Справа № 2-34/2010 р.

Р І Ш Е Н  Н Я

іменем України

26.08.2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі : судді – Тихонової Н.С., при секретарі – Гродновій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації  про визнання  недійсним договору купівлі – продажу, зобов’язання вчинити певні дії,

 В С Т А Н О В И В:

14.02.2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 Вказувала на те, що у той час, коли вона була неповнолітньою, її мати – ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_5 продали свої частки  та її частку квартири, яка належала їм трьом на праві спільної сумісної власності, - відповідачу, порушивши її права. При цьому, позивачці стало відомо це лише після смерті  матері у 2007 році, через що просила  визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який було укладено 06.03.2000 р. між відповідачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5

Під час розгляду справи судом, 15.05.2008 року, між ОСОБА_6, який діяв від імені  ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.03.2000 р. внаслідок недотримання вимог ст.54,55 ЦК України під час його посвідчення  та порушення прав неповнолітньої, керуючись ст.48 ЦК України. Також просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 15.05.2008 року через його фіктивність.

В подальшому та у судовому засіданні позивач та її представник, змінивши підстави позову, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 06.03.2000 року через його фіктивність, зобов’язати ММБТІ скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також відповідною заявою просили залишити без розгляду вимоги щодо визнання недійсним договору від 15.05.2008 року.

Відповідач ОСОБА_2, неодноразово повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився,  заяви щодо розгляду справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи через будь-які обставини, до суду не надходили.

Відповідач ОСОБА_3 покладалась на розсуд суду, вважаючи позивачку, як і себе, потерпілою стороною у справі щодо відчуження квартири.

Представник ММБТІ у судове засідання не з`явився.

Приватний нотаріус Шаталюк В.М. просила розглянути справу за її відсутність.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Двокімнатна квартираАДРЕСА_1 належала ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, що надано Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду 03.03.1999 року, та зареєстрованого в МБТІ 24.03.1999 р. за р.№ 18471 (арк.41).

В даній квартирі мешкали та були зареєстровані ОСОБА_5, її дочка – ОСОБА_4 та онука – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.5, 86). Також проживав, без реєстрації, чоловік ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 – ОСОБА_8

Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4  було розірвано у 2005 році ( арк.17), з цього часу ОСОБА_8 у спірній квартирі не мешкав.

 29.08.2007 року померла ОСОБА_4 ( арк.7).

05.10.2007 року померла ОСОБА_5 ( арк.8).

Маючи намір оформити спадок після смерті матері та баби, а саме право власності на квартиру 1 будинку 6-а у м. Миколаєві, ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори та почала шукати документи, відтоді було з`ясовано наступне.

06.03.2000 року був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шаталюк В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 210 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої  ОСОБА_1, ОСОБА_5 - з одного боку та ОСОБА_2 - з іншого боку. Договір було зареєстровано у ММБТІ.

На час посвідчення договору купівлі-продажу квартири  позивачці – ОСОБА_1 виповнилось лише 13 років.  

Відповідно до заяви матері позивачки, без відома її батька, (арк.36-49), рішенням № 140 від 17.12.1999 року Ленінським райвиконкомом Миколаївської міської ради було надано дозвіл на продаж частки квартири від імені неповнолітньої за умови придбання замість неї будинку № 3 по вул. Наваринській у м. Миколаєві (арк.26).

Проте, згідно довідки ММБТІ № 2148 від 02.04.2009 року по вул. Наваринська, 3 знаходиться багатоквартирний будинок, у якому не зареєстровано право власності за ОСОБА_1 ( арк.87).

Згідно ст.128 ЦК України (ред.1963) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У спірному договорі купівлі-продажу (арк.4) відсутні жодні посилання на передачу майна покупцю, зняття з реєстрації або виселення продавців.

Відповідно до ст.224 ЦК України (ред.1963) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 58 ЦК України (ред.1963) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Між тим, з часу посвідчення договору, протягом восьми років, ОСОБА_2 у квартирі  ніколи не з`являвся, не мав ключів від квартири, не був зареєстрований за вказаною адресою, не сплачує комунальні платежі. ОСОБА_1, яка мешкає у квартирі від народження, та її батько ОСОБА_8, який мешкав разом із дочкою та дружиною до 2005 року, жодного разу ОСОБА_2 не бачили та нічого не знали про угоду.

Тобто сторонами правочину не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, ОСОБА_4, ОСОБА_5, тим більше неповнолітня ОСОБА_1 не мали наміру відчуження квартири, майно (квартира) не була передана ОСОБА_2 у власність,  що свідчить про наявність умислу всіх сторін правочину щодо укладання договору без наміру (цілі) на утворення правових наслідків, передбачених договором.

Більш того, отримавши 26.04.2008 року (арк.21) повідомлення про час слухання справи та позовну заяву із додатками, скориставшись відсутністю заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2, через представника,  терміново, 15.05.2008 року, укладає договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 із ОСОБА_3, яка, відповідно до її пояснень у судовому засіданні навіть не бачила житла, яке начебто придбала, до посвідчення договору та по цей час.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення п.24  Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 9 від 06.11.2009 року є усі законні підстави вважати спірний договір купівлі-продажу недійсним, через його фіктивність,  без застосування будь-яких наслідків.

Стосовно вимог позивача в частині зобов’язання ММБТІ скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1 від 15.05.2008 року, укладеного між представником від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони  є зайвими та похідними від вимог щодо визнання  цього договору недійсним, які було залишено без розгляду відповідно до заяви позивача, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 58 ЦК України (ред.1963 р.), ст.ст. 10,60,88, 212,214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої  ОСОБА_1, ОСОБА_5 - з одного боку та ОСОБА_2 - з іншого боку, який був посвідчений  6 березня 2000 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шаталюк В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 210 - недійсним.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути  зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору –  8 грн.50 коп. та ІТЗ процесу – 37 грн.

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області у порядку ст.294 ЦПК України.

Суддя: