АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-7780 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Бутельська Г.В. категорія - 46 Доповідач Кіселик С.А
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Суржик М.М.
при секретарі Липі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділі будинку та земельної ділянки в натурі. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину всього будинку по АДРЕСА_3, розділити жилий будинок, виділивши позивачці в натурі Ѕ частину спірного будинку і Ѕ частину земельної ділянки.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивачка з 2000 року по 2007 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, проживали однією сім’єю і вели спільне господарство. Згідно договору обміну від 25.07.1995 року відповідачу на праві власності належав жилий будинок площею 36,7 кв.м. по АДРЕСА_3 За домовленістю з відповідачем, з метою створення спільної сумісної власності, за кошти позивачки, з 2001 року почали ремонт, реконструкцію і добудову другого поверху вказаного будинку. Позивачка стверджує, що для реконструкції будинку брала кредити, позичала гроші та продала 2 квартири, що належали їй на праві власності. Так змушена була, з відома відповідача, у лютому 2002 року позичити гроші у ОСОБА_4 у сумі 2 000 доларів США, у лютому 2003 року оформила кредит на суму 1700 доларів США, у лютому 2004 року оформила кредит на суму 3 000 доларів США. З метою погашення кредиту і закінчення будівництва спірного будинку, в листопаді 2004 року, змушена була продати квартиру АДРЕСА_1. Вказує, що з ОСОБА_3 уклала договір про те, що реконструкція будинку буде здійснюватися за її кошти, а після проведення реконструкції відповідач брав на себе обов’язок оформити на позивачку Ѕ частину вищевказаного будинку. У 2006 році для повного погашення кредиту і завершення реконструкції будинку змушена була продати квартиру АДРЕСА_2. Зазначає, що рішенням виконкому Кіровоградської міської ради № 1536 від 10.12.2003 року було надано дозвіл на добудову і реконструкцію вищезазначеного жилого будинку. Вказує, що за кошти позивачки до старого будинку було добудовано кухню, коридор, санвузол площею 27,6 кв.м. Крім цього, було проведено реконструкцію старого будинку та проведена надбудова 2 поверху, побудовані 2 кімнати, коридор і горище, відновлено перекриття та покрівлю будинку. Але після проведення робіт, перед введенням будинку в експлуатацію, відповідач відмовився переоформити на позивачку Ѕ частину спірного будинку. Вважає, що набула право власності на Ѕ частину будинку і земельної ділянки.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, в скарзі, апелянт зазначила, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд дійшов необґрунтованого висновку, що позивачка не довела факту проживання однією сім’єю. Не взяв суд до уваги, що позивачкою було отримано декілька кредитів та продано дві квартири і всі ці кошти пішли на добудову та перебудову спірного будинку. Не взяв суд до уваги і договір між позивачкою та відповідачем від 15.04.2003 року, згідно з умовами якого ОСОБА_3 зобов’язувався після закінчення будівництва спірного будинку переоформити на позивачку право власності на Ѕ частину всього будинку та на Ѕ частину земельної ділянки. Суд також не звернув увагу на розписку від 18.08.2001 року, яка була видана відповідачем і із якої вбачається, що будівництво першого поверху і надбудову другого поверху, повністю виконувала позивачка за свої кошти. Крім того позивач відмічає, що із висновку судової будівельно – технічної експертизи вбачається, що вартість спірного будинку до перебудови становила 173 423, 00 грн., а після перебудови – 225 269, 00 коп., а отже в період проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах, внаслідок перебудови будинку, істотно збільшилась його вартість. При вирішенні спору суд не застосував для врегулювання спірних правовідносин положення ст. 62, ч. 1 ст. 70, ч.2 ст. 74 СК України.
Просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, із наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, правильно встановив, що згідно договору обміну від 25.07.1995 року ОСОБА_3 є власником жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_3
Позивачка пред’являючи свої права на Ѕ частину вищезазначеного будинку, після його перебудови та добудови, посилається на те, що така перебудова та добудова була проведена під час коли вона та відповідач проживали однією сім’єю.
Проживання однією сім’єю відповідач оспорює.
За обставин, що склалися, позивачка до суду із вимогою про встановлення факту проживання однією сім’єю не зверталася, і такий факт судом не встановлювався.
Оскільки, однією із умов виникнення права на майно спільної сумісної власності є факт проживання однією сім’єю, то суд дійшов правильного висновку відмовивши позивачці у задоволенні позову.
Крім того згідно ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином у разі спору заміна правового статусу майна може відбутися на підставі рішення суду.
Ставлячи перед судом питання про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірного будинку, ОСОБА_2, за наявності спору, не ставить, заздалегідь, питання про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірний об’єкт нерухомості не може бути предметом спору, оскільки ОСОБА_3, особою, що здійснила самочинне будівництво не реалізовано право на формалізацію свого права власності шляхом звернення до компетентних органів.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: