АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 6591 2010 року            Головуючий у 1-й інстанції Бершадська О.В. категорія - 27                                                    Доповідач  Кіселик С.А

У  Х  В  А  Л  А

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

21  вересня  2010 року        

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С А ,

суддів : Франко В.А., Суржик М.М.

при секретарі  Липі А.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Кіровського   районного суду  міста  Кіровограда  від  14  червня  2010 року,

В листопаді 2009 року  ОСОБА_1  звернулася  до суду із позовом   до Акціонерного  комерційного   банку «Укрсоцбанк»  про  захист  прав  споживачів,  визнання  недійсним  кредитного  договору  та  іпотечного  договору.   Позов  мотивує  тим,  що  21  серпня  2006 року  між  ОСОБА_1.  та  відповідачем  укладено  кредитний  договір  №  432/073-Ф01,  відповідно  до  умов  якого  Банк  зобов’язався  надати  позичальнику  грошові  кошти  у  вигляді  кредиту  в  розмірі 22 500 доларів США  на  строк  з 21 серпня 2006  року  по 20 серпня 2026 року,  а позичальник  зобов’язався  повернути  кредит  у  визначений  даним  договором  строк  та  сплатити  проценти  за  користування  кредитом    у  розмірі 13 %  річних  за  весь  строк  фактичного  користування  кредитом.

Зазначене  вище  зобов’язання  позивачки  забезпечено  договором  іпотеки  б/н   від  21.08.2006  року,  відповідно  до  якого  ОСОБА_1.   передала  в  іпотеку  Банку  трикімнатну  квартиру  загальною  площею 53.33  метрів  квадратних  за  адресою: АДРЕСА_1  

Позивачка  вважає,  що  оскільки  грошовою  одиницею  України є гривня,  а  кредит  видано  у  іноземній  валюті, а саме доларах США,  то  кредитний  договір  та  іпотечний  договір  укладені  всупереч  актів  цивільного  законодавства, порушують  охоронювані  права  та  інтереси  позивачів,  а  отже  мають  бути  визнані  не дійсними.

 Рішенням   Кіровського  районного  суду  міста  Кіровограда    від  14 червня  2010 року    в позові  відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду  позивачка просить  його  скасувати  та  постановити  нове  рішення  яким  позов  задовольнити.  

В скарзі апелянт зазначила, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, зазначила, що  суд  безпідставно  застосував  лист  Національного  банку  України,  який  на  думку  апелянта  підміняє  положення  Конституції  України  та  Закони  України  та  не  дав  оцінку  діям  відповідача  з  точки  зору  дотримання п.п. 2.1  «Правил  надання  банками  України  інформації  споживачу  про  умови  кредитування  та  сукупну  вартість  кредиту»  затверджених  постановою  Правління  Національного банку України  від 10  травня 2007 року № 168.

Заслухавши  доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі  доводи, колегія  суддів  Судової палати у цивільних  справах  Апеляційного суду Кіровоградської області  дійшла висновку, що апеляційні скарга   підлягають    відхиленню,  із  наступних  підстав.

Вирішуючи  спір,  суд  першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив, що кредит   надавався  позивачці  в  іноземній  валюті  і  вона  була  ознайомлена  з  умовами  договору.

Банк  діяв  у  відповідності  до   ліцензії,  яку  отримав  у  Національного  банку  України  і  яка  надавала  йому  право  здійснювати  банківські  операції  із  валютними  цінностями.

Судом  вірно  застосовано  положення  статті  1054  ЦК  України, відповідно  до  положень  якої, за  кредитним  договором  банк  або  інша  фінансова  установа, (кредитодавець)  зобов’язується  надати  грошові  кошти (кредит)  позичальникові  у  розмірі  та  на  умовах,  встановлених  договором,  а позичальник  зобов’язується  повернути  кредит  та  сплатити  проценти  у строк  та  в порядку,  що  встановлені  договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (зокрема, грошові кошти  у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Відповідно до ч. 2 ст.192 ЦК України  іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

На підставі ст.3 Декрету Кабінета Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на теріторії України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено  цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.  

Як встановлено ст.5 Декрету КМ України №15-93 Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами  кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  

Однак, до теперішнього часу законодавством України не встановлені вказані межі термінів і сум кредитів в іноземній валюті, тому банки при здійсненні операцій з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум)  не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.  

Відповідно до ст.47 Закону України  “Про банки та банківську діяльність” на підставі дозволу НБУ банк має  право на здійснення банківських операцій з валютними цінностями.  

Таким  чином,  суд  першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами  і  правильно застосував  норми  матеріального  права,  що  їх  регулюють.

Доводи  апеляційної  скарги  не  спростовують  правильних  висновків  суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи  вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 308, 313 – 315  ЦПК  України,-

                                                      У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  відхилити.

Рішення  Кіровського районного суду міста  Кіровограда  від 14  червня  2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в  касаційному  порядку  протягом двадцяти  днів.

Головуючий:

  Судді: