Справа № 2а-319/10

П О С Т А Н О В А

Іменем  України

15  листопада  2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :     головуючого    судді       Макарової Т.Ю.

                                  при секретарі:                   Кухарчук А.А.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Кривому Розі адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про  визнання бездіяльності щодо недоплати щомісячної соціальної допомоги протиправною та  зобов’язання   перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну  соціальну допомогу

ВСТАНОВИВ:    

    Позивач  ОСОБА_1 07.10.2010 року звернулася до суду з вищевказаним позовом та  просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її прав та інтересів,  визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі  м.Кривого Рогу щодо не нарахування та недоплати щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни» за період  з 1.01.2007 року по 1.10.2010 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну соціальну  допомогу за вищезазначений період в сумі 5459грн.

            Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від  4.11.2010 року  в поновленні строку для звернення до суду з  цим позовом з 1.01.2007 року  ОСОБА_1 відмовлено,  а частина позовних вимог, щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі  м. Кривого Рогу щодо не нарахування та недоплати щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни» за період  з 1.01.2007 року по 6.04.2010 року залишено без розгляду.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його донарахувати та виплатити на її користь недоплату щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за період з 7.04.2010 року по 1.10.2010 року в сумі згідно наданого нею розрахунку.

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі              м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника. Не погоджуючись з позовними вимогами, надав також заперечення, в яких зазначив, що  дії Управління здійснювалися відповідно до норм діючого законодавства та є  правомірними, оскільки Управління повинно діяти тільки на підставі нормативно-правових актів України, які відповідно до Конституції України є обов'язковими до виконання. При цьому забезпечення фінансування з Державного бюджету України державних соціальних гарантій передбачених ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни» не входить до компетенції Пенсійного фонду України та  його територіальних органів.  Рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року та від 22.05.2008 року, визнаючи неконституційними окремі статті законів України «Про державний бюджет»  на 2007 та на 2008 рік відповідно, порядок виконання цих рішень не визначили, а тому до цього часу порядок обчислення підвищення до пенсії «дітям війни» не врегульований, а відповідні кошти з державного бюджету на ці виплати  в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»  не виділялись. Не погоджується відповідач  і з застосуванням  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки на думку відповідача вказаний розмір застосовується виключно до визначення розмірів пенсій, які призначено відповідно до вищезазначеного Закону.   Крім того, відповідач вважає, що строк звернення з позовом до суду позивачем пропущений, ніяких доказів щодо поважності причин їх пропуску суду не надано.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, і на неї поширюється дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі положення ст. 6 цього Закону. Вказані обставини підтверджені копією паспорту та посвідчення (а.с.7,8).

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача у справі випливає, що останній не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус «дітей війни».

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ЇУ.

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з

 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була змінена і містила норму про те, що до пенсії або до щомісячного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни згідно з рішенням Конституційного  суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України.  

У 2009-2010 роках зазначена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінена чи скасована не була,  діє в редакції Закону від 18.11.2004 року.

     Щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що використовується для визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни, то згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.

Доводи  відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.

Вищезазначений висновок базується також на позиції  Європейського  Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Так як частина позовних вимог ОСОБА_1 ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 4.11.2010 року  залишена без розгляду, вимоги позивача щодо визнання дій відповідача протиправними  та  зобов’язання нарахування та виплати  цієї допомоги у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 7.04.2010 року 30.03.2010 року по  1.10.2010 року( кінцевий термін так зазначений в позові) є обгрунтованими.

Судом встановлено, що в 2010 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність визначений  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»  у наступному розмірі: з 01.01.2010 р.-695 грн.,  з 01.04.2010р. -706 грн., з 01.07.2010р.-709 грн., з  01.10.2010 року -723 грн.  

Судом також встановлено, що відповідач сплачував надбавку позивачу, як  « дитині війни» в наступних розмірах : з.1.01.2008р.- 47 грн., з 1.04.2008 р.- 48,10грн., з 1.07.2008 року -48,20грн., з 1.102008 року і по цей час – 49,80 грн., що підтверджується довідкою / а.с.16-17/.

 Суд  вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня -48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведене свідчить, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконує, а відповідно його бездіяльність є незаконною щодо не нарахування та не виплати вказаної допомоги позивачу, що стало причиною звернення останнього до суду. Щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною з  цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню з 7.04.2010 року по 1.10.2010 року.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе

функцію здійснення донарахування допомоги, замість органу, якому надані такі повноваження, а може лише зобов’язати вчинити певні дії, тобто здійснити нарахування та виплати за період з 07.04.2010 року по 1.10.2010 року, зазначивши розмір відповідно до норм діючого законодавства, а саме: в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». А тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8,  46, 64, ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.  99, 162-163, 167 КАС України,  суд,

                                         П О С Т А Н О В И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області  про визнання  бездіяльності  щодо не донарахування та невиплати  щомісячної соціальної допомоги до пенсії  «дітям війни»  протиправною та  зобов’язання   перерахувати та виплати недоплачену щомісячну допомогу -  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги  ОСОБА_1, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 7 квітня 2010 року по 1 жовтня  2010 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області  провести  ОСОБА_1  нарахування  щомісячної доплати  до пенсії  згідно  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  з 7 квітня 2010 року по 1 жовтня  2010 року, з урахуванням  фактично отриманих сум цієї допомоги .

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом  10 днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.3ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

    Постанова у повному обсязі складена 16.11.2010 року.

                                                   Суддя:

            З оригіналом згідно.                       Суддя: