Справа № 2 - 1135 - 2007 рік.
РІШЕННЯ
іменем України
20 березня 2007 року. Артемівський міськрайонний суд в Донецькой області
у складі: головуючого - судді - БУКРЄЙ С. П.
при секретарі - Трубчаніновой О. Є.
з участю: представників позивача - ОСОБА_2.
представника відповідача - Крамінської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Першого воєнізованого гірничорятувального загіну про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. працював водієм Першого воєнізованого гірничорятувального загіну на підставі контракту № 594, укладеного між ним та установою 02 .01.2003 року терміном до 03.01.2004 року. Угодою від 18 грудня 2003 року між ним та відповідачем про зміну умов контракту № 594 від 02.01.2004 року, термін дії вказаного контракту продовжено з 02.01.2003 року до 02.01.2005 року. 18 серпня 2004 року між сторонами був укладений новий контракт № 711 за умовами якого терміни дії його встановлені з 18.08.2004 року до 19.08.2005 року. У подальшому угодою сторін термін дії цього контракту було продовжено з 19.08 2005 року. Наказом № 120 / к від 18.12.2006 року, з внесенням змін в п.п. 1.15 цього наказу наказом № 1 / к від 03.01.2007 року командира першого воєнізованого гірничорятувального загіну, ОСОБА_1. було звільнено з 31 грудня 2006 року по п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракта № 711 від 18.08.2004 року.
ОСОБА_1., вважаючи своє звільнення не обґрунтованим і не законним, подав позовну заяву в якій просить поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати йому за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривен.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що не оспорюючи законність контрактної форми трудових відносин між сторонами, він вважає звільнення позивача по п.2 ст.36 КЗпП України не законним з наступних підстав:
Термін дії останнього контракту № 711 спливав 18.08.2005 року. Згідно угоди на продовження строку дії цього контракту, його терміни продовжено на 1 рік 4 місяці з 19.08.2005 року до 1912.2006 року. Згідно ст. 24 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників, укладення нового контракту, або його продовження може бути проведено за 2 місяці до закінчення строку чинності контракту. Вважає, що порушення вказаного порядку, та продовження трудових відносин позивачем з відповідачем після спливу терміну
-2-
контракту, т.т після 19 грудня 2006 року до часу звільнення 31.12.2006 року, вказує на заключения сторонами фактично безстрокового трудового договору в порядку ст. 24 ч.4 КЗпП України, розірвання якого п.2 ст. 36 КЗпП України не передбачено. Крім того вважає, що продовження строку контракту № 711 з 19.08.2005 року слід вважати незаконним, оскільки на 19.08.2005 року строк контракту № 711 сплинув, в силу чого з 19.08.2005 року фактично було заключено між сторонами безстроковий трудовий договір в силу вимог ст. 24 ч.4 КЗпП України. Одночасно вважає, що при наявності контрактної форми трудових відносин, відповідач повинен був звільнити позивача за п.8 ст. 36 КЗпП України а не по п.2 цієї норми закону.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає звільнення позивача обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам закону.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, суд вважає необхідним залишити позовні вимоги позивача без задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивача звільнено з займаної посади водія Першого воєнізованого гірничорятувального загіну 31 грудня 2006 року на підставі наказів № 120 / к від 18.12.06 року та № 1 / к від 03.01.2007 року, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту № 711 від 18.08.2004 року. Суд вважає, що таке звільнення є законним і обґрунтованим, в силу чого відсутні підстави задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1., доводи та заперечення якого суд вважає безпідставними с точки зору вимог закону.
В силу ст.ст. 21, 23 КЗпП України трудовий договор у формі контракту є строковим трудовим договором і укладається він на визначений строк.
Як встановлено у судовому засіданні, контракт № 711 було укладено сторонами 18 серпня 2004 року терміном до 19 серпня 2005 року у письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 24 КЗпП України. Подальшою угодою сторін строк дії цього контракту було продовжено. Посилання представника позивача на те, що даний строковий договір (контракт) припинив дію 18.08.2005 року, або 19.12.2006 року і з цього часу між сторонами виникли трудові відносини по безстроковому трудовому договору, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на сукупності доказів по страві і вимогах закону.
Дійсно, п.24 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінетна Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року, із змінами і доповненнями, внесеними постановою KM України № 1038 від 27.06.2000 року "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" (далі Положення), передбачає можливість продовження або укладення контракту на новий строк за угодою сторін за два місяці до закінчення строку чинності контракту.
В судовому засіданні сторони не надали суду належних доказів про час складання угоди на продовження строку дії контракту № 711, т.т. відповідачем не підтверджено, що така угода сторонами була укладена за 2 місяці до закінчення строку чинності контракту. Але суд не може це визнати суттєвим порушенням вимог закону та підставою для визнання угоди не дійсною, оскільки сторони виказали своє волевиявлення що до укладання цієї угоди на продовження строків дії конкретного контракту, визначивши в ньому момент набуття чинності угоди і права кожної із сторін не були порушені. При цьому суд приймає до уваги, що угода набула чинності з 19.08.2005 року, про що вказано в ній. Такий висновок відповідає вимогам ст. 9 Положення, яка передбачає, що контракт (угода) набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.
При таких обставинах, посилання представника позивача на наявність перерви між закінченням строку дії контракту № 711 і поновленням строку угодою, суд не може прийняти до уваги, оскільки згідно умов контракту № 711 останнім робочим днем визначено 18.08.2005 рік, а наступний робочий день визнано угодою 19.08.2005 року, день набуття чинності цієї угоди.
-3-
Оспорюючи дійсність угоди, представник позивача вказує на протиріччя у визначенні строку продовження дії контракту.
Як вбачається із самого тексту угоди, в п. З вказано: "Продовжити строк дії контракту № 711 від 18.08. 04 р. на 1 рік 4 місяця". Пункт 4 вказано: "Термін дії контракта № 711 від 18.08.2004 року з 19.08.2005 року по 31.12.2006 року.
С судовому засіданні представник відповідача вказала з цього приводу на те, що при оформленні даної угоди була припущена помилка в п.3 відносно строку продовження дії контракту на 1 рік 4 місяця, в силу чого за основу умов угоди сторони прийняли п.4 про продовження цього строку до 31.12.2006 року.
Вислухавши пояснення з цього приводу сторін, дослідивши докази по справі, суд визнає обґрунтованими доводи представника відповідача в частині укладання між сторонами угоди на продовження строку дії контракту № 711 до 31.12.2006 року. При цьому суд приймає до уваги, що з такими умовами угоди на продовження строку дії контракту більше ніж на 1 рік 4 місяці, т.т. до 31 грудня 2006 року, обидві сторони погодилися, спору з цих підстав між ними не виникало, а відповідач належним чином 18 грудня 2006 року виказав своє волевиявлення на припинення цього строкового трудового договору (контракту) з позивачем з 31 грудня 2006 року, що підтверджує наявність наказу № 120/к від 18.12.2006 року про звільнення позивача на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. При таких обставинах суд вважає, що трудові відносини між сторонами існували лише в межах дії контракту, в силу чого відсутні всякі підстави вважати, що їх трудові відносини переросли у безстроковий трудовий договір.
Посилання представника позивача на те, що при наявності контрактної форми трудових відносин між сторонами, припинення їх можливо лише за п.8 ст.36 КЗпП України, а не за п.2 цієї статті, суд вважає помилковим, яке не ґрунтується на законі.
Пункт 8 ст. 36 КЗпП України передбачає припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду УКРАЇНИ від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року N 4, від 26 жовтня 1995 року N 18, від 25 травня 1998 року N 15 "Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).
Таким чином відповідачем в цій частині відсутні порушення чинного законодавства і припинення строкового трудового договору з позивачем здійснено на законних підставах, по п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 82, 209, 212 - 215 ЦПК України; ст.ст. 21, 23, 24, 36 КЗпП України; Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року, із змінами і доповненнями, внесеними постановою KM України № 1038 від 27.06.2000 року "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору"; Постановою Пленуму Верховного Суду УКРАЇНИ від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року N 4, від 26 жовтня 1995 року N 18, від 25 травня 1998 року N 15, суд ,-
-4-
вирішив:
Позов ОСОБА_1до Першого воєнізованого гірничорятувального загіну про поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. - ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ.
Стягнути з ОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи - 30 гривен.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачи в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.