№ 1-371/10 

 В И Р О К 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 

 25 жовтня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва  

в складі: головуючого  судді  Горб І.М. 

при секретарі       - Проценко І.В., Мандзюк Г.О.,  

  Левківській Н.В.,       

з участю прокурора - Галаєва Р.М.-Ш., Попова А.О., Беби Є.Г., 

      потерпілої  - ОСОБА_4,    

          захисника  - ОСОБА_5 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню  

 ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не військовозобовязаного, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:            АДРЕСА_1, раніше судимого:  

- 30.07.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за      ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 23.12.2008 року по відбуттю строку покарання, 

 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, 

                           в с т а н о в и в :  

 04 жовтня 2009 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_6, знаходячись по вул. Артема, 103 в м. Києві, побачив на проїзній частині дороги автомобіль «Кіа-Піканто», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та помітив, що остання на той момент відвернула свою увагу на рух транспорту і не спостерігає за особистими речами, що знаходяться в салоні, після чого в нього виник злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6, з метою вчинення крадіжки, підійшов до вказаного автомобіля та, користуючись тим, що ОСОБА_4 відвернула увагу,  непомітно для оточуючих відчинив праві передні двері автомобіля та з переднього сидіння пасажира таємно, повторно викрав майно, що належить останній, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6131», вартістю 1 000 гривень, в якому знаходилася  картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривен, на рахунку якої були гроші в сумі               3 гривні, мобільний телефон «Самсунг X 650»,  вартістю 700 гривень, в якому знаходилася картка мобільного оператора «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 10 гривень, після чого з  місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав         ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1 748 гривень.  

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у предявленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 23.12.2008 року він звільнився з місць позбавлення волі, став на облік та лікувався, оскільки в нього цироз печінки. 04.10.2009 року він не знаходився на вул. Артема, 103, а знаходився у себе на масиві в Дарниці, неподалік від дому, так як далеко від дому нікуди не відходив, оскільки хворів та ходив на лікування, а потім приїхали оперативні працівники та його затримали. Щодо його впізнання, то його спочатку через щілину сфотографували, а потім показали потерпілій його фото і таким чином вона його впізнала виключно через те, що його перед цим їй показали. Які підстави у потерпілої його обмовляти, він не знає, щодо свідка ОСОБА_7, то він міг викрасти у потерпілої мобільні телефони та звалити провину на нього. Номеру телефону, яким, як зазначає свідок ОСОБА_7 в своїх показах, він користувався, у нього ніколи не було. Щодо зазначеного потерпілою про наявність в нього на обличчі подряпин на момент вчинення щодо неї злочину, то таких в нього не було ні станом на 04.10.2009 року, ні на момент впізнання 16.10.2009 року. 

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_6 своєї вини, його вина у вчиненому підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами: 

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що 04.10.2009 року після 16 год. вона рухалась на своєму автомобілі Кіа Піканто зі сторони ЛукЧянівки в напрямку вул. Артема і перед кінотеатром Київська Русь, перед трамвайними коліями, вона зупинилась на світлофорі. В цей час відкрились праві двері її автомобіля і молодий чоловік, всунувшись наполовину в автомобіль, нахилився до неї та став щось незрозуміле казати, але що саме вона не розібрала. Коли він говорив з нею, на лівій руці в нього висіла складена куртка і вона дивилась на його обличчя, а на руки не дивилась. В цей час загорівся зелений сигнал світлофора і вона почала рух, але боковим зором побачила, що немає двох її мобільних телефонів, які лежали чи на передньому сидінні, чи в стаканчику і завжди знаходяться в полі її зору. Переїхавши трамвайні колії, вона зупинилась, там стояли палатки агітаційні і вона звернулась до людей, які там працювали, з проханням дати телефон подзвонити, сказавши при цьому, що в неї вкрали телефони. Вона зателефонувала своєму адвокату і він їй сказав звертатися в міліцію. Після чого вона поїхала в РУ, де написала заяву і вказала прикмету, яка була в цього чоловіка  це подряпина на обличчі на лівій щоці, начебто як людина бігла через кущі. Коли ж було впізнання, то на обличчі в нього були залишки подряпини. На впізнанні їй предявляли трьох осіб, до впізнання вона ОСОБА_6 не бачила і впізнала саме його, так як в неї гарна зорова пам'ять і вона його запамятала. Також вказала, що самого моменту викрадення мобільних телефонів вона не бачила, але впевнена, що саме він вкрав її телефони. 

- показаннями свідка ОСОБА_7, даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, про те, що він підтримує дружні стосунки з ОСОБА_6. Вони з ним познайомились в липні 2009 року і після знайомства обмінялись номерами мобільних телефонів, при цьому ОСОБА_6 він записав собі в мобільний телефон під НОМЕР_2. При зустрічах з ОСОБА_6 він помічав, що у нього частенько змінювались мобільні апарати, але номер був той самий. В ОСОБА_6 він не питав, звідки він брав стільки мобільних апаратів, але чув, що мобільні телефони ОСОБА_6 збуває в районі Ленінградської площі, але де саме йому невідомо (а.с. 25-28). 

- показаннями свідка ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, про те, що він працює оперуповноваженим ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 04.10.2009 року він знаходився на добовому чергуванні в складі слідчо-оперативної групи і в цей же день у вечірній час до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернулась ОСОБА_4, яка повідомила про викрадення в неї двох мобільних телефонів під час руху на власному автомобілі біля будинку 103 по вул. Артема в м. Києві, при цьому вказала, що зможе впізнати хлопця, який вчинив крадіжку, так як запамятала його прикмети. Він відібрав в неї заяву та пояснення, в подальшому в ході проведених оперативно-розшукових заходів був затриманий ОСОБА_6 і при проведенні впізнання дізнавачем потерпіла впізнала ОСОБА_6 як особу, яка 04.10.2009 року по вул. Артема, 103 в м. Києві викрала її мобільні телефони з її автомобіля (а.с. 29-31).  

- даними, що містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання від 16.10.2009 року, згідно якого ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_6, як особу, яка 04.10.2009 року по вул. Артема, 103 в м. Києві з салону автомобіля КІА Піканто, державний номерний знак НОМЕР_1, таємно викрала її мобільні телефони «Нокіа» та «Самсунг Х650» (а.с. 21-23).  

Оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним предявлене підсудному обвинувачення. 

Досудовим слідством дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як умисне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно. 

Невизнання підсудним ОСОБА_6 своєї вини та дані ним у звязку з цим покази про те, що він не вчиняв злочину та не знаходився в районі ЛукЧянівки 04.10.2009 року, повністю спростовуються зібраними по справі доказами в їх сукупності, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка категорична наполягала на тому, що саме ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення її майна і вона в цьому впевнена, оскільки добре його запамятала, а підстав для обмови потерпілою підсудного ОСОБА_6 ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні встановлено не було. 

За викладеним позицію підсудного ОСОБА_6 суд розцінює не інакше як бажання уникнути відповідальності за свої дії. 

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, дані про його особу, помякшуючі та обтяжуючі обставини. 

ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення правил адміністративного нагляду, ОСОБА_6 не працює, за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується негативно, вчинений ОСОБА_6 злочин належить до категорії злочинів середньої тяжкості. 

Обтяжуючих та помякшуючих покарання підсудного ОСОБА_6 обставин, судом не встановлено. 

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення підсудному ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі. 

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. 

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд 

                   з а с у д и в : 

 ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді       2 (двох) років позбавлення волі. 

Строк відбування покарання відраховувати ОСОБА_6 з 16 жовтня 2009 року.  

 Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу          ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою.  

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити. 

   Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. матеріальної шкоди. 

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти діб з часу його проголошення через районний суд, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку. 

             Суддя