ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Гончар Л. Я.,
Гурін М.І.
Федорова М.О.,
Юрченка В.В.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2004 року, -
у с т а н о в и л а:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з позовною заявою про стягнення грошової допомоги.
Посилався на те, з 1945 по 1984 роки працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” від 12 липня 2001 року № 2663-III були внесені зміни щодо пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих, та, зокрема, встановлено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку за кожний повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посаді у науково-навчальних закладах прокуратури.
Оскільки така грошова допомога йому не виплачувалась, то позивач просив стягнути її, виходячи з місячного заробітку 476 гривень за 38 років роботи у сумі 18088 гривень.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2004 року дане рішення скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до цього ж суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги, правильно застосував до спірних правовідносин Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” від 12 липня 2001 року № 2663-III, і, відповідно, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача, який звільнився у зв'язку з виходом на пенсію у 1981 році, підстав для отримання грошової допомоги, передбаченої цим Законом.
Відтак, оскаржуване рішення апеляційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють дійсні права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги такого висновку суду не спростовують.
За таких обставин, відповідно до положень статті 2201 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Т.Ф. Весельська
Л. Я. Гончар
М. І. Гурін
М.О. Федоров
В.В. Юрченко