Справа 2-963\2010 р.

РІ Ш Е Н Н Я

іменем   України

24 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі : судді – Тихонової Н.С., при секретарі – Гродновій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні, вселені,

В С Т А Н О В И В:

13.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, яким просив визнати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням. При цьому посилався на те, що колишня дружина із дітьми, восени 2008 року, забравши усі речі, пішла із квартири АДРЕСА_1, де вони мешкали, і з того часу у квартирі вони не  з`являлись та не виказували наміру проживати.

У лютому 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом, яким просили  вселити їх у спірну квартиру, наполягаючи на тому, що не проживають через неможливість спільного проживання із позивачем, оскільки ОСОБА_1 їх вигнав без речей, поміняв замки та перешкоджає проживанню.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали.

Відповідачі та їх представники первісний позов не визнали, зустрічний просили задовольнити.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі  з 1986 року до травня 2009 року, припинили подружні стосунки у листопаді 2008 року. Мають повнолітніх дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.

У квартирі  зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

З листопада 2008 року колишня дружина та діти у спірної квартирі не проживають без поважних причин, спроби повернутися для постійного проживання  з їх боку не було.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суду  ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3  не надано жодних доказів, що у квартирі залишись їх речі та ОСОБА_1 у будь-який спосіб перешкоджає користуванню квартирою.

Із заявою до Ленінського РВ НГУ щодо порушення  прав її та дітей, ОСОБА_2 звернулася у лютому 2010 року, після отримання позовної заяви від суду.

Таким чином, судом встановлено, що з листопада 2008 року у спірній квартирі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не проживали більш ніж шість місяців без поважних причин, їх речей у квартирі не має, участі у оплаті комунальних платежів не брали , наміру проживати не виказували,  ключі від квартири залишились у них, замки в дверях не міняли, до лютого 2010 року  (дата подачи зустрічного позову) с вимогами щодо вселення до суду не зверталися.

Доводы  відповідачів стосовно не проживання через неприязні стосунки із позивачем та перешкоді з його боку не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи надані докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та не підлягають задоволенню вимоги за зустрічним позовом через їх необґрунтованість.

  Керуючись ст.ст. 71,72 ЖК Украины, ст.ст.10,11,60,  212,214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

                     Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні, вселені – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у порядку ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Миколаївській області.

Суддя: