ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Гуріна М.І., Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.,
за участю позивача ОСОБА_5, представника позивачів ОСОБА_16, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_17, представника відповідача Нікулова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про визнання дій незаконними та перерахунок пенсій за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 8 лютого 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області звернулося з касаційною скаргою на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 8 лютого 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2006 року у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про визнання дій незаконними та перерахунок пенсій.
Зазначає, що в листопаді 2005 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що вони є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідами 2 та 3 груп, захворювання яких пов»язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому розмір їх пенсій повинен дорівнювати 6 та 8 мінімальних пенсій за віком, а оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлений мінімальний розмір пенсії за віком 332 грн., то розмір пенсії повинен бути перерахований і становити 1992 грн. та 2656 грн. відповідно 3 та 2 груп інвалідності. Крім того, відповідно до ст. 50 вказаного Закону також повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров»ю, у розмірі 50% та 75 % відповідно від груп інвалідності.
Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 8 лютого 2006 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 було задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2006 оку апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області було відхилено, а постанова Біловодського районного суду Луганської області від 8 лютого 2006 року залишена без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просять скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується відповідними посвідченнями, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 - інвалідами 2 групи, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - інвалідами 3 групи, захворювання яких пов»язане з виконанням обов»язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до медичних висновків. Пенсія позивачам була нарахована управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, як інвалідам чорнобильцям 2 та 3 групи інвалідності на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з вимогами статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" військовослужбовцям пенсії по інвалідності за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, які вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Позивачі виявили бажання отримувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно зі ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 рр., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів” від 25 березня 2005 року для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум в сумі 332 грн.
Частиною 1статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Оскільки позивачі отримують пенсію на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то відповідно до положень ч. 5 ст.54 цього Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року “Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» передбачається, що розрахунок пенсій, призначених у відповідності з ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється, виходячи з розміру, розрахункової величини, 19 грн. 91 коп.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про правомірність позовних вимог позивачів щодо перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії у розмірі 332 грн., оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить положенням ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього, ухвалюючи судові рішення по справі, суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ст..159 КАС України про законність та обґрунтованість судового рішення. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, об»єднавши в одне провадження 15 адміністративних справ, в ухваленому рішенні не послався ні на один з доказів по справі, одним реченням зазначивши, що статус позивачів, як учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії підтверджується «відповідними посвідченнями», а інвалідність - «відповідними медичними висновками» і, відповідно, жодному доказу у справі на дав оцінки.
Апеляційний суд зазначених порушень суду першої інстанції не усунув.
Таким чином, ухвалені судові рішення по справі не відповідають вимогам ст. 159 та 163 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до положень ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому зазначені порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230,231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області задовольнити. Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 8 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гаманко О.І.
Гурін М.І.
Юрченко В.В.