АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-105-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Разумовська О.Г.
Категорія: ч.3 ст.187 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Царюка В.В.,
суддів Гребенюк В.І., Пустовара М.Л.,
при секретарі Гарусенко Л.М.,
за участю прокурора Максимішина О.Л.,
виправданого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
2 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Заводського р-ну м. Миколаєва та засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2009, яким:
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, судимий 28.02.2008 р. Центральним райсудом м. Миколаєва за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
засуджений:
- за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.3 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.71 КК України, до покарання приєнано частково не відбуте покарання за попереднім вироком від 28.02.2008 р. і остаточно призначено до відбуття - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Києва, громадянин України, не судимий;
- виправданий в обвинуваченні за ч.ч.2,3 ст.187 КК України за недоведеністю участі у вчинені злочину.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілих: ОСОБА_5 - 3240 грн. і ОСОБА_6 - 7540 грн.
За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що, маючи намір вчинити напад з метою заволодіння чужим майном, 10 січня 2009 року, близько 20 години, прийшов до будинку АДРЕСА_1, де проживав раніше знайомий йому ОСОБА_5 Визвавши останього, ОСОБА_3 напав на ОСОБА_5, вдаривши його по голові та спричинивши легке тілесне ушкодження. Після того, через незаперті двері проник до квартири № 13 вказаного будинку, звідки викрав 2 куртки, ковдру, светер, капці, фрезерну, плоско-шлифувальну та стрічко-шлифувальну машинки, дріль, 6 фріз, гроші у сумі 230 грн., а також черевики та господарську сумку, що не становлять матеріальної ціності, завдавши потерпілому ОСОБА_5 збитків у розмірі 1340 грн.
14 лютого 2009 року, близько 21 години, він же, разом з іншою особою, знаходячись біля ринку «Колос», розташованого у м. Миколаєві, пр-кт Миру, 1-А, побачили ОСОБА_6, відносно якого в них виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном. Діючи сумісно та за єдиним умислом, ОСОБА_3 з іншою особою підбігли до ОСОБА_6, напали на нього, завдавши чисельних ударів ногами у різні частини тіла, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після того заволоділи належними ОСОБА_6 мобільним телефоном «Нокіа 3410» із сім-картою «МТС», шкіряними перчатками і грошима у сумі 50 грн., завдавши потерпілому шкоди у ромірі 645 грн.
Крім того, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувався у скоєні за вищевикладених обставин розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом із ОСОБА_3, вчинених із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, повторно, особою, яка раніше вчинила розбій, та поєднаного з проникненням у житло.
В апеляції помічник прокурора просить вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд.
Посилається на неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що потягли безпідставне виправдання ОСОБА_7 та невірну кваліфікацію вчиненого ОСОБА_8 за ч.3 ст.187 КК України.
Вказує, що суд, зваживши на пояснення підсудних під час судового слідства про непричетність ОСОБА_7 до розбійних нападів, не надав відповідної оцінки їх же поясненням на досудовому слідстві, де вони обидва повністю визнавали вину, а також іншим доказам: заявам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вчинені злочини, протоколів обшуку та виїмки викраденого майна, висновків експертів, пояснень свідка ОСОБА_9
На думку апелянта, суд невірно визнав факт застосування працівниками міліції незаконних методів дізнання та досудового слідства з метою визнання вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і помилково трактував пояснення потерпілого ОСОБА_6 щодо зовнішності ОСОБА_2
Крім того, на порушення положень ч.3 ст.253 КПК України, суд безпідствано відмовив у задоволенні клопотання державного обвинувача про дослідження протоколів очних ставок у зв’язку із суттєвими суперечностями у поясненнях підсудних на досудовому і у судовому слідстві.
Суд також не умотивував своїх висновків, вибірково надавши оцінку дослідженим доказам.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок щодо нього змінити, пом’якшивши покарання до нижчої межі санкції кримінального закону.
Посилається на визнання вини, щире каяття, а також на скрутне матеріальне становище його сім’ї, дитинство без батьків.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та засудженого ОСОБА_3 на підтримку своїх апеляцій, думку прокурора про незгоду з апеляцією засудженого, думку виправданого ОСОБА_2, засудженого та захисника про незгоду з апеляцією прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.64 КПК України, підлягають обов’язковому доказуванню у кримінальній справі подія злочину та винність обвинуваченого у його вчиненні.
За вимогами ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Докази по кримінальній справі суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.
Як передбачено ст.65 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, під час судового розгляду чинної кримінальної справи та при постановленні вироку щодо підсудних ці вимоги закону дотримані не були.
Так, як вбачається з мотивувальної частини вироку, виправдовуючи ОСОБА_2 за обома єпезодами обвинувачення та змінюючи кваліфікацію дій ОСОБА_3, суд поклав в основу вироку пояснення підсудних під час судового слідства про непричетність ОСОБА_2 до розбійних нападів, визнавши недопустими докази, встановлені на досудовому слідстві.
Усі сумніви про винуватість підсудних, відповідно до ст.62 Конституції України, трактовані судом на їх користь.
З таким висновком суду 1-ї інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він є передчасним та не грунтується на оцінці усіх доказів, наданих по стправі стороною обвинувачення, а також встановлених та досліджених під час судового слідства.
Як видно з протоколу судового засідання та змісту оскаржуваного вироку, суд не належним чином, тобто неповно та однобічно, дослідив докази, встановлені досудовим слідством, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 притягнені як обвинувачені по справі: заяви до міліції ОСОБА_2 від 16.01.2010 р. про скоєння злочину, написаної їм власноручно, про те, що 10.01.2009 р., біля 19 год., він разом із своїм другом ОСОБА_10 вчинив напад на знайомого останього (потерпілого ОСОБА_5) (а.с.18); заяви до міліції ОСОБА_3 від 15.01.2009 р. про вчинення ним разом із ОСОБА_2 нападу та заволодіння мобільним телефоном «Nokia» 16 січня біля ринку «Колос» (потерпілий ОСОБА_6) (а.с.92); протоколів допиту ОСОБА_2 (а.с.34,55) та ОСОБА_3 (а.с.37), де вони надали детальні та ідентичні один одному пояснення щодо сумісного вчинення ними розбійних нападів, способу заволодіння майном, ролі кожного та інших істотних обставин злочину; протоколу очної ставки від 22.01.2009 р., під час якої ОСОБА_3 у присутності потерпілого ОСОБА_5 підтвердив, що напад на останього він вчинив разом із ОСОБА_2 (а.с.69); протоколу виїмки від 18.01.2009 р., коли за місцем проживання ОСОБА_11 (співмешканки ОСОБА_2) вилучено частину викраденого у ОСОБА_5 майна (а.с.43); протоколу особистого обшуку від 16.01.2009 р., під час якого у ОСОБА_2 вилучено мобільний телефон, належний потерпілому ОСОБА_6 (а.с.28).
Дослідження цих доказів обвинувачення проведено поверхово, без з’ясування обставин отримання таких фактичних даних та причин зміни їх (пояснень на визнання вини) підсудними під час судового розгляду.
Неповнота дослідження істотно вплинула на оцінку судом сукупності доказів, які суперечать один одному і таку суперечність судом усунуто не було.
Надано також недостатню оцінку пояснень свідка ОСОБА_11 щодо обставин знаходження за місцем проживання ОСОБА_2 викраденого майна. Не досліджені пояснення свідка на досудовому слідстві, які відрізняються від пояснень у суді.
Посилання суду на пояснення потерпілого ОСОБА_6, якими нібито категорично заперечується можливість участі ОСОБА_2 у розбійному нападі, також грунтуються на не належному допиті потерпілого у суді. З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_6, який є потерпілим та очевидцем події, допитанний без уточнення обставин, які мають істотне значення щодо встановлення осіб, вчинивших злочин.
Висновок суду про недостатню перевірку заяв підсудних у порядку ст.97 КПК України щодо незаконних методів дізнання та досудового слідства, а саме відсутність у постанові слідчого прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.276), суперечить його ж рішенню про незаконність добутих по справі доказів обвинувачення.
За наявності такої неповноти, суд мав доручити прокурору провести додаткову перевірку заяв з метою встановлення усіх необхідних для вирішення такого питання обставин. Замість того, суд визнав перевірку на користь підсудних та однією з підстав для виправдання.
Крім того, при оцінці доказів суд полишив поза увагою, що заяви про незаконні методи зроблені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже під час судового розгляду, а не на досудовому слідстві. Тому не з’ясував, чи оскаржували вони дії органу дізнання чи слідчого прокурору, та не перевірив причини, якщо такого оскарження не було.
З урахуванням зазначеного, вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, має буди скасовано з поверененням кримінальної справи, відповідно до ч.2 ст.374 КПК України, на новий судовий розгляд.
При такому розгляді суду 1-ї інстанції слід усунути вищевикладені порушення та недоліки, повно і всебічно дослідити усі докази по справі, надати їм об’єктивну оцінку та постановити остаточне рішення згідно з законом.
Оскільки вирок щодо обох підсудних скасовано з процесуальних порушень, апеляція засудженого ОСОБА_3 про пом’якшення призначеного покарання по сутті викладених у ній доводів колегією суддів не перевірялась.
Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію помічника прокурора Заводського району м. Миколаєва задовольнити.
В ирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2009 року у відношенні виправданого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 скасувати.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.187, ч.3 ст.187 КК України повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді: