Личаківський районний суд м. Львова

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-5669/10                                                                                                                                                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року                                               Личаківський районний суд м. Львова

в складі:  головуючого-судді         Нора Н.В.

                при секретарі -           Женчук О.Б.

        з участю позивача – ОСОБА_1

                представників відповідача – Маркович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки “Дністер” про стягнення суми депозиту та відсотків,  суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути 15 494, 27 грн. грошових коштів, як суми пайових внесків, внесених на рахунок № 371, та проценти на пайові внески на день виконання зобов’язання.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що, з 2002р. був прийнятий у члени кредитної спілки шляхом написання відповідної заяви, вніс суму пайових внесків на відкритий відповідачем рахунок, що становить суму позову, була видана членська книжка. Однак, у зв’язку з важким матеріальним становищем, після написання заяви про вихід із членів кредитної спілки, відповідач, всупереч чинному законодавству, внесок не повернув. Тому просить позов задоволити, стягнувши суму пайових внесків включаючи відсотки в розмірі 15 494, 27 грн. на день проведення розрахунку. У підтвердження вимог покликається на копію членської книжки та інші документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позову.

Представник відповідача Маркович Н.В., яка діє на підставі статуту, у судовому засіданні позов визнала. Пояснила, що дійсно позивач був прийнятий членом кредитної спілки, вніс пайовий внесок. Водночас вважає, що норми права, які визначають порядок повернення банківських вкладів на даний вид правовідносин не поширюються, оскільки кредитна спілка є неприбутковою фінансовою установою, її діяльність регулюється Законом України «Про кредитні спілки». При цьому просить врахувати, що пайові внески членів кредитної спілки акумульовані на поточному рахунку кредитної спілки, відкритому у ВАТ «СКБ «Дністер», а також частина коштів з процентами в АБ «Банк регіонального розвитку». Однак, звертає увагу на той факт, що у зв’язку з складною економічною ситуацією, яка склалася на фінансово-кредитному ринку України і є нестабільною для фінансових установ, що унеможливлює виконання зобов’язання, оскільки з 17.04.2009р. у ВАТ «СКБ «Дністер» призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010р. та введено мораторій на задоволення кредиторів банку строком на шість місяців до 16.10.2009р., який продовжено з 17.10.2009р. до 16.04.2010р., а на даний час як і у АБ «Банк регіонального розвитку» - відкрита ліквідаційна процедура, працює ліквідатор. Тому рух коштів по вказаних рахунках призупинено. Ствердила, що позивачу нараховувались та продовжують нараховуватись проценти на його пайовий внесок. Таким чином, вважає, що вина з боку кредитної спілки у неповерненні позивачу грошових коштів, відсутня.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною шостою вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Встановлено, що підставою для виникнення прав та обов’язків між сторонами було написання  в  2002р. позивачем заяви про вступ до кредитної спілки, відкриття рахунку на ім’я ОСОБА_1, внесення ним пайових внесків в розмірі 15 494, 27 грн., що не заперечено представником відповідача. Отже слід вважати встановленим факт виникнення зобов’язання між сторонами.

Ст. 526 ЦК України регламентує, що зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору.

Безспірно встановлено, що позивачем належно виконано зобов’язання, внесено кошти на рахунок члена кредитної спілки в сумі 15 494, 27 грн., що стверджується копіює книжки члена спілки. Прийняття саме таких коштів представники відповідача ствердили.

У відповідності до п.п.17.4 п. 17 Статуту Кредитної спілки «Дністер», затвердженого рішенням Загальних зборів Кредитної спілки «Дністер» згідно протоколу № 4 від 02.04.2004р. (далі Статут), кожен член кредитної спілки має право в будь-який час вийти з кредитної спілки за власним бажанням. Для цього він повинен подати письмову заяву про добровільний вихід з кредитної спілки, а Спостережна рада на найближчому засіданні повинна розглянути заяву члена спілки та прийняти рішення про припинення його членства. Дане положення відповідає нормі закону, а саме ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки».

З представленої суду копії протоколу засідання спостережної ради КС «Дністер» від 31.05.2010 р. вбачається, що на цьому засіданні розглядалось питання виходу з членів спілки ОСОБА_1 за його заявою, в якій він в письмовій формі повідомив керівництво кредитної спілки про вихід з членів спілки.

Рішенням засідання Спостережної ради Кредитної спілки «Дністер» від 31.05.2010р. вирішено не припиняти членства в кредитній спілці громадянина ОСОБА_1

Суд вважає, що прийняття вказаного рішення суперечить основному принципу діяльності кредитної спілки, який закріплений в Законі України «Про кредитні спілки» та в Статуті Кредитної спілки «Дністер», а саме – добровільність вступу та свобода виходу з кредитної спілки.

Покликання представника відповідача на ліквідаційну процедуру у банківських установах, де відкриті рахунки Кредитної спілки «Дністер», на яких розміщені пайові внески членів спілки, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову по наведених вище мотивах і наявності спору саме між кредитною спілкою та її членом з приводу повернення внесених грошових коштів.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 5 п.п.15.1 п.15 Статуту члени кредитної спілки мають право одержувати дохід на свій пайовий внесок, а отже проценти на внесені грошові кошти. Згідно п.п.17.5 п.17 Статуту членові спілки, який вибуває, кредитна спілка виплачує всі його пайові внески разом із належним доходом.   Саме з підстав переслідування мети відтермінування виконання зобов’язання відповідач не прийняв рішення про виключення позивача з членів кредитної спілки, що не звільняє його від обов’язку сплатити позивачу суму внесених нею коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вказаних вище умов Статуту та норм Закону України «Про кредитні спілки», що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов’язань. Тому у судовому порядку слід стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 15 494, 27 грн., як суму внесених позивачем пайових внесків, включаючи проценти на такі.

При цьому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору у зв’язку з тим, що позивача, згідно чинного законодавства, звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 530, 533, 610, 611 ЦК України, Законом України «Про кредитні спілки», суд -

в и р і ш и в:

    Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути з Кредитної спілки “Дністер” на користь ОСОБА_1 15 494, 27 гривень заборгованих коштів, як суми пайових внесків, та проценти на пайові внески на день виконання зобов’язання.

Стягнути з Кредитної спілки “Дністер” 154, 94 грн. судового збору на користь держави  та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь ОСОБА_1.

    На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                     Н.В. Нор