ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.07.2006 | Справа №2-15/11151-2006А |
За позовом: Кримської республіканської рятувально–водолазної служби, м. Сімферополь
До відповідача: Ялтинської портової санітарно – епідеміологічної станції, м. Ялта
Про визнання не чинними Постанови
Суддя господарського суду АР Крим І.А.Іщенко
Секретар судового засідання Г.В.Козлова
Представники:
Від позивача – Бєлая Л.Л., представник за довіреністю б.н. від 01.03.2006 р.
Від відповідача – Юдакова О.В., головний державний лікар Ялтинської портової санепідстанції
Суть адміністративної справи:
Кримська республіканська рятувально–водолазна служба (далі КРРВС) звернулась до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання не чинною Постанови № 16 від 28.04.06 р. Ялтинської портової санітарно – епідеміологічної станції (далі ЯПСЕС) “Про застосування адміністративно–запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до компетенції ЯПСЕС не входить перевірка медичного забезпечення рятувальних робіт. Робота Сімеізськаї рятувальної станції не створює загрози для санітарно–епідеміологічної обстановки в басейні Чорного моря. Припинення експлуатації рятувальної станції у період курортного сезону є неприпустимим, оскільки може привести до збільшення кількості жертв серед людей, що відпочивають на водяних об’єктах.
Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на подачу позовної заяви, а також мотивує заперечення проти позову тим, що медичне забезпечення рятувально–водолазних робіт не організовано, медичні аптечки не укомплектовані, приміщення мають потребу в ремонті, своєчасна утилізація ТПВ не відбувається.
Слухання справи відкладалось у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. У судовому засідання оголошувалась перерва у порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
18 квітня 2006 року ЯПСЕС склала Акт перевірки рятувальної станції (а.с. 46). 28 квітня 2006 року була винесена Постанова № 16 “Про застосування адміністративно – запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства”, якою встановлено що медичне забезпечення рятувально–водолазних робіт не організовано, медичними аптечками не укомплектовані, приміщення мають потребу в ремонті, своєчасна утилізація ТПВ не відбувається. У зв’язку з чим, ЯПСЕС тимчасова заборонила експлуатацію Сімеізської станції (а.с. 4).
Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги. При винесені Постанови № 16 ЯПСЕС було порушено вимоги п. 2.3. “Інструкції про порядок застосування державною санітарно –епідеміологічною службою України адміністративно – запобіжних заходів”, затвердженої Наказом міністерства охорони здоров’я України від 14.04.95 р. № 67 (далі – Інструкція), згідно з яким тимчасова заборона – це встановлена посадовою особою Держсанепідслужби заборона діяльності підприємства на певний період з визначенням терміну. Відповідно Інструкції тимчасова заборона може бути застосована на чіткий термін, який має бути зазначено у Постанові. У Постанові № 16 цей термін не визначено. У зв’язку з чим вважає Постанову № 16, такою що винесена з порушенням норм діючого законодавства. Просить визнати не чинною Постанову № 16 ЯПСЕС від 28.04.06 р., та зобов’язати ЯПСЕС прийняти рішення про поновлення роботи Сімеізської рятувальної станції.
Оцінивши в сукупності докази, що наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до Розділу Третього “Положення про Ялтинську портову санітарно-епідемічну станцію”: “портова СЄС здійснює державний санітарно-епідемічний нагляд за дотриманням санітарного законодавства на об’єктах водного транспорту з ціллю попередження, виявлення та усунення шкідливого впливу несприятливих факторів на здоров’я робітників водного транспорту” (а.с. 32 -34).
А з Уставу КРРВС п.1.2 вбачається що “Рятувальна водолазна служба побудована на державній власності та підпорядкована рятувально-водолазній службі України при Спілці рятування на водах України”, з інших положень Уставу РВС також не впливає, що КРРВС має будь-яке відношення до водного транспорту (а.с. 23-27).
Таким чином, перевіряючи КРРВС і тимчасово забороняючи експлуатацію її об’єктів ЯПСЄС вийшла за межі своїх владних повноважень, що поширюються тільки на об’єкти водного транспорту та їх інфраструктуру.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до пункту 2.3. Інструкції “тимчасова заборона – це встановлена посадовою особою Держсанепідслужби заборона діяльності підприємства на певний період з визначенням терміну”. Відповідно Інструкції тимчасова заборона може бути застосована на чіткий термін, який має бути зазначено у постанові.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Постанова № 16 від 28.04.06 р. ЯПСЕС “Про застосування адміністративно – запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства” підлягає визнанню не чинною.
Визнаючи не чинною Постанову № 16 від 28.04.06 р. ЯПСЕС “Про застосування адміністративно – запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства” суд вважає, що будь-яких перешкод для роботи підрозділу КРРВС немає, а тому в цій частині позовні вимоги КРРВС підлягають відхиленню.
Доводи ЯПСЄС про те, що позивачем було пропущено строки на звернення в суд, суд вважає такими, що не мають юридичного значення, оскільки позовні вимоги до відповідача заявлено як до суб’єкта владних повноважень, у відповідності зі статтею 99 КАС України.
Приймаючі до уваги викладене, керуючись статтями 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати не чинною Постанову № 16 від 28 квітня 2006 року Ялтинської портової санітарно – епідеміологічної станції “Про застосування адміністративно – запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства”.
3. В частині зобов’язання Ялтинської портової санітарно–епідеміологічній станції прийняти рішення про поновлення роботи Сіміїзської рятувальної станції відмовити.
Судом роз’яснено сторонам положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.