АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-72-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Самчишина Н.В.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Ржепецького О.П.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
при секретарі Танцуріній С.М.,
за участю прокурора Омеляна В.М.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
26 січня 2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Жовтневого р-на Миколаївської області та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2009 року, яким:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт Березанка Миколаївської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює стрільцем ВОХР на ст. Миколаїв-грузовий, прожививає у АДРЕСА_1, не судимий;
- засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та, відповідно до ст.76 КК України, зобов’язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_6 вішкодування завданої моральної (немайнової) шкоди у розмірі 20000 грн. і 15000 грн., а також на користь лікарні швидної медичної допомоги м. Миколаєва - 1966 грн. 40 коп.,
в с т а н о в и л а:
За вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що 4 жовтня 2008 року, приблизно о 18 год. 30 хв., він, керуючи автомобілем „Daewoo Sens T 13110”, реєстраційний № НОМЕР_1, та рухаючись із швидкістю 60 км/год. по автодорозі М-14 „Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» у напрямку м. Одеси, в районі примикання другорядної дороги на 152 км. + 100 м. вказаної автодороги на порушення вимог п.п.10.1, 10.4, 12.1 Правил дорожнього руху та вимог дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Додатку 2 вказаних правил, рухаючись в потоці та за габаритним транспортним засобом, перед виконанням маневру поворотуу ліворуч поза меж примикання другорядної дороги, не обрав безпечної швидкості руху, не впевнився у безпечності маневру та відсутності транпортних засобів на зустрічній смузі, виїхав на неї, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, де виконуючи маневр з’їзду в напрямку карману, допустив зіткнення з автомобілем «Nissan X-Tral» під керуванням ОСОБА_7
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Daewoo» ОСОБА_8 та ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_8 помер на місці події.
В апеляції старший помічник прокурора просить вирок скасувати з підстав неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання та необхідності призначення більш суворого покарання, постановити новий вирок, яким виключити із вироку суду 1-ї інстанції посилання як на пом’якшуючі покарання обставини - щире каяття та здійснення заходів до відшкодування майнової шкоди, засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 - 30000 грн., потерпілої ОСОБА_2 - 50000 грн., лікарні швидкої допомоги - 1966 грн. 40 коп.
Посилається на те, що суд недостатньо врахував поведінку ОСОБА_4 під час ДТП, а саме вчинння ним кількох умисних порушень правил дорожнього руху, що свідчить про грубий характер його злочинних дій.
В результаті настали тяжкі наслідкі та у присутності малолітньої дитини, яка втратила батька та на довгий час залишилась без матері.
У суді ОСОБА_4 визнав вину частково, давав неправдиві показання, що свідчить про відсутність каяття, на яке посилається суд.
Не відповідає дійсності, на думку апелянта, і висновок суду про здійснення заходів на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки потерпілі заперечували факт отримання 2000 грн. за витрати на погребіння. Те, що ОСОБА_4 дійсно зробив - купив вінок на могилу, двіччі придбав іграшки для дитини та кілька разів возив її до психолога - є не настільки суттєвим для визнання пом’якшуючою покарання обставиною.
Тому підстави для застосування положень ст.75 КК України відсутні.
Крім того, суд не належно вирішив цивільний позов, задовольнивши його частково - матері загиблого - 15000 грн., його дружині, яка сама отримала тілесні ушкодження - 20000 грн., що не можна вважати достатнім для відшкодуванння моральної шкоди, завданої таким злочином та його наслідками.
Потерпіла ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок скасувати, постановити свій вирок вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України до покарання у межах санкції цієї статті, стягнути із засудженого відшкодування моральної шкоди - 200000 грн., її доньки - 100000 грн., щомісячне вішкодування, передбачене ст.1200 ЦК України, у розмірі 1684 грн. 08 коп.
Посилається на те, що ОСОБА_4 грубо та навмисно порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків, тому звільнення його від відбування покарання є безпідставним.
Також не погоджується з невеликим розміром задоволення позову на відшкодування моральної шкоди, який є недостатнім для виправлення наслідків, що настали внаслідок скоєного засудженим.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції, пояснення потерпілої ОСОБА_2 на підтримку апеляції та про засудження ОСОБА_4 на 4 роки позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, думку потерпілої ОСОБА_3 на підтримку обох апеляцій, думку засудженого та його захисника про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає апеляції такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Обидві апеляції стосовно покарання засудженого ОСОБА_4 вирішені вироком апеляційного суду Миколаївської області від 26 січня 2010 року.
Апеляції в частині розгляду судом 1-ї інстанції позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди колегія суддів визнає обгрунтованими.
Так, потерпіла ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження та втратила чоловіка, а її неповнолітня донька залишилась без батька. Надалі для сімї Міхайліченків настали інші негативні наслідки.
Задовольняючи позов частково, суд на відшкодування моральної шкоди стягнув на користь потерпілої 20000 грн і дитини загиблого - 15000 грн.
Відшкодування у таких розмірах не можна вважати достатнім для компенсації фізичних та моральних страждань, відновлення порушених життєвих і соціальних звязків, сталого для потерпілих укладу життя.
Суд, крім того, у вироку не навів мотивування свого рішення щодо розміру відшкодування, обмежившись лише вказівкою, що позов підлягає задоволенню частково. Проте, потерпілою ОСОБА_2 заявлені значно більші позовні вимоги та докладно наведені підстави на їх обгрунтування.
За таких обставин, судом 1-ї інстанції позов ОСОБА_9 роглянуто та вирішено по суті з порушенням вимог закону. Вирок у цій частині має бути скасовано з поверненням кримінальної справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляції старшого помічника прокурора Жовтневого р-ну Миколаївської області та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2009 року у відношенні ОСОБА_4, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, скасувати.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч2 ст.286 КК України повернути у той же суд для розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 у порядку окремого цивільного провадження.
Головуючий
Судді: