Апеляційний суд  Кіровоградської  області

 Справа №  22-8746 2010 р.                                                    Головуючий у 1 інстанції  -Бурко Р.В.

  Категорія –  20                                                                        Доповідач – Кодрул М.А.

                                     УХВАЛА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 листопада 2010  року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді    - Черненко В.В.

 суддів                              - Кодрула М.А., Потапенка В.І

при секретарі                - Донець А.Ю.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 27 липня 2010 року  по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними,-

                                                   ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просив визнати недійсним доручення видане ОСОБА_4 ОСОБА_1 на продаж належної йому квартири, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу його квартири, укладений 18 жовтня 2005 року від його імені на підставі довіреності ОСОБА_1 про продаж квартири ОСОБА_3,  посилаючись на те,  що ОСОБА_1 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_4 забрала в нього всі документи та обманним шляхом змусила його надати доручення на її ім?я на право розпоряджатись його майном.

Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним доручення, яке було видане ОСОБА_4 на ім?я ОСОБА_1 та на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2005 року квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тому що дане доручення було видано особою, яка не могла адекватно реагувати на навколишнє середовище та здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати. Просив також визнати недійсним договір іпотеки укладений між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» від 18 жовтня 2005 року про передачу спірної квартири в іпотеку.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 27 липня 2010 року позов в частині визнання недійсним договору  іпотеки залишено без розгляду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 27 липня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним доручення видане ОСОБА_4 на ім?я ОСОБА_1 на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2005 року квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 жовтня

                                                                 2.

2005 року квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції опирався на висновок акту посмертної судово-психіатричної експертизи, як на основний доказ по справі. Проте висновок експертів зроблений без надання всіх медичних документів, має протиріччя, експертами не досліджувався психічний стан ОСОБА_4 на період 05 жовтня 2005 року, суд не дав оцінку показам свідків відповідача.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з таких підстав.

    Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи видно та встановлено судом, що 11 лютого 2006 року помер ОСОБА_4 і його єдиним спадкоємцем є ОСОБА_2. В приватній власності ОСОБА_4 знаходилась однокімнатна квартира зі всіма зручностями АДРЕСА_1( т.1 а.с.80,94).

Нотаріально посвідченою довіреністю від 05 жовтня 2005 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 продати належну йому квартиру (т.1 а.с.93). Згідно договору купівлі продажу від 18 жовтня 2005 року діючи на підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 продала належну ОСОБА_4 квартиру ОСОБА_3 та придбала на своє ім?я квартиру без зручностей АДРЕСА_2(т.1 а.с.86-90, 125).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог з урахуванням змін зазначено, що в зв?язку з хворобою  доручення на право продажу квартири було видано особою, яка не могла адекватно реагувати на навколишнє середовище та здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Постановою Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року  в п.16 роз?яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну

                                                         3.

експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Суд з достовірністю встановив, що під час підписання довіреності, посвідченої 05 жовтня 2005 року державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори за реєстром № 1332 від імені ОСОБА_4 про уповноваження  ОСОБА_1 продати належну йому на праві власності квартиру (т.1 а.с.93), ОСОБА_4 перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними. Зазначені обставини підтверджуються висновком  посмертної судово-психіатричної експертизи (т.2 а.с.277), а також іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Згідно висновку, викладеного в Акті посмертної судово-психіатричної експертизи № 464 від 22 липня 2008 року, ОСОБА_4 страждав на гіпертонічну хворобу, церебральний атеросклероз, хронічний алкоголізм. В травні 2005 року переніс транзиторний ішемічний інсульт внаслідок ДЕ (дисциркуляторної енцифалопатії) II-III стадії змішаного ґенезу. Мала місце недіагностована при житті кіста скроневої долі правої півкулі головного мозку. Тому на час видачі доручення на ім?я ОСОБА_1 на продаж квартири від 18 жовтня 2005 року ОСОБА_4 страждав хронічним психічним захворюванням в формі судинної патології головного мозку з недоумкуватістю. За своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними.

Матеріалами справи, які вивчалися експертами та враховані при дачі висновку, підтверджується, що експертами вивчалися медичні карти ОСОБА_4 з лікарні №4 м. Кіровограда, обласної лікарні, відповіді на запит суду з лікарні швидкої медичної допомоги, обласного наркодиспансара.

Відповідно до цих документів з?ясовано, зокрема той факт, що ОСОБА_4 з 1983 року перебував на обліку в наркодиспансері з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдрому залежності, постійного вживання.

Цей факт підтверджується іншими матеріалами справи: в тому числі виписними епікризами з лікарні №4 м. Кіровограда за травень 2005 року, де зазначено про випадок інсульту /28.05.05/ з відповідними наслідками та хронічний алкоголізм та Кіровоградського обласного наркодиспансера від 03 лютого 2006 року відносно ОСОБА_4, де зокрема в діагнозі зазначено про наявність психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю (т.1 а.с.154, 123).

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допитані  судом підтвердили факт того, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, після продажу квартири скаржився що його обманули, відібрали квартиру. При цьому ОСОБА_7 зазначила, що після операції ОСОБА_4 не був адекватним чоловіком-кричав, на її думку не міг адекватно розуміти дії. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_4 говорив їй що не знає що підписував, був в нетверезому стані. Вважає що в нього був невміняємий стан.(т.1 а.с.156-167).

        Допитаний в судовому засіданні експерт, в.о. голови комісії, яка проводила посмертну судово-психіатричну експертизу, підтвердив висновок комісії, вказавши,                                                                                                                                                   4.

що висновок зроблений виходячи як з наданих медичних документів, так і інших матеріалів справи та зазначив, що згідно цього висновку ОСОБА_4 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними на час підписання довіреності, тобто 05 жовтня 2005 року.(т.2 а.с.20).

За клопотанням представника відповідачів по справі, яке було обговорено в судовому засіданні за участю сторін та їх представників, ухвалою суду від 16 лютого 2009 року було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров?я України. Оплата проведення експертизи судом покладена на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Експертиза не проведена в зв?язку з тим, що відповідачами не проведена оплата за її проведення.

Відповідно до ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з?ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30 травня 19997 року в п.20 роз?яснено, що у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин суд обґрунтовано прийняв як один із доказів проведену посмертну судово-психіатричну експертизу від 22 липня 2008 року та дав їй належну оцінку з урахуванням сукупності інших доказів.

 Оскільки судом встановлено, що довіреність на продаж квартири підписана ОСОБА_4 в той момент, коли він не усвідомлював значення та розумно керувати ними і квартира вибула із володіння власника не з його волі, то суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу квартири, посвідчений на підставі цієї довіреності 18 жовтня 2005 року , є недійсними.  

Зазначений висновок суду підтверджується матеріалами справи, тому судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

 Зокрема судовою колегією не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду ґрунтується лише на висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, який є неповним, оскільки експертами не досліджувались медичні документи з обласного наркологічного диспансеру, а взято до уваги лише лист головного лікаря облнаркодиспансеру та має протиріччя, зважаючи на те, що експертами не досліджувався

                                                            5.

психічний стан ОСОБА_4 на період 05 жовтня 2005 року.

В мотивувальній частині рішення вже зазначалось, що під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи експерти брали до уваги як надані їм медичні картки ОСОБА_4, так і інші медичні документи відносно нього: епікрізи  та повідомлення з медичних установ, пояснення свідків, фактичні обставини справи.

Відповідно до п.9.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз експерт зобов?язаний повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.

Допитаний в судовому засіданні експерт  підтвердив висновок експертизи вважаючи що наданих матеріалів з урахуванням тих, що містилися в матеріалах справи, достатньо для проведення експертизи та дачі висновку.

Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що суд не дав належної оцінки поясненням свідків допитаним за клопотанням відповідачів, то судова колегія вважає, що вони обґрунтовано судом не взяті до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ці свідки майже не спілкувалися з померлим ОСОБА_4 і їх пояснення суперечать фактично встановленим судом обставинам.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України,  колегія   суддів   судової   палати,

                                                            УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда  від 27 липня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може  бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя:  

                     Судді :