№ 1-977/10

ВИРОК

  Іменем України

12 листопада  2010 року                                          м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі - Титенко Ю.А.,

за участю прокурора – Ткачук Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кузьмівка, Сарненського району, Рівненської області, українки, громадянки України, освіта середня, не одруженої, яка має малолітню дитину, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрова за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої згідно з вимогами ст.89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 302 КК України,

встановив:

26.02.2008 року приблизно о 17 годині на мобільний телефон ОСОБА_1., яка в цей момент перебувала за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 зателефонував ОСОБА_2 та домовився з нею про те, щоб вона протягом двох годин надала йому сексуальні послуги за винагороду та повідомив, що він з товаришем і необхідно ще одну повію. Вона в свою чергу повідомила, що візьме із собою подругу для надання платних сексуальних послуг, коштуватиме 600 гривень за дві години для кожної, на що ОСОБА_2 дав згоду. Після цього ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_3 та запропонувала  їй поїхати з нею та надати сексуальні послуги за грошову винагороду у розмірі 500 гривень раніше не знайомим їй особам, на що остання погодилась, а 100 гривень ОСОБА_1 хотіла залишити собі як винагороду за клієнтів. Таким чином, ОСОБА_1 з метою наживи схилила ОСОБА_3 до заняття розпустою.

Після телефонного дзвінка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на різних автомобілях таксі прибули до розважального комплексу «Едельвейс», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район,             с. С.Борщагівка, вул. Озерна, 25, де ОСОБА_1, не виходячи з автомобіля таксі наказала, схиленій нею до розпусти ОСОБА_3, яка сіла до її автомобіля таксі, йти до клієнтів для надання сексуальних послуг у сауні вказаного комплексу. Після чого, запідозривши, що її незаконні дії можуть документуватись працівниками міліції, з водієм ОСОБА_4 від’їхала на інший бік Кільцевої дороги та зупинилась. ОСОБА_3 в цей час, зайшовши до сауни, отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 300 гривень як передоплату за сексуальні послуги, що будуть надані, які на її прохання було віднесено ОСОБА_2 та передано водію таксі ОСОБА_5, який чекав ОСОБА_3. в автомобілі таксі «Деу Ланос» червоного кольору. В подальшому працівниками міліції їх було затримано.

Крім цього, ОСОБА_1 29.01.2010 року приблизно о 4.00 годині, перебуваючи в салоні автомобіля «Фольцваген Кадді», який належить ТОВ «Їжа» та має д.н.з АА 8784 НХ», по вул. Заболотного, 66 в м. Києві, помітивши між передніми сидіннями барсетку, вирішила таємно її викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, скориставшись тим, що водій вказаного автомобіля ОСОБА_6 залишив салон і за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме: барсетку вартістю 130 гривень, в якій знаходились гроші в сумі 3000 гривень. Таємно викравши вказане вище чуже майно та сховавши його під одяг, ОСОБА_1 вийшла з автомобіля та з місця вчинення злочину зникла, завдавши потерпілому ОСОБА_6 збитки на загальну суму 3130 гривень.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнала повністю та пояснила, що  29.01.2010 року приблизно о 3.00 годині, знаходячись в районі Кільцевої дороги в м. Києві, зателефонувала наглядно знайомому хлопцю на ім’я ОСОБА_6 та попросила, щоб він її забрав та відвіз додому. ОСОБА_6 забрав її на робочому автомобілі «Фольцваген Кадді» та повіз до АДРЕСА_4, де вона винаймала квартиру. Так як ОСОБА_6 не знав району він почав блукати між будинками та забуксував в снігу. Для того, щоб відкопати забуксувавший автомобіль, ОСОБА_6 вийшов із нього та почав шукати щось, що можна підкласти під колесо. В цей час вона, перебуваючи в салоні автомобіля, помітивши між передніми сидіннями барсетку, вирішила її викрасти. Засунувши барсетку під шубу вона вийшла із автомобіля та сказала, що піде до квартири взяти лопату. Прийшовши додому, вона вимкнула телефон та оглянувши барсетку, побачила там гроші в сумі 3000 гривень різними купюрами. Після цього барсетку вона викинула в сміттєпровід, а гроші використала на власні потреби.

Крім цього вона повідомила, що 26.02.2008 року, перебуваючи за місцем свого проживання, приблизно о 17 годині їй зателефонував на мобільний телефон хлопець, який представився ОСОБА_2. Він сказав, що номер мобільного телефону йому дав її колишній клієнт та запитав чи вільна вона та чи зможе вона приїхати для надання сексуальних послуг. Також хлопець повідомив, що він не один, а з товаришем. Вона йому відповіла, що візьме з собою подругу та їх сексуальні послуги будуть коштувати по 350 гривень за годину кожній. Він погодився та повідомив, що вони візьмуть їх на 2 години та попросив знижку, на що вона погодилась та сказала, що вони повинні будуть заплатити по 600 гривень кожній. Його це задовольнило та він назвав адресу куди потрібно було їхати для надання сексуальних послуг – це був готельний комплекс «Едельвейс». Вона йому також повідомила, що візьме подругу та прийде за 40 хвилин. Після цього вона одразу зателефонувала подрузі ОСОБА_3, з якою познайомилась на Кільцевій дорозі, яка теж займається проституцією, та запропонувала їй проїхати із нею для надання сексуальних послуг. В телефонній розмові вона сказала їй, що за 2 години сексуальних послуг вона отримає 500 грн., тобто по 250 гривень за годину. Інші 100 гривень вона хотіла залишити собі, як винагороду за клієнтів. ОСОБА_3 на її пропозицію погодилась та запитала куди їй потрібно приїхати. Вона їй повідомила, що клієнти їх будуть чекати в сауні готельного комплексу «Едельвейс». Вони домовились, що протягом 30 хвилин зідзвоняться. Після цієї телефонної розмови вона взяла свою дитину та відвезла до батька в Гурівщину. Після цього вона поїхала в м. Київ та зателефонувала знайомому таксисту на ім’я ОСОБА_5 і попросила його, щоб він забрав її біля будинку о 19.00 годині. Приблизно о 19.00 годині приїхав ОСОБА_5, який був із не знайомим їй товаришем та вони поїхали до готельного комплексу «Едельвейс». Приїхали вони туди біля 19.10 години та ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_3. Вона сказала, що знаходиться біля «Едельвейсу» і після їх розмови підійшла до них в машину. Вона сказала їй, щоб ОСОБА_3 йшла в сауну даного комплексу до клієнтів, а сама залишилась в автомобілі. Подумавши, вона запідозрила те, що її дії можуть документуватись працівниками міліції і разом із ОСОБА_5 від’їхала на іншу сторону Кільцевої дороги. В цей час до них підійшли співробітники міліції, які оглянули автомобіль та всіх присутніх затримала.

Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_1  в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, і розмір цивільного позову, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи та розмір цивільного позову і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудна, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи і розмір цивільного позову у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудну та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудної, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю. Дії підсудної ОСОБА_1 за  ч. 2 ст. 302 КК України як звідництво для розпусти з метою наживи, та за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфіковані вірно.

При призначенні підсудній ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, кількість злочинних епізодів, обставини вчинення злочинів, наслідки від вчинених злочинів, те, що заподіяна потерпілому шкода не відшкодована, дані про особу підсудної, яка за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, характеризується за місцем реєстрації посередньо, має малолітню дитину . Суд визнає обставинами, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом’якшують покарання підсудної – її щире каяття у вчиненому та активне сприяння в розкритті злочину, і враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання.   Враховуючи викладене, на думку суду, підсудній ОСОБА_1  необхідно призначити за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 302 КК України покарання у виді позбавлення   волі в межах, передбачених санкцією вищевказаних частин статей. Суд вважає, що виправлення підсудної можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи те, що підсудна та інші учасники процесу не оспорювали, в тому числі і розмір цивільного позову, і справу розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимогx ч. 5 ст. 81 КПК України.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 302 КК України, і призначити їй покарання:

за ч. 2 ст. 302 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць;

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Початок строку відбуття покарання засудженій ОСОБА_1 обчислювати з 12 листопада 2010 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3130 (три тисячі сто тридцять) гривень.

Речові докази по справі:

-мобільний телефон «Нокіа Н-72», IMEI НОМЕР_4, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_4 – залишити у ОСОБА_4 за належністю;

-мобільний телефон «Моторола Т-191», IMEI НОМЕР_5, з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» за номером НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_7 – залишити у ОСОБА_7 за належністю;

-мобільний телефон «Сіменс С-55», сірого кольору, з сім-карткою, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_1 – залишити  ОСОБА_1 за належністю;

-мобільний телефон «Сіменс А-55», сірого кольору, з сім-карткою, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_3 – залишити у ОСОБА_3  за належністю;

-мобільний телефон «Нокіа», чорного кольору, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_3, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_8 – залишити у ОСОБА_8 за належністю;

-мобільний телефон «Соні Еріксон 320і», IMEI НОМЕР_6, з сім-карткою, що знаходиться на зберіганні під розпискою у ОСОБА_9– залишити у ОСОБА_9 за належністю;

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на утримання під вартою та подальше утримання в Київському СІЗО УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області, взявши засуджену ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженою – в той же строк з моменту отримання нею копії вироку.

 Суддя                                                                                                Г.В.  Бондаренко