АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-121-2009 Головуючий у суді 1-й інстанції: Локтіонова О.В.
Категорія: ч.4 ст.296 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Дзюби Ф.С.,
суддів Значок І.С., Пустовара М.Л.,
при секретарі Красюк Г.М.,
за участю прокурора Осипенко О.М.,
потерпілих: ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6,
6 березня 2009 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Жовтневого району Миколаївської області на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2008 року, яким:
- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, розлучений, має неповнолітню дитину, працюючий монтером ТОВ ПО «Укрспецжелдорбуд», проживаючий у АДРЕСА_1, судимий: 1 ) 10.04.1998 р. Жовтневим райсудом Миколаївської області за ч.2 ст.162 КК України (1960 р.) на 1 рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік та сплатою штрафу у розмірі 170 грн.; 2 ) 26.05.1999 р. Білозерським райсудом Херсонської області за ч.3 ст.81, ст.43 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі.Звільнений10.02.2004 р. за відбуттям покарання;
засуджений:
- за ч.1 ст.125 КК України на 1 рік виправних робіт з утриманням із заробітної плати в дохід держави 10 %;
- за ч.2 ст.249 КК України на 2 роки обмеження волі з конфіскацією сіток та незаконно здобутої риби.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з конфіскацією сіток та незаконно здобутої риби
Відповідно до ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання і періодично з’являтися для реєстрації в ці органи;
- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець і житель АДРЕСА_2, громадянин України, з неповною загальною середньою освітою, інвалід 2-ї групи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працюючий, судимий 05.12.2002 р. Жовтневим райсудом Миколаївської області за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13.02.2003 р. покарання пом’якшено, із застосуванням ст.69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.10.2004 р. постановою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 13.10.2004 р. умовно-достроково на 6 місяців;
- виправданий за ч.4 ст.296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави відшкодування збитків, завданих незаконним рибним промислом, у розмірі 1987 грн. 90 коп.
За вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що 12 червня 2005 року, приблизно о 1 годині ночі, він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись біля будинку культури с. Лимани Жовтневого р-ну Миколаївської області, на грунті особистих неприязних стосунків вдарив рукою ОСОБА_7 по голові, а потім штовхнув її на автомобіль, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.
15 травня 2007 року, ОСОБА_5 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись на човні «Дніпро» УНА 0265 в акваторії Бугського лиману біля с. Лимани Жовтневого р-ну Миколаївської області, з використання двох сіток, що є забороненим знаряддям лову, незаконно виловили рибу: 64 шт. пузанка, загальною вартістю 108,8 коп., 138 шт. тарані, загальною вартістю 1407,6 грн., 14 шт. оселедця, загальною вартістю 357 грн. і 7 шт. судака, загальною вартістю 357 грн., всього завдавши рибним запасам України збитків на суму 2230 грн. 40 коп.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що в період з 23 години 11 червня до 1 години 30 хвилин 12 червня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля Будинку культури у с. Лимани Жовтневого району, схопивши ОСОБА_3 за футболку, намагався витягти його з автомобіля. Потім, діючи в групі з ОСОБА_8 і невстановленою в ході слідства особою, проявляючи безчинство і буйство, з особливою зухвалістю побив ОСОБА_3 ногами та руками по різних частинах тіла. Також ОСОБА_6 безпричинно з особливою зухвалістю завдав удару кулаками в обличчя ОСОБА_9 Потім ображав ОСОБА_7 і ОСОБА_4 грубою лайкою. Ображав і принижував гідність ОСОБА_7, погрожував фізичною розправою ОСОБА_4 Після цього ОСОБА_6 з особливою зухвалість і винятковий цинізм, супроводжуючи свої дії брудною лайкою на адресу ОСОБА_4, завдав йому удару кулаком в обличчя, затіяв з ним бійку. Коли ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 удару ногою по тулубу, останній дістав з кишені ножа, лаючись на ОСОБА_3 і, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, кинувся за ним, але наздогнати не зміг.
Ці дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового слідства за ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, що виразилось у спричиненні потерпілим тілесних ушкоджень і пошкодженні їх особистого майна, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину групою осіб, пов’язане з опором громадянам, що припиняли хуліганські дії, та застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - ножа.
Виправдовуючи ОСОБА_6 та змінюючи кваліфікацію вчиненого ОСОБА_5, суд послався на те, що конфлікт між підсудними та потерпілими стався на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, спровокованих потерпілими. Не доведено по справі, що конфлікт надалі перейшов у хуліганство з боку підсудних, які насправді громадський порядок не порушували. Відсутні дані про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 і ОСОБА_9, а також - ножа у ОСОБА_6
Суд трактував усі виниклі сумніви на користь підсудних, визнавши безпідставним інкриміноване їм обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді 1-ї інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скусати та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_5 ч.2 ст.249 КК України на 2 роки обмеження волі з конфіскацією сіток та здобутої риби, за ч.4 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі, за сукупністю злочинів остаточно призначити до відбуття - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією сіток та здобутої риби; ОСОБА_6 визнати винним та засудити за ч.4 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Посилається на невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а саме відсутність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хуліганського мотиву.
На думку апелянта, суд надав невірну оцінку поясненням підсудних, потерпілих та свідків, безпідставно та невмотивовано визнав недоведеним застосування ОСОБА_6 ножа.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора і думку потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_5 та виправданого ОСОБА_6 про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.249 КК України, тобто у незаконному зайнятті рибним промислом, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Вирок у цій частині апелянтом не оспорюється.
Що стосується інкримінованого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України, апеляційний суд, провівши судове слідство, встановив такі фактичні обставини.
Підсудний ОСОБА_5 в апеляційній інстанції надав пояснення, що 11 червня 2005 року, приблизно о 23 годині, разом із ОСОБА_6, співмешканкою ОСОБА_10 та сестрою ОСОБА_11 знаходився у барі Будинку культури с. Лимани. Сестра пішла на дискотеку, незабаром повернулась та пожалілась йому, що ОСОБА_7 образила її з приводу каліцтва.
Він пішов до ОСОБА_7, яка реалізовувала квитками на вході до Будинку культури, зробив їй зауваження з приводу образи сестри. Виникла сварка, в ході якої вдарив ОСОБА_7 долонею по потилиці.
Після цього до них підійшов ОСОБА_4, чоловік ОСОБА_12, з яким він також почав сваритися. ОСОБА_4 намагався вдарити його монтировкою, але ОСОБА_6, що підійшов ззаду, відштовхнув його, тому удар вийшов несильний і завданий по руці. Потім ОСОБА_13 ударив монтировкою ОСОБА_6 по голові. і побіг за його сестрою і дружиною, кинувши по них монтировками.
Вони почали тікати, але десь за 100-150 метрів, перед ними зупинився автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_3 і став стріляти по них з рушниці.
Також пояснив, що того вечора, але до цих подій, він разом із своєю дружиною вийшли з Будинку культури на вулицю, де сіли, як він вважав, в автомобіль свого знайомого ОСОБА_3. В автомобілі знаходився ОСОБА_14, який згодом пішов. Прийшов ОСОБА_15, сказав, що це автомобіль його брата. Він (ОСОБА_5.) вибачився та пішов геть.
Виправданий ОСОБА_6 апеляційному суду пояснив, що після того як ОСОБА_5 вийшов з бару, він пішов на вулицю, де почув лайку між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та бачив, як ОСОБА_5 штовхнув останню.
Прибіг ОСОБА_4, почав лаятись, вдарив ОСОБА_5 монтировкою, але йому (ОСОБА_6) вдалося відштовхнути ОСОБА_4 Потім останній вдарив його (ОСОБА_6) монтировкою по голові.
Після того вони почали тікати, але на автомобілі приїхав ОСОБА_3, син подружжя ОСОБА_3, який став стріляти з рушниці.
Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що вночі його розбудив син ОСОБА_3, який повернувся додому з дискотеки побитий. Сказав, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 біля Будинку культури лаються з матір’ю.
Він приїхав до Будинку культури, побачив як ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 кулаком по голові. Захищаючи дружину, вдарив ОСОБА_5 Між ним та ОСОБА_6 почалась бійка.
Прибіг син ОСОБА_3, ОСОБА_6 погнався за ним з ножем. Він почав битися з ОСОБА_5 Повернувся ОСОБА_6, якого він вдарив монтировкою по голові. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 втекли, він кидав монтировками їм у слід.
Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що близько 1-ї години ночі ОСОБА_14 сказав, що ОСОБА_5 сів у машину ОСОБА_15 Він пішов туди, побачив, що ОСОБА_5 б'є ОСОБА_15 Розтягнув їх. Потім до нього підійшов невідомий чоловік, який назвався працівником ДАЇ, почав лаятись та фотографувати мобільним телефоном номери його (ОСОБА_3) автомобіля. Виникла сварка, невідомий вдарив його кулаком в обличчя і розбив губу.
Йому вдалося втекти, вдома він повідомив батька про конфлікт та про матір, яка теж там була. Батько поїхав до Будинку культури, він теж повернувся туди через деякий час. Бачив, що матір лежить біля автомобіля, а ОСОБА_16 бив батька, сидячи на ньому зверху. Вдарив ОСОБА_16 ногою. Той дістав ножа та, погрожуючи вбити, погнався за ним, але не наздогнав.
Потім вони з батьком поїхали додому.
З досліджених апеляційним судом пояснень потерпілої ОСОБА_7 на досудовому слідстві та у суді 1-ї інстанції вбачається, що 11 червня 2005 року, з 21 години, вона знаходилася в Будинку культури, де працювала касиром. Коли ОСОБА_14 сказав їй про бійку за участю її сина ОСОБА_3, вона вийшла на вулицю, де побачила, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і третій незнайомий хлопець б’ють сина. Вона стала його боронити і сину вдалось втекти на автомобілі.
Коли скінчилася дискотека, стояла на вулиці разом з ОСОБА_5, його співмешканкою, сестрою та ОСОБА_6 Приїхав її чоловік ОСОБА_4, запитав, що відбувається. ОСОБА_6 почав бити його кулаками по голові та тулубу. У цей час ОСОБА_5 вдарив її кулаком по голові, а після штовхнув на автомобіль і вона впала.
З досліджених пояснень на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_15 вбачається, що приблизно о 23 годині від ОСОБА_14 взнав, що ОСОБА_5 сидить у машині його (ОСОБА_15) брата. Прийшовши на місце, побачив ОСОБА_5 в автомобілі брата, зробив йому зауваження. ОСОБА_5 почав лаятись і вдарив його (ОСОБА_15) кілька разів кулаком в обличчя.
Прийшов ОСОБА_3, посперечався з ОСОБА_5 та пішов до свого автомобіля. ОСОБА_5 з ОСОБА_6 пішли за ним. ОСОБА_3 не зміг від’їхати, бо йому перешкодив який незнайомий чоловік, що назвався працівником міліції та фотографував мобільним телефоном номери автомобіля. Між ним та ОСОБА_3 виникла сварка, впродовж якої незнайомець кілька разів вдарив ОСОБА_3 Після того останній поїхав.
Потерпілий ОСОБА_9 на досудовому слідстві та у суді 1-ї інстанції надав пояснення, що приблизно в 23 годин 30 хвилин, біля Будинку культури бачив незнайомого чоловіка, що назвався працівником ДАЇ, який фотографував номери машини ОСОБА_3, лаявся з останнім, загороджував йому проїзд. Потім незнайомець кілька разів вдарив ОСОБА_3 руками та ногами. Підійшов ОСОБА_6 і почав витягувати ОСОБА_3 з автомобіля. Він (ОСОБА_9) став заважати і ОСОБА_3 вдалося поїхати.
Після того ОСОБА_6 вдарив його (ОСОБА_9) кілька разів рукою по обличчю.
Свідок ОСОБА_11 в апеляційному суді пояснила, що приблизно о 23 годині 11 червня 2005 року розмовляла з ОСОБА_7 з приводу образи, що мала місце тиждень тому. ОСОБА_7 знову її образила і вона пожалілася брату ОСОБА_5 Той пішов до ОСОБА_7, але вона відмовилась розмовляти, тому як він злочинець. Брат розсердився і вдарив ОСОБА_7 по голові.
Через деякий час прийшов ОСОБА_4, намагався вдарити ОСОБА_5 монтировкою, але ОСОБА_6 завадив. Тоді ОСОБА_4 вдарив монтировкою ОСОБА_6 по голові та руці.
Вони пішли додому, але їх на автомобілі наздогнав ОСОБА_3, який став стріляти по них з рушниці.
Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві та у суді 1-ї інстанції пояснила, що пізно увечері, разом із своїм співмешканцем ОСОБА_5 вийшла на вулицю з Будинку культури по закінченню дискотеки. Оскільки йшов дощ, вони сіли в машину, схожу на ту, якою приїхали. Чоловік, який був в автомобілі, сказав, що вони помилились. ОСОБА_5 вибачився і вони повернулись до бару.
Через деякий час вийшла на вулицю, побачила бійку між ОСОБА_3 та незнайомим хлопцем.
У цей час ОСОБА_5 сперечався із ОСОБА_7 з приводу образи його сестри - ОСОБА_11 ОСОБА_7 обізвала його злочинцем і ОСОБА_5 вдарив її рукою по потилиці.
Приїхав ОСОБА_4, кинувся з монтировкою на ОСОБА_5, намагався вдарити. Підбіг ОСОБА_6, відштовхнув ОСОБА_4 Той вдарив ОСОБА_6 монтировкою по голові.
Вони почали тікати. ОСОБА_3 наздогнав їх машиною і стріляв з рушниці.
Свідок ОСОБА_17 в апеляційному суді пояснив, що опівночі, вийшовши на вулицю з дискотеки, бачив конфлікт між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 ОСОБА_5 лаявся, тягав ОСОБА_18 за одяг, погрожував і, як здалося, вдарив її.
Свідок ОСОБА_14 в апеляційному розгляді підтвердив, що ОСОБА_5 із своєю співмешканкою, переплутавши схожі автомобілі, сіли у належний ОСОБА_15. Про це він повідомив ОСОБА_3 Після закінчення дискотеки бачив бійку біля автомобіля ОСОБА_3, сповістив про неї ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що, знаходячись біля Дому культури, чув крики ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Коли підійшов, побачив ОСОБА_4 з монтировкою та ОСОБА_6 з розбитою головою.
Відвів ОСОБА_6 подалі, оскільки той погано себе почував. Під'їхав ОСОБА_3, почав стріляти в їхньому напрямку, кричав, що всіх повбиває.
Вони втекли, але в нього (ОСОБА_19) влучила дробина. У ОСОБА_6 були пошкоджені голова і лікоть. Останній пояснював, що ОСОБА_7 образила сестру ОСОБА_5 і через це почалась сварка.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що після опівночі знаходився в барі та чув постріли десь на відстані 100-150 метрів.
Свідок ОСОБА_21 в апеляційному суді пояснив, що опівночі вийшов з Будинку культури і почув сварку біля сходів між якимись чоловіками та ОСОБА_7 Через кілька хвилин чув постріли з рушниці.
Провівши судове слідство, дослідивши вищевикладені докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, тобто хуліганства з особливою зухвалістю та виключним цинізмом, вчиненого групою осіб, поєднаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, та застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Фактичні обставини, встановлені з пояснень підсудних, потерпілих та свідків, на переконання колегії суддів, вказують на те, що виниклий конфлікт був спровокований саме потерпілими і носив ознаки особистих неприязних стосунків.
Хоч зазначені дії за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були вчинені у вечері вихідного дня та біля Будинку культури, проте ними громадський порядок порушено не було, будь-яких дій, що свідчили б про явну неповагу до суспільства з боку підсудних не виявлено. Відпочинок громадян вони не порушували, роботу громадських установ (Будинку культури, де провадилась дискотека та працював бар) не зупиняли та не заважали їм належно функціонувати, істотної шкоди особистим чи суспільним інтересам не спричинили.
Як за епізодом, виниклим біля автомобіля ОСОБА_15, у який помилково сіли ОСОБА_5 із своєю співмешканкою, так і у конфлікті за участю ОСОБА_7, підсудними не створено обстановки особливої зухвалості чи виняткового цинізму.
Спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 настало внаслідок сварки між нею та ОСОБА_5, виниклої через образу сестри останнього, що достовірно встановлено по справі та ніким не оспорюється.
Оскільки ушкодження нанесені ОСОБА_5 без наявності хуліганського мотиву та ознак особливої зухвалості, суд-1ї інстанції належно дійшов висновку про вчинення підсудним не хуліганства, а іншого злочину - умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, обґрунтовано та умотивовано перекваліфікувавши пред’явлене ОСОБА_5 обвинувачення.
Щодо виправдання ОСОБА_6, який побив ОСОБА_4 та ОСОБА_9, районний суд вірно вказав, що за відсутності даних про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (потерпілі не проходили судово-медичного огляду), ОСОБА_6 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, яка передбачає склад конкретного злочину.
Стосовно тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_3, вони спричинені не ОСОБА_6 чи ОСОБА_5, як стверджував про це сам потерпілий в апеляційному суді, а іншою невстановленою особою.
По справі також відсутні достовірні данні, що вказана особа діяла за змовою чи у групі з підсудними.
Є вірним висновок суду 1-ї інстанції і про недоведеність обвинувачення у винятковому цинізмі та застосуванні ножа, тому як докази цих дій з боку підсудних відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу на неконкретність обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України, де інкриміноване ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хуліганство, окрім загальних висловів, не містить, у чому саме державне обвинувачення вбачає у скоєному підсудними хуліганських дій, їх мотиви та об’єкти злочину.
Відповідно до викладеного, висновок суду, викладений в оскаржуваному вироку, апеляційний суд визнає вірним, обґрунтованим на доказах по справі і достатньо умотивованим, тому підстави для його скасування, про що просить апелянт, відсутні.
Доводи апелянта про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема поясненням усіх допитаних по справі осіб, суперечать дійсності.
Не вбачається з цих пояснень підтвердження про те, що особистий конфлікт за участю підсудних надалі перейшов у хуліганство. Відсутні напевні відомості про грубе порушення громадського порядку, намагання самоствердження та прояв своєї зверхності. Не знайдено та не визнано доказом по справі ножа, який нібито бачили потерпілі. Не виявлено осіб, які припиняли хуліганські дії, тобто такі, що порушували громадський порядок.
Не є доказом хуліганства перебування підсудних у стані алкогольного сп’яніння, брудна лайка та побиття малознайомих осіб, тому як дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відзначалися саме особистим мотивом, образами з боку потерпілих, спричиненням тілесних ушкоджень (ОСОБА_6), конфліктом з особами, що були знайомі підсудним та провокували їх своєю поведінкою.
Не знаходить колегія судів і істотних суперечностей у вироку, на які посилається апелянт, хоч і не вказує, у чому вони полягають.
Розгляд справи судом 1-ї інстанції проведено відповідно до вимог КПК України. Порушень, які б вказували на незаконність вироку, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію помічника прокурора Жовтневого району залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2008 року у відношенні засудженого ОСОБА_5 та виправданого ОСОБА_6 - без зміни.
Головуючий
Судді: