2-1093-10

                                                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  27 жовтня   2010 року.  Володимир – Волинський міський суд  у  Волинській області в складі :

головуючого судді -             Канівця Л.Ф.,

за участю секретаря -           Венгловської О.С .,

позивача   –                   ОСОБА_1,

представника позивача -     ОСОБА_2, ОСОБА_3,      

відповідача -     ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вол.-Волинський цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини  ,

                                              ВСТАНОВИВ :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом.

    Свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився і тривалий час проживав в АДРЕСА_1

який належав на праві приватної власності його та відповідача матері         ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

23.11.1984 року мати подарувала йому 1/5 частину житлового будинку з надвірними будівлями ,що стверджується відповідним договором , посвідченим державним нотаріусом Вол.-Волинської державної нотаріальної контори . Надвірні будівлі та споруди знаходились у спільному користуванні.  Право власності на 1/5 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано ним у встановленому законом порядку.

З того часу , він будучи співвласником житлового будинку  користувався земельною ділянкою , площею 0, 03 га , яка була надана для обслуговування житлового будинку і надвірних будівель ( всього було надано 0, 10 га ) , сплачував земельний податок з 1984 року по 2009 рік , що стверджується платіжними повідомленнями , квитанціями фінвідділу виконкому Володимир-Волинської міської ради та Вол.-Волинської ОДПІ .

У 2009 році земельний податок на частину земельної ділянки , площею 0, 03 га йому нараховано не було у зв’язку з тим,  як зазначено в листі Вол.-Волинської ОДПІ  від 09.10.2009 року № 10126 /17 у державному реєстрі

зареєстрованої земельної ділянки на ньому не значиться .

Після смерті матері, частку в розмірі 4/5 будинку, що їй належала на праві приватної власності , успадкував відповідач по справі . Відповідач                   ОСОБА_4 , як йому стало пізніше відомо успадкував всю земельну ділянку , площею 0,10 га , яка була надана для обслуговування всього житлового будинку з надвірними будівлями , що по АДРЕСА_1 , хоча він являється власником 4/5 частини житлового будинку  .

Згідно довідки виконкому Вол.- Волинської міської ради від 11.09.2009 року № М-1268 , земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м.                       ( 0, 10 га ) була передана у приватну власність ОСОБА_5 за її зверненням  на підставі рішення виконкому № 6 від 04.08.1994 року.

Однак , про те , що земельна ділянка , площею 0, 10 га , яка була надана для обслуговування житлового будинку , була передана у власність ОСОБА_5 ще в 1994 році він не знав і не міг знати  , оскільки до 2009 року сплачував земельний податок за свою частину земельної ділянки в розмірі 0, 03 га.

Він сплачував земельний податок і не знав ,  що земельна ділянка , яка була надана для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель матір’ю  приватизована , а тому не подав заяву у державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений законом  строк . Вважає , що пропустив строк для звернення в нотаріальну контору з заявою для прийняття спадщини з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_4 , який прийняв і оформив спадщину на земельну ділянку , не дає згоди на подачу ним відповідної заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері.  .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та його представники  ОСОБА_3, ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали . В своїх поясненнях послались на зазначені обставини та обставини, викладені в позовній заяві. Просять позов задовільнити. Визначити ОСОБА_1  додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини на частину земельної ділянки , яка надана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться  по АДРЕСА_1 , після  смерті  ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.          

Відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні позов не  визнав, суду пояснив , що позивач дійсно до 1988 року проживав в будинку АДРЕСА_1 , що належав їхній матері ОСОБА_5 , яка ще при житті подарувала позивачу одну кімнату з сіньми, загальною площею  19,3 кв.м.  Однак в догові дарування ніяких розпоряджень по даруванню частини земельної ділянки не було.

Інших спадкоємців не має.

Згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом державної нотаріальної контори від 05.02.1990 року покійна ОСОБА_5 все майно, яке їй належало на праві особистої власності заповіла йому.  Він успадкував все майно . У  визначений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини . Після чого  вступив в управління та  володіння спадковим майном.

Вважає, що позивач пропустив строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у шість місяців без поважних причин .

Він знав про смерть матері, був присутній на її похоронах, однак на протязі шести місяців з заявою  в нотаріальну контору не звертався, хоча весь час знаходився постійно по місцю відкриття спадщини у м. Володимир-Волинський .

Спадкодавець – мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач вперше звернувся до суду з вимогою про  прийняття спадщини в 2009 році.

Посилання позивача на ту обставину  , що він до 2009 року сплачував земельний податок  не може бути поважною причиною для задоволення його позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Просить в позові відмовити .

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, суд приходить до висновку , що в позові слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено ,  що на підставі договору дарування від 23.11.1984 року позивач ОСОБА_1  є власником 1/5 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_4 є власником 4/5 частини цього ж будинку як спадкоємець за заповітом від 05.02.1990 року.

Раніше власником житлового  будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_5

Згідно  рішення Володимир-Волинської міської ради від 04.08.1994 року їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері у визначений законом строк , подавши відповідні заяви в нотаріальну контору.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом                         ОСОБА_4 є власником земельної ділянки , площею 1000 кв.м.

Згідно ст.1268 ч.1,3 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.. 1269 ЦК України спадкоємець , який бажає прийняти спадщину ,  але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем , має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини .

Згідно до ст.. 1270 ЦК України  для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців , який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 .із спадкодавцем не проживав .

Із будинкової книги вбачається, що позивач ОСОБА_1 знятий з реєстрації проживання за адресою АДРЕСА_1 з 1988 року.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7,                          ОСОБА_8 суду пояснили , що ОСОБА_1 з спадкодавцем тривалий час не проживав . Проживав в іншому місці. Житловий будинок не доглядав , землю не обробляв . Всім цим займався відповідач ОСОБА_4 , який доглядав  покійну матір ОСОБА_5 Постійно проживав з нею. Матеріально допомагав. Обробляв землю.

Свідок ОСОБА_9 , суду пояснила , що позивач з заявою про  прийняття спадщини до нотаріальної контори  після смерті матері не звертався. Спадщина була оформлена на відповідача ОСОБА_4. відповідно до вимог цивільного законодавства. Інші спадкоємці в тому числі і позивач ОСОБА_1 до нотаріальної контори для оформлення документів на прийняття спадщини не зверталися.  Відповідач згоди для прийняття спадщини позивачу не дає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила , що Вол.-Волинським міськрайонним  відділом  Волинської регіональної філії ДП « Центр ДЗК » проводилась зйомка земельної ділянки , площею 0, 10 га , яка була надана для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Замовником зйомки був               ОСОБА_4

Відповідно до ст.. 1272 ЦК  України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу , не подав заяву про прийняття спадщини , він вважається таким , що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців , які прийняли спадщину , спадкоємець , який пропустив строк для прийняття спадщини , може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця , який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин , суд може визначити йому додатковий строк , достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із спадкової справи № 2/15 на майно померлої ОСОБА_5 вбачається, що  відповідач ОСОБА_4 подав у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори . Спадщину прийняв .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.05.2008 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 оформив право власності на земельну ділянку.  

Доказів , які б підтверджували прийняття спадщини позивачем в суді не здобуто. Факт не прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 підтверджується  даними в судовому засіданні поясненнями свідка                ОСОБА_9 , його поясненнями , матеріалами справи.

Із актового запису про смерть вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 не має.  

В судовому засіданні встановлено , що письмової згоди відповідач, який прийняв спадщину спадкоємцю ОСОБА_1  на подачу заяви в нотаріальну контору , який пропустив строк для прийняття спадщини на її прийняття не дає.  

Відповідно до роз’яснень , що містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування » суди при вирішенні питання про визначення позивачеві додаткового строку для подання заяви про  прийняття спадщини зобов’язані досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини . Поважними є причини пов’язані з об’єктивними , не переборними , істотними труднощами для спадкоємця вчинення цих дій .

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що правовими підставами для визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини може бути поважність його пропуску , тобто об’єктивні причини , які перешкоджали спадкоємцю своєчасно – на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини, прийняти її , здійснивши дії , передбачені чинним на момент їх здійснення законодавством щодо прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 не навів суду допустимих переконливих об’єктивних причин поважності пропуску ним строку для подачі заяви на прийняття спадщини після смерті спадкодавця і таких доказів суду не представив.

Та обставина , що після переходу до нього права власності на 1/5 частину житлового будинку і він користувався земельною ділянкою площею        0, 03 га. для обслуговування вказаної частини будинку , сплачував земельний податок з 1984 року по 2009 рік. , а також те , що  він не знав,  що земельна ділянка, яка була надана для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель приватизована, не дозволяє суду  зробити висновок про поважність пропуску строку на прийняття спадщини.  

В судовому засіданні беспірно встановлено , що позивач не мав поважної причини пропускати строк звернення до нотаріальної контори з                 заявою для прийняття спадщини .  Він не проживав з спадкодавцем з 1988 року ,  знав про смерть матері.  Постійно знаходився по місцю відкриття спадщини , не хворів ,  а тому суд не знаходить причин поважності пропуску строку ОСОБА_1

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести і обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач ОСОБА_1 не довів суду ті обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог .

Враховуючи вищенаведене , суд приходить до висновку , що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,60,88, 209,213-215,218 ЦПК України, на підставі                ст. 1268 - 1272  ЦК України , суд

                                                    В И Р І Ш И В:

    В позові   ОСОБА_1  до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини  відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області протягом 10 днів з дня його проголошення  .

Головуючий : /-/-підпис.

Копія вірна.

    Суддя :                                 Л.Ф. Канівець