АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-111-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Царюк Л.М.
Категорія: ст.263 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
25 лютого 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2009 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ст. Ольхова Луганського р-ну Ворошиловградської області, громадянин України, судимий: 1). 17.05.2000 р. Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.162 КК України (1960 р.) на 6 місяців позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік; 2). 07.06.2001 р. тим же судом за ч.ч.2,3 ст.140, ч.1 ст.145, ч.1 ст.229-1, ст.43 КК України (1960 р.) на 4 роки позбавлення волі. Звільнений 17.08.2004 р. постановою Казанківського райсуду Миколаївської області умовно-достроково на 3 місяці 28 днів;
засуджений:
- за ч.1 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено до відбуття - 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 1553 грн.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 18 липня 2009 року, у післяобідній час, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, де проживають родичі його дружини, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно: мобільні телефони «Нокіа 6300» з картою мобільного зв’язку «Лайф» та «Моторола В3» з картою «Джинс», завдавши потерпілій шкоди у розмірі 2903 грн.
Крім того, він же, у період з квітня по липень 2009 року незаконно придбав 5,6 мм. саморобний гладкоствольний карабін, що є вогнепальною зброкю, та зберігав його на горищі покинутого будинку у с. М-Погорілово.
21 липня 2009 року, починаючи з 15 години, ОСОБА_2 незаконно носив вказаний карабін при собі та був затриманий з ним у той же день, близько 19 години, при вчиненні адміністративного правопорушення.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений просить вирок змінити, оскільки незаконного поводження із зброєю не вчиняв та добровільно здав зброю.
Також просить пом’якшити покарання, зважаючи на стан здоров’я, захворювання на СНІД та утримання 2-х неповнолітніх дітей.
За епізодом крадіжки майна потерпілої ОСОБА_3 зазначає, що мобільними телефонами заволодів не з корисливих мотивів, а на грунті сімейних негараздів.
Щодо карабіну вказує, що обвинувачення сфальсифіковане працівниками міліції та не має жодного підтвердження.
Крім того, суд порушив його (ОСОБА_2) право на захист, безпідставно відмовивши у допуску до справи захисника.
Також, при оголошенні вироку був відсутній державний обвинувач.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто крадіжки чужого майна, та за ч.2 ст.263 КК України - придбанні, зберіганні і носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Так, сам ОСОБА_2 неодноразово, як на досудовому слідстві, так і у судовому рогляді справи не заперечував факти таємного заволодінняня ним мобільними телефонами потерпілої ОСОБА_3 та незаконного поводження із зброєю.
Ці обставини фактично засудженим не оспорюються і в його апеляції.
Крім зазначених пояснень винність засудженого в інкримінованих злочинах підтверджена іншими доказами: поясненнями потерпілої ОСОБА_3 на досудовому слідстві та її заявою до міліції про викрадення майна; протоколу виїмкb викраденого телефону «Моторола В3», реалізованого засудженим; протоколу пред’явлення особи до впізнання, за яким ОСОБА_5 eпізнав ОСОБА_2 як особe, що збула йому вказаний телефон; протоколів про адміністративне правопорушення від 21.07.2009 р. та про вилучення у ОСОБА_2 при особистому огляді предмету, схожого на саморобний обріз рушниці; висновками екcперта-баліста, що вилучений предмет є вогнепальною зброєю - 5,6 мм. cаморобним гладкоствольним карабіном, придатним для проведення пострілів.
Повно і всебічно дослідивши та оцінивши викладені докази, надані стороною обвинувачення, у їх сукупності, суд 1-ї інстанції, належно дійшов висновку про виність засудженого у вчиненні злочинів.
Підстав для зміни вироку у частині кваліфікації, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Безпідставними є доводи про відсутність доказів незаконного поводження зі зброєю, оскільки вони спростовані зазначеними вище фактичними даними, передбаченими ст.65 КПК України, а саме: поясненнями обвинуваченого та підсудного, висновками експерта, речовими доказами, протоколами слідчих дій.
Не відповідають дійсності і твердження апелянта щодо фальсифікації досудовим слідством наявних у справі доказів, тому як вбачається із змісту протоколів допиту, адміністративного затримання ОСОБА_2, його особистого обшуку і вилучення зброї та інших слідчих дій, усі ці дії виконанні із дотриманнях вимог КПК України.
Докази судом перевірені, про що свідчить протокол судового засідання, і викладені у вироку, як підстави наявності суспільно-небезпечного діяння.
До того ж пелянтом не зазначено. які докази та. у чому буди сфальсифіковані.
Не є порушенням кримінально-процесуального закону і відмова суду у допуску до справи громадського захисника, оскільки такий учасник кримінального процесу діючим КПК України не передбачений.
Заяви про допуск професійного захисника (адвоката) ОСОБА_2 ні на досудовому, ні у судовому слідстві не подавались.
Доводи про відсутність корисливого мотиву є несуттєвими, тому як, заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_2 його у подальшому реалізував з метою отримання коштів за рахунок викраденого майна, що вказує на корисливий мотив ним скоєного.
Посилання на добровільну сдачу зброї суперечить обставинам справи, бо карабін в нього було вилучено під одягом при особистому огляді при затримання за вчинення адміністративного правопорушення.
Жодних доказів на підтвердження добровільної видачі у справі не має.
Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України суд умотивував свій висновок про доведеність вини засудженого, виклав докази, на яких ґрунтується цей висновок, та зазначив мотиви, з яких відкинув інші докази, зокрема пояснення підсудного про свою невинуватість.
Доводи при відсутність прокурора при оголошенні вироку не є істотними, оскільки ст.341 КК України не визнає таку участь обов’язковою для державного обвинувача.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене у межах санкції ч.1 ст185, ч.2 ст.263 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (два злочини середньої тяжкості), даних про особу ОСОБА_2 (негативної характеристики за місцем проживання).
Засуджений раніше судимий, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Тому рішення районного суду про необхідність обрання йому покарання у виді позбавлення волі і на визначений у вироку строк є вірним.
Доводи апелянта про необхідність врахування захворювання на СНІД та утримання дитини є неістотними, оскільки ці обставини не зменшують суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_2 та його особи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення покарання засудженому.
За таких обставин, вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений згідно з вимогами ст.ст.323,324 КПК України, зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2009 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді: