АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-312-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Захарченко Д.В.
Категорія: ст.190 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Олещук Т.Л., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Якименка О.П.,
27 травня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та у його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2010 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Делятин Івано-Франківської області, громадянин України, не судимий;
засуджений:
- за ч.2 ст.190 КК України до 850 грн. штрафу;
- за ч.3 ст.358 КК України до 510 грн. штрафу.
Відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 850 грн. штрафу.
Постановлено стягнути із засудженого на користь ВАТ «Банк Демарк» - 6281 грн.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 4 липня 2008 року, у денний час, він, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами та маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме отримання кредиту на підставі підробних документів, знаходячись у приміщенні ВАТ «Банк Демарк», надав банку завідомо підробний документ - довідку про доходи від ТОВ «Ольва» № 23 від 3 липня 2008 року, на підставі якої укладено кредитний договір № 523-069 від 4 липня 2008 року, та заволодів грошовими коштами у сумі 9559 грн., завдавши своїми діями збитків банку у вказаному розмірі.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, оскільки інкримінованих злочинів він не вчиняв, та виправдати його за всіма статтями обвинувачення.
Посилається на недоведеність факту шахрайства, тому як кредитний договір складено належним чином, строк його дії ще не витік, свої обов’язки по догорову він (ОСОБА_2) виконує належним чином і має намір повернути кредит відповідно до умов договору.
Щодо підробки довідки зазначає, що її він банку не надавав, на момент укладення договору вона вже знаходилась у кредитній справі, а також, що фактично оформленням документів на отримання кредиту займались інші мало відомі йому особи - «ОСОБА_6» та «ОСОБА_7».
Захисник ОСОБА_3 у своїй апеляції просить вирок у частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України скасувати та виправдати засудженого за цим обвинуваченням.
Посилається на те, що між банком та ОСОБА_4 укладено договір кредиту, який відповідає вимогам закону та жодною із сторін не оспорюється. Тому ці правовідносини є цивільно-правовими і на них розповсюджуються положення ст.204 ЦК України. ОСОБА_4 належним чином виконує умови дововору, сплачує відповідні кошти з метою повернення кредиту.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає обидві апеляції такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України.
Так, сам ОСОБА_4 у судовому розгляді справи, не заперечував своєї участі за змовою з іншими особами у заволодінні грошовими коштами банку, за винятком надання ним довідки про роботу у ТОВ «Ольва».
Проте, на досудовому слідстві він же неодноразово допитаний, у тому числі як обвинувачений (а.с.127), крім зазначеного також пояснював, що знав про цю довідку, невідповідність її змісту фактичним обставинам, оскільки насправді він у товаристві ніколи не працював. Він же надав цю довідку банку, підписав відповідні документи для отримання кредиту, який не мав наміру повертати, і після того, отримавши гроші готівкою, поділив їх між собою та іншими особами.
Свідок ОСОБА_5, працівник ВАТ «Банк Демарк», у судовому засіданні підтвердив факт укладення кредитного договору із ОСОБА_4
Скоєне засудженим вбачається також із змісту письмових доказів по справі: заяви ОСОБА_4 на отримання кредиту від 04.07.2008 р.; довідки з ТОВ «Ольва» про те, що він працює там інженером; анкети отримувача кредиту, де ОСОБА_2 власноручно зробив запис про свою роботу у товаристві на посаді інженера протягом двох років; кредитного довору на суму 10000 грн. та заяви, за якою гроші отримані ОСОБА_4
За висновком судово-почеркознавчої експертизи, підписи у вказаних договорі, анкеті та заявах виконані ОСОБА_4
Повно та всебічно дослідивши сукупність зазначених та інших доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, суд 1-ї інстанції вірно визнав доведеним скоєння засудженим шахрайства стосовно грошових коштів «Бак Демарк», вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та у використанні завідомо підробного документа.
Безпідставними є доводи апелянтів про відсутність у ОСОБА_4 умислу на шахрайство, оскільки спростовані як поясненнями його ж у якості обвинуваченого та підсудного про те, що наміру повертати кредит у нього не було, що фактично і сталось.
Те, що ОСОБА_4 почав частково сплачувати заборгованість, не свідчить про намір добровільного виконання договору кредиту, тому як ці платежі зроблені вже після порушення кримінальної справи і є лише спробою засудженого уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Твердження про необізнаність використання підробного документу - довідки з неіснуючого місця роботи не відповідають дійсності, оскільки суперечать вказаним вище поясненням обвинуваченого та іншим доказам, зокрема письмовим, у яких ОСОБА_4 повідомляв банку саме такі заздалегідь відомі йому неправдиві відомості - посаду та місце роботи.
За таких обставин, колегія суддів визнає оскаржуваний вирок відповідним фактичним обставинам справи та вимогам кримінально-процесуального закону, тому підстави для його зміни та закриття провадження по справі, про що фактично просять обидва апелянти, відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді: