Справа № 2-94\10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

23.09.2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: судді - Тихонової Н.С., при секретарі – Гродновій А.М., за уч. Адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, вселення,

В С Т А Н О В И В:

17.11.2009 року ОСОБА_3 звернулася з позовом, яким просила усунути перешкоди у користуванні нею квартирою АДРЕСА_1, власником частини якої вона є,  шляхом виселення відповідачів, які самовільно зайняти житлове приміщення у зв’язку зі зникненням її брата – ОСОБА_6, який до того мешкав та був зареєстрований за цією адресою.

В подальшому, та у судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали та уточнили. Оскільки стало відомо про існування договору найму житла, який було укладено від імені ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_4, з іншого боку, вважаючи цей договір нікчемним, просили усунути перешкоди у користуванні власником житлом, шляхом виселення відповідачів та вселення позивача у спірну квартиру.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Наполягаючи на чинність договору найму житла, просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності від 25.05.1991 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, відкрилася спадщина на вказану квартиру, яку прийняли ОСОБА_3 – дочка померлої, ОСОБА_6 – син померлої та її мати –  ОСОБА_8

У квартирі зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на день смерті спадкодавця та по цей час.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 Після її смерті відкрилася спадщина на 1\3 частину  квартири АДРЕСА_1, яку прийняла ОСОБА_3

Згідно ч.2 ст. 548 ЦК України (ред.1963 р., яка діяла на час відкриття спадщини) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_3 є власником 2\3 частин спірної квартири, її право власності зареєстровано ММБТІ 21.07.2010 року за № 29270533 на підставі рішення Ленінського райсуду м. Миколаєва від 16.06.2010 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_3, Ленінським РВ МУ УМВС України в Миколаївській області 28.07.2008 року  об’явлено розшук  зниклого ОСОБА_6, місце знаходження якого на цей час не відомо.

17.10.2007 року було укладено договір оренди усієї квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строком на три роки

Беручі до уваги докази, надані позивачем, та пояснення сторін, слід вважати цей договір нікчемним, через порушення норм діючого законодавства при його укладанні.

На цей час у спірній квартирі мешкають ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5

Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст.316,317,319, 321 ЦК України, ст.48 закону «Про власність»).

Гарантуючи захист власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386,391 ЦК України.

Об`ектом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК ).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази у сукупності, суд вважає, що права позивача порушено, його вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст.10,11,60, 88,212,214 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити.

Виселити ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1.

 Вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі -17 грн., витрати по сплаті ІТЗ процесу – 37 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст.294 ЦПК України.

Суддя: