П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2010 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області
в складі головуючого судді Шимон Л.С.
при секретарі Мельник Ж.А.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області ,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.06.2010 року за ч.1 ст.122 КУпАП, посилаючись на те, що 27.06.2010 року інспектором ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ Савченко А.І. була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення, в який зазначено, що позивач, керуючи автомобілем марки «Тойота Кемрі» д/н НОМЕР_1 , в м.Павлограді по вул. Дніпровській ТНК АЗС, перевищив швидкість руху на 20 км/год, рухаючись зі швидкістю 91 км/год при обмеженні 70 км/год. Дану постанову позивач вважає незаконною, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що 27.06.2010 року дійсно керував автомобілем марки Тойота Кемри АМ 2122 АМ в м.Павлограді, однак був зупинений інспектором ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ, який звинуватив його в порушенні Правил дорожнього руху України, а саме перевищенні швидкості руху на 20 км/год. Позивач з такими висновками працівника ДАІ не погодився, оскільки мав увімкнену функцію круїз-контролю на швидкість руху 70 км/год. і рухався саме з такою швидкістю. Позивач повідомив про це працівника ДАІ та, будучи впевненим, що приладом зафіксована швидкість не його автомобіля, попросив показати йому час фіксації пред’явленої швидкості. Однак, працівник ДАІ відмовив позивачу, сказавши, що не зобов’язаний цього робити, заявив, що прилад виміру швидкості не має функції фіксування часу. Відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, в якому у відповідній графі позивач зазначив, що не згоден з протоколом, та винесено постанову про адміністративне правопорушення.
Отже, позивач вважає, що був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки Правила дорожнього руху України ним не були порушенні, сама подія адміністративного правопорушення була відсутня, жодних доказів його вини немає. Тому позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги не визнає і просить відмовити в їх задоволенні.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 27.06.2010 року інспектором ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ Савченко А.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що останній , керуючи автомобілем марки «Тойота Кемрі» д/н НОМЕР_1 , в м.Павлограді по вул. Дніпровській ТНК АЗС, перевищив швидкість руху на 21 км/год, рухаючись зі швидкістю 91 км/год при обмеженні 70 км/год.
З даного приводу інспектором ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн., вказавши в постанові, що в разі несплати розмір штрафу збільшується вдвічі.
Разом з тим, в судовому засіданні позивач пояснив, що рухався зі швидкістю не порушуючи встановлених обмежень, оскільки мав увімкнену функцію круїз-контролю на швидкість руху 70 км/год., а тому вважає, що працівником ДАІ було зафіксовано швидкість не його автомобілю. Крім того, працівник ДАІ відмовився показати час фіксації пред’явленої швидкості, заявивши, що прилад виміру швидкості не має функції фіксації часу. Своє непогодження з діями працівника ДАІ позивач зазначив в протоколі про адміністративні правопорушення.
У відповідності до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі. Ці дані вставлюються судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було надано будь-яких доказів правомірності свого рішення, заперечення проти позовних вимог до суду надано також не надійшло.
Отже, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення від 27.06.2010 року, складений відносно ОСОБА_1 не є достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП; обставини справи працівником ДАІ були з’ясовані не в повному обсязі, враховуючи, що позивач заперечував проти наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, про що і зазначив в адміністративному протоколі, складеному відносно нього.
За таких обставин суд вважає, що постанова про адміністративне правопорушення від 27.06.2010 року за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.ст. 6-12,69,70,71,158-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ Савченка А.І. від 27.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.С.Шимон
І