Справа 2-568/10 р.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді - Бучацькоі А.І., при секретарі – Ляшенко М.М., за участю: позивачки – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с.м.т.Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на грошові внески та земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В:
позивачка у серпні 2010 року звернулась з позовом до відповідача, в якому просила встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку та грошові внески, які належать спадкодавцю.
Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що як спадкоємець за заповітом вона фактично прийняла спадщину, тому що постійно проживала разом зі спадкодавцем. Нотаріус відмовив їй у оформленні свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_2 заповідала їй земельні частки (паї), що належали їй на підставі сертифікатів НОМЕР_2 та НОМЕР_3, та грошові внески. Однак, 20 грудня 2003 року на ім*я ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 029207.
Під час розгляду справи позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, не заперечував проти його задоволення.
Заслухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на грошові внески належить закрити з таких підстав.
08 грудня 2003 року ОСОБА_2 отримала державний акт на земельні ділянки загальною площею 6,39 га (а.с.7).
06 лютого 2004 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим номером 9. Зазначеним заповітом належні їй на підставі сертифікатів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 земельні частки (паї) та грошові внески заповідала позивачці ОСОБА_1 повністю ( а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, до дня своєї смерті вона мешкала у АДРЕСА_1 (а.с.5). Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно: земельну ділянку і грошові внески на рахунках НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_6, відкритих на її ім*я у філії № 027 Саратського відділення № 6782 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (а.с.10-13).
На підставі частини 1 ст. 1223 ЦК України позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2
Відповідно до ст.1269 діючого ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Позивачка прийняла спадщину, тому що на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем у будинку АДРЕСА_1 Крім того, у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк, позивачка подала до Саратської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 79-2010, відкритої Саратською державною нотаріальною конторою (а.с.23-32).
На відміну від Цивільного Кодексу України ( в редакції 18 липня 1963 року), діючий Цивільний Кодекс України не містить такого поняття прийняття спадщини, як фактичний вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном. Позивачка прийняла спадщину, тому встановлення факту прийняття спадщини не має ніякого значення для охорони прав та інтересів позивачки і не потягне для позивачки жодних юридичних наслідків. У зв*язку з чим, вимоги позивачки про встановлення факту прийняття спадщини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно відповіді Саратської районної державної нотаріальної контори, позивачці не можливо видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на земельну ділянку, перешкод для отримання свідоцтва про право на спадщину на грошові внески у відповіді нотаріуса не зазначено (а.с.17).
Ч.1 ст.1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину , може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, спору з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на грошові внески, між позивачкою та відповідачем не існує. Позивачці необхідно звернутися до Саратської районної державної нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину на грошові внески.
П.23 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» роз*яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
За таких обставин на підставі п.1 ч.1 ст.205 УПК України провадження у справі в частині позовних вимог щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадщину на грошові внески належить закрити.
Керуючись ч.1 ст.1223, ст.ст. 1269, 1296 УК України, ст.ст.5, 6, 10, 11, п.1 ч.1 ст.205, ч. ч. 4-6 ст.209, ст.210 ЦПК України,
суд,
У Х В А Л И В:
провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на грошові внески та земельну ділянку - з а к р и т и в частині позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на грошові внески.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п*яти днів з дня проголошення ухвали, а відповідачем – протягом протягом п*яти днів з дня отримання її копії.
СУДДЯ: