Справа №22ц-7767/10 Суддя першої інстанції Ямкова О.О.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю: представника позивача Бастискайтес А.О. та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2010 р., ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" (далі – ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" про визнання недійсними договорів іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А :
10 березня 2010 р. ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач зазначав, що 27 березня 2008 р. між ВАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" (тепер - ПAT "Банк "Фінанси та Кредит") і ПП ,,Агростром" був укладений договір про відновлювану кредитну лінію із додатковими угодами №№ 1, 2 і 3 від 21 квітня, 24 червня та 29 жовтня 2008 р., за якими банк надав цьому підприємству 1300000 грн. кредиту, шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, строком до 26 березня 2010 р. під відсоткову ставку річних: спочатку - 17,0%, з 21 квітня 2008 р. - 18%, з 24 червня 2008р. - 20% і з 20 жовтня 2008 р. - 23%. Погашення кредиту повинно було проводитись щомісячними платежами згідно погодженого графіку.
Потім, для забезпечення виконання позичальником указаних кредитних зобов'язань, 27, 28 і 31 березня 2008 року між ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" і ОСОБА_4, який на той час був директором ПП ,,Агростром", були укладені іпотечні договори, за якими відповідач передав в іпотеку банку належне йому майно: цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_2, вартістю 304889 грн.; житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 1602623 грн. та земельну ділянку, загальною площею 0,10га, розташовану в АДРЕСА_3, вартістю 195082 грн. Цими договорами було передбачено право банку звернути стягнення на предмети іпотеки у разі невиконання, чи неналежного виконання, позичальником будь-яких умов кредитного зобов'язання.
Оскільки позичальник своєчасно не погашав указаний кредит у нього станом на 12 лютого 2010 р. утворилась заборгованість у розмірі 1318128 грн. 77 коп. В зв’язку з чим, 16 лютого 2010 р. позивач направив ПП ,,Агростром" та ОСОБА_4 лист-вимогу про термінове погашення указаної заборгованості, попередивши про можливість використання свого права на примусове звернення стягнення на предмети іпотеки.
Посилаючись на те, що ні ПП "Агростром", ні відповідач не виконали свої зобов'язання перед банком і не погасили кредитної заборгованості, яка станом на 1 березня 2010 р. вже становила 1331065 грн. 75 коп., позивач просив для погашення такої заборгованості звернути стягнення на вказані предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
В свою чергу, 30 червня 2010 р. ОСОБА_4 подав у суд зустрічний позов до ПAT ,,Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсними всіх вище вказаних іпотечних договорів, посилаючись на їх незаконність.
Ухвалою місцевого суду обидва позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2010 р. первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Для погашення кредитної заборгованості ПП ,,Агростром" перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у загальному розмірі 1331065 грн. 75коп. звернуто стягнення на перелічене вище іпотечне майно, шляхом проведення прилюдних торгів. Також вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та повне задоволення зустрічного позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, відповідно до Закону України ,,Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. (з наступними змінами) (далі – Закон ,,Про іпотеку"), майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.
Основою іпотеки є іпотечний договір, який складається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону ,,Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України ,,Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною першою ст. 35 Закону ,,Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж: тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Аналогічні положення містяться і в укладених сторонами іпотечних договорах.
Місцевим судом правильно встановлено, що внаслідок того, що позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання щодо погашення кредиту у нього утворилась заборгованість як по тілу кредиту, так і по відсотках за користування ним.
16 лютого 2010 р. позивач направив ПП ,,Агростром" та ОСОБА_4 лист-вимогу про термінове погашення 1318128 грн. 77 коп. заборгованості по вказаному кредитному договору, яка утворилась станом на 12 лютого 2010 р., попередивши про можливість використання свого права на примусове звернення стягнення на предмети іпотеки. Цю вимогу відповідач отримав 15 березня 2010 р.
Станом на 1 березня 2010 р. заборгованість ПП ,,Агростром" перед ПАТ ,,Банк "Фінанси та Кредит" становила вже 1331065 грн. 75 коп., в тому числі: 1300000 грн. - по тілу кредиту (прострочення по графіку погашення становить 1000000 грн.); 28608 грн. 22 коп. – по прострочених відсотках за період з 1 січня по 25 лютого 2010 р.; 2457 грн. 53 коп. – нарахованих відсотків за період з 26 по 28 лютого 2010 р.
Оскільки ні позичальник, ні відповідач заборгованість не погасили, то позивач використав своє право, передбачене ч. 2 ст. 35 Закону ,,Про іпотеку”, і подав у суд позов про звернення стягнення на вказане іпотечне майно, шляхом проведення прилюдних торгів, для погашення указаної заборгованості.
Розрахунок кредитної заборгованості, за погашення якої відповідач зобов’язався відповідати вказаним іпотечним майном, проведено відповідно до чинного законодавства та умов зазначених договорів .
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення первісного позову.
Не викликає заперечень рішення суду і про відмову в зустрічному позові, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про незаконність указаних іпотечних договорів.
В цих договорах сторони досягли згоди з усіх істотних умов: мети, строку, порядку їх зміни та припинення, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Зазначені договори були укладені в письмовій формі, підписані з обох сторін уповноваженими на те особами та нотаріально посвідчені. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Посилання відповідача на порушення ст. 578 ЦК України при укладенні вказаних іпотечних договорів спростовані нотаріально завіреними письмовими заявами дружини відповідача про її згоду на передачу в іпотеку банку для забезпечення кредитних зобов’язань ПП ,,Агростром" указаної нерухомості (а.с. 14, 90, 97, 98).
Порушення правил виключної підсудності (ст. 114 ЦПК України) при розгляді справи, на що зауважує апелянт, не було допущено, оскільки один із об’єктів нерухомості (житловий будинок АДРЕСА_1) знаходиться на території, яка обслуговується Центральним районним судом м. Миколаєва.
Зміна назви позивача з ВАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" на - ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та її юридична реєстрація проведені у відповідності до чинного законодавства і підтверджені необхідними документами (а.с. 32-55), що належним чином відображено в уточненому первісному позові.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: