Справа № 22-ц-29972/2010р. Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: стягнення Плетньов В.В.
заборгованості Доповідач: Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Кукліної Н.О.,
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційні скарги: ОСОБА_2
на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2010 року
по справі за позовом Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
17 травня 2010 року Публічне Акціонерне товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та з клопотанням про забезпечення позову про тимчасове обмеження виїзду за кордон України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2010 року відкрите провадження у справі за цим позовом та забезпечено позов шляхом відмовлення ОСОБА_3, та ОСОБА_2 до повного виконання рішення суду виїзду за кордон з вилученням у паспортів громадянина України, службового паспорту або посвідчення моряка.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою позовну заяву повернути позивачу та скасувати забезпечення позову.
В обгрунтуванні доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 посилається на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог цивільно процесуального закону безпідставно відкрив провадження по справі та забезпечив позов в порушення конституційних прав та свобод.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційні скарги підлягаючими задоволенню частково.
Відкриваючи провадження по справі та забезпечуючи позовні вимоги суд виходив з того, що дана позовна заява підсудна до розгляду у цьому суді, відповідачі мають невиконані зобов”язання по кредитному договору. Тому вважав за можливе обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором на ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України”.
Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до вимог ч.7 ст.110 ЦПК України позови, які виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням., тобто такі спори відносяться до підсудності за вибором позивача.
Спір між сторонами виник відносно повернення кредиту, а саме відповідно до п.7.8 Кредитного договору позичальник ОСОБА_3 зобов’язався здійснювати оплату грошових коштів з метою погашення заборгованості шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових перерахувань на розрахунковий рахунок філії банку. При цьому поручитель ОСОБА_2 зобов’язався відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за цим кредитним договором, перед філією банку, яка знаходиться на території Київського району м. Харкова.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено підсудність, та відкрито провадження по справі, відповідно до положень ст. 122 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу в частині відкриття провадження по справі і залишає ухвалу в цій частині без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскаржуваною ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову задоволено, обмежено право виїзду відповідачів за межі України до виконання ними своїх зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором та повного виконання рішення суду.
Задовольняючи вимоги заяви в цій частині суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідачі мають невиконані зобов”язання по кредитному договору. Тому вважав за можливе обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення суду та виконання ними своїх зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором на ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України”.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Перелік видів забезпечення позову зазначений у ст.152 ч.1 ЦПК України, проте цей перелік не є вичерпним і за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані і інші його види.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України” регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в”їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.
Ч.2 ст.6 даного Закону встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.1-9 ч.1 даної статті, зокрема, п.2- коли діють неврегульовані аліментні, договірні та інші невиконані зобов”язання- до виконання зобов”язань, або розв”язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов”язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; та п.8 – коли щодо нього подано цивільний позов до суду – до закінчення провадження у справі.
З зазначеної норми Закону не вбачається, що саме за ухвалою суду громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон і ст. 8 Закону чітко визначено, що у випадку відмови компетентними органами громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених п.1,2, 6-8 ч.1 ст.6 Закону така відмова може бути оскаржена у судовому порядку.
Тобто, даним Законом регулюються правовідносини щодо випадків та порядку тимчасового обмеження прав громадян на виїзд з України і визначені ст.6 Закону такі випадки не можуть бути застосовані судом як вид забезпечення позову при розгляді цивільної справи.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення зави про забезпечення позову в зазначений вище спосіб і така ухвала в цій частині підлягає скасуванню відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом обмеження у праві виїзду з України.
Керуючись ст. ст. 303 304,.307,312, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2010 року – змінити. В частині забезпечення позову ухвалу суду першої інстанції скасувати і в задоволені забезпечення позову в такий засіб – відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженні у справі.
Головуючий:
Судді: