги, відповідно до Постанови КМ України №117 від 29.01.2003 року «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».
Інші висновки рішення суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно й об'єктивно встановлені дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.303 304,п.1ч.1ст.307,п.1ч.1 ст.312,ст.ст.313,314,315,317,319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2010 року в частині часткового задоволення позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості з послуг опалення та гарячого водопостачання та стягнення судових витрат – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: