Справа № 22-ц-28735/2010р. Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: визнання бездіяльності Білецька А.М.
Доповідач: Черкасов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Кукліної Н.О.,
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,
при секретарі – Назаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Завод ім. Малишева», третя особа Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою: Державного підприємства «Завод ім. Малишева»
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року
ВСТАНОВИЛА:
21 квітня 2010 року ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства(далі ДП) «Завод ім. Малишева» про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позову зазначив, що працював у відповідача з 1955 року по 2007 рік включно у структурних підрозділах на посадах наукових працівників, як особа яка, що має науковий ступінь кандидата технічних наук та працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь (галузь науки -технічна 05.04.02.). Науково - технічна робота складала 90 % його трудової діяльності, що підтверджується присудженням наукового ступеню кандидата технічних наук в 1982 році, великою кількістю науково - технічних звітів та висновків про дослідження та доведення двигунів, сімнадцяттю науково - технічними публікаціями. Таким чином, стаж його наукової праці на Державному підприємстві «Завод ім. Малишева» склав 44 роки, що дає йому право на призначення наукової пенсії.
З цього приводу він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова.
Згідно з роз'ясненнями начальника відділу управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова для вирішення питання щодо призначення пенсії згідно Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність», відповідач повинен був надати відділу з призначення пенсій № 1 управління уточнюючу довідку щодо періодів його наукової роботи з 1955 року по 25.01.2007 року.
Він неодноразово звертався до відповідача з проханням видати таку довідку, однак відповідач відмовився, в зв'язку з чим йому було відмовлено в оформленні пенсії.
Таку відмову відповідача, він, позивач, розцінює як грубе порушення його права на пенсію, яке завдало йому моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити з наступних підстав. Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств або організацій. Тобто норми зазначеної постанови не можуть бути застосовані для даного випадку. Іншими ж нормативними актами, надання такої довідки не передбачено. Трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості для призначення вказаному працівникові пенсії, а саме: спеціальність, період роботи, накази та розпорядження про призначення на посади. Крім того, віднесення спеціальностей працівників до групи спеціальностей галузей науки не є компетенцією підприємства.
Представник третьої особи, Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова, покладав вирішення спору по справі на розсуд суду.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволені . Державне підприємство „Завод ім. В.О. Малишева" зобов’язано видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку, документально підтверджуючу його науковий стаж, в якій зазначити: яку він займав посаду та за якою спеціальністю, (вказати спеціальність) відповідно до групи спеціальностей (вказати групу спеціальностей), галузі науки (вказати галузь науки, і, якою присуджено науковий ступінь та зазначити з якої спеціальності присуджено науковий ступінь, первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана зазначена довідка (накази про зарахування на посади, диплом кандидата наук, автореферат дисертації на здобуття вченого звання, посадові інструкції ).
З державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева" стягнуто на користь позивача 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 8,50 гривень державного мита та 37 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення процесу, а всього - 5045,50 гривень.
В апеляційній скарзі ДП „Завод ім. В.О. Малишева" просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою з адоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен надати відділу з призначення пенсій управління уточнюючу довідку щодо періодів наукової роботи ОСОБА_2 з 1955 року по 25.01.2007 року.
Судом встановлено, підтверджено наявними доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 працював, на державному підприємстві «Завод ім. Малишева» з 1955 року по 2007 рік включно.
Згідно ст. 24 Закону України „Про наукову та науково - технічну діяльність" право на призначення наукової пенсії мають наукові -(науково - педагогічні працівники) працівники, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, зокрема, чоловіки - 60 років при наявності стажу роботи 25 років, в тому числі стажу наукової роботи - не менше 20 років.
Згідно зі ст. 22-3 вищезазначеного закону, до стажу наукової роботи зараховується, зокрема, час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю.
Згідно ст. 255 Кодексу Законів про працю України, позивач має право на державне пенсійне забезпечення та перерахунок своєї пенсії у відповідності до вимог ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року №1571 "Про затвердження переліку посад науково (науково-технічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до п. і ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затверджено перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію".
Відповідно до пункту 4 вказаного переліку, посада керівника( начальника, завідуючого) структурного підрозділу ( відділення. Відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи тощо) з наукового напряму діяльності організації відноситься до посад наукових працівників, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст.. 24 Закону України « Про наукову та науково-технічну діяльність».
Факт здійснення позивем наукового напряму діяльності підтверджений в судовому засіданні, копією трудової книжки ДП «Завод ім.Малишева», відповідно до якої робота позивача, який був безпосереднім керівником у структурних підрозділах на посадах наукових працівників з 01.10.1957 року по 25.01.2007 року, працював на посаді заступника головного конструктора з дослідно-конструкторських робіт та інженера 1 категорії, провідним інженером – конструктором заводу, відноситься до науково-організаційної діяльності, складала більше 90 % науково – технічної роботи трудової діяльності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання довідки про підтвердження науково-технічного стажу. Відповідач, в порушенні вимог закону, відмовляє позивачу у видачі такої довідки, а тому, порушене право позивач підлягало відновленню.
Рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку, документально підтверджуючу його науковий стаж відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування в даній частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції не навів доказів в обгрунтування своїх висновків.
Колегія суддів у відповідності із зібраними по справі доказами, виходячи з вимог ст.23 ЦК України, а також роз’ясненнями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, вважає, що суд першої інстанції повинен був з’ясовувати факт заподіяння позивачеві моральних страждань, і якими діями відповідача вони спричинені.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про доведеність самого факту заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення права позивача на отримання наукової пенсії та відмови в оформленні пенсії.
Судом не встановлено також вчинення відповідачем будь-яких неправомірних дій, які б могли негативно вплинути на позивача та стати підставою для відшкодування моральної шкоди.
Підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди у суду першої інстанції не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне ухвалене судове рішення змінити і в задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовити з підстав недоведеності вимог.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч.1 ст.307,ст.ст.309, 313,.316, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод ім.Малишева» - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року - змінити. В частині задоволення позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Завод ім. Малишева», третя особа Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про стягнення моральної шкоди – відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: