КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14313/08/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальова Т.В.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Петрика І.Й.,
суддів: Земляної Г.В., Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності державних органів, стягнення заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків її виплати, компенсації за не отримане службове обмундирування, -
В С Т А Н О В И ЛА :
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, в якому просили суд стягнути недораховані та не виплачені заробітну плату, компенсацію у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати, грошову компенсацію за не отримане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 - 88697,52 грн., ОСОБА_3 - 38936,00 грн., ОСОБА_4 - 83890,86 грн.; а також грошову компенсацію стягнутого податку на користь ОСОБА_2 - 6467,46 грн., ОСОБА_3 - 4667,34 грн., ОСОБА_4 - 6489,95 грн., судові витрати по 500 грн. кожному за проведення експертизи у справі.
Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово.
Так, постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 липня 2006 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької область від 06 вересня 2006 року апеляційну скаргу представника Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 липня 2006 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2008 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено частково: постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2006 року було скасувано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII - заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Указами Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»від 10.07.1995 року №584/95, «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»від 19.09.1996 року №856/96, «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням»від 05.03.2002 року №220/02 та Постановою КМУ «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»від 13.12.1999 р., №2288 установлено збільшені посадові оклади, надбавки та доплати, які істотно впливають на розмір заробітної плати суддів.
Відповідно до п. п. 8-10 ст. 126 Закону України «Про судоустрій»- Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів. До створення ДСА України згідно з п. 20 «Прикінцевих та перехідних положень»та ст. 19 Закону України «Про судоустрій»від 5 червня 1981 року 2022-X обов`язок по організації матеріально-технічного забезпечення судів загальної юрисдикції та соціально-побутове забезпечення суддів було покладено на Міністерство юстиції України.
Також, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У відповідності до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»для суддів передбачена надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Тобто призначення та розмір зазначеної надбавки повинні встановлюватись кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи. При відсутності підстав для призначення такої надбавки, передбачених зазначеним Указом, така надбавка не призначається.
Згідно Указу Президента України від 5 березня 2002 року № 220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв»язку з додатковим навантаженням»було передбачено збільшення посадового окладу на 50 відсотків, надбавку за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків та надбавку за почесне звання «Заслужений юрист України»в розмірі 30 відсотків. Тобто на підставі і цього указу призначення та розмір надбавки за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків повинні були встановлені кожному судді індивідуально.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в основу розрахунку розмірів позовних вимог Позивачів були взяті висновки судово-економічної експертизи № 05-03/60 від 03.05.2006 року, висновки якої визначалися з рекомендованих розмірів кожного виду надбавок. Крім того, доказів того чи призначались позивачам зазначені надбавки та в яких розмірах, суду не надано, відповідних наказів чи інших документів в матеріалах справи не міститься. Отже, розмір розрахованих та належних до виплати надбавок кожному позивачу не ґрунтується на порядку їх встановлення, що передбачений відповідними Указами Президента України..
З приводу компенсації за неотримане обмундирування, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч.12 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Питання виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування передбачалося Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування судді України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 р. № 16/5. У відповідності до п. 2.10 даного Положення, для отримання компенсації необхідно було подати відповідну заяву судді на ім'я голови суду, проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що Позивачі зверталися із відповідними заявами у вказаний період.
Крім того, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2003 року № 1393 «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції», якою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»передбачені лише норми безкоштовного забезпечення суддів службовим обмундируванням.
Таким чином, з 04 вересня 2003 року взагалі відсутні правові підстави для забезпечення суддів службовим обмундируванням, окрім мантії та суддівського нагрудного знаку.
Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»було передбачено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи
В перехідних положеннях Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(набрав чинності 01.01.2004 року) зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації витрат доходів цієї категорії громадян.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить виключень щодо сплати суддями податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до Указу Президента «Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких Указів Президента України» від 25 грудня 2003 року № 1497/ 2003 у зв’язку з прийняттям Закону, Указ Президента України від 10.07.1995 р. за № 3584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визнано такими, що втратив чинність з 01 січня 2004 року, тому, заробітна плата з 01 січня 2004 року обкладається податком з доходів фізичних осіб за місцем основної роботи на загальних підставах.
Отже, вимоги позивачів про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати безпідставні і не ґрунтуються на законі.
Колегія судді також звертає увагу, що жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати заробітної плати, пов’язаної із справлянням даного податку.
Згідно з пп. 22.2, 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 48, п. 44. ст. 80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та розпорядження КМ України «Про деякі питання оплати праці суддів»від 20.01.2004 року № 22-р, дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати лише у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов’язані зі справлянням податку у відповідності до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 № 22-р, в якому передбачено порядок проведення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку, регулювало порядок оплати праці суддів лише у 2004 році, що випливає із п. 2 даного Розпорядження, а саме, компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення обов`язків та повноважень Міністерства фінансів України та Державного казначейства України у сфері здійснення фінансування діяльності суддів у відповідності до вимог Положення «Про державне казначейство», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 та Положення «Про Міністерство фінансів України», затвердженого Указом Президента України від 26.08.1999 року №1081/99.
Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції про те, що щодо позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за не отримане службове обмундирування та грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб позивачі пропустили встановлений законом річний строк звернення до адміністративного суду.
Так, ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Позивачі звернулися до суду з позовом 16 лютого 2006 р., а відповідно до заявлених позовних вимог просять стягнути грошову компенсацію за не отримане службове обмундирування, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 177 від 19.03.1994 року «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України», а також грошу компенсацію за утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірах, розрахованих експертом за 1995, 2004 та 2005 р.р., щодо яких встановлений процесуальним законом строк звернення до суду є пропущений. З заявою про поновлення строків звернення до адміністративного суду позивачі не зверталися.
При цьому, наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу –необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. . 2, 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
судді:
Повний текст постанови виготовлений 01 листопада 2010 року