Справа №2-2033/2010

                          Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Родіній Н.В., при секретарі Шеіній Н.О., за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа-Орган опіки та піклування Горлівської міської ради  про усунення перешкод у користуванні  житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, звернувшись 18.06.2010 року до суду з позовом, просить: усунути перешкоди у користуванні її власністю та виселити відповідачів з будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, посилаючись на наступне:

Будинок, в якому знаходиться спірне житлове приміщення, належить їй на праві власності.

Відповідачка ОСОБА_4 - її онука, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - її правнука, ОСОБА_6 - співмешканець ОСОБА_4  У 1997 році  відповідачка ОСОБА_4 просила  зареєструвати її з неповнолітньою дитиною у спірному будинку, на що вона погодилась . З часом взаємовідносини з відповідачкою зіпсувалися, чому певною мірою сприяла та обставина, що онука без її на те згоди вселила в спірне житлове приміщення свого співмешканця  ОСОБА_6, який провокує між ними сварки. Відповідачка почала чинити перешкоди їй в користуванні її власністю. На протязі останнього часу не буває майже дня, коли відповідачка не вчиняє сварки, чим зробила її життя і користування житловим приміщенням в належному їй будинку неможливим.З цього приводу вона зверталася до органів міліції, комітету громадського самоврядування. Відповідачка створює такі умови, за яких вона (позивач) не може знаходитися в будинку і на подвір'ї з відповідачкою, не має можливості користуватися та розпорядитися власним житлом.Вона - людина похилого віку, потребує спокою, чого позбавлена у своєму ж будинку.

Крім того, відповідачка переселила її у сарай, який вона сама переобладнала під літню кухню, не пускає її до будинку, погрожуючи фізичною розправою. Вона за станом здоров'я та віком не може мешкати у літній кухні.Її перебування під одним дахом з відповідачкою стало неможливим і загрожує її здоров'ю та життю. Вона бажає  розпорядитися своєю власністю, продати будинок та придбати квартиру, оскільки вже не може обробляти город, двір. У відповідачки є інше житло- квартира матері, яка мешкає сама.

Вона бажає на похилі віку прожити у спокої, але через відповідачів цене є можливим, тому просить виселити відповідачів з її будинку. Вона неодноразово пропонувала відповідачам виселитися з будинку, від чого вони категорично відмовляються.

Позивачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала з наведених у позовній заяві підстав.

В обгрунтування  позовних вимог  позивач послалася на :

-   копію договору дарування  від 26.10.1991 р. ;

-   копію свідоцтва  про право на спадщину по закону від 12.12.1986 р. ;

-   копію свідоцтва про право власності на будинок від 15.09.1977 року ;

-   довідки КП “Горлівське міське БТІ “ ;

-   копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від червня 2008 року , копії акту судово-медичного огляду її від 19.06.2008 р.    

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, пославшись на наступне:

У 1973 р. її батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_8 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу її батьки стали проживати в будинку батьків батька, якими є ОСОБА_9 (помер у 1972 р.) і позивачка (на той період часу також ОСОБА_9). Її батьки, обидва були зареєстровані в будинку позивачки, про що свідчать відмітки в домовій книзі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася вона і вже 21.05.1975 р. була зареєстрована за місцем проживання своїх батьків, тобто в будинку позивачки, про що свідчать відмітки в домовій книзі.

Вона і її батьки проживали в будинку позивачки до 11.10.1983 р. Потім її батьки одержали квартиру, куди вони втрьох і перейшли жити.

Наприкінці  1987 р. позивачка переїхала в Черкаську область, 08.08.1989 р. знялася з реєстрації в м. Горлівці. 12.02.1991 р. позивачка уклала шлюб з ОСОБА_10 зі зміною прізвища.

На прохання позивачки за будинком до 1.02.1993 р. доглядав її (позивачки) син і її (відповідачки) батько ОСОБА_7, після смерті якого на прохання позивачки за будинком доглядали її (відповідачки) мати і вона. Позивачка приїжджала в м. Горлівку лише раз на рік.

У 1993 році вона вийшла заміж за ОСОБА_4 і змінила прізвище. У цьому ж році в неї народилася донька ОСОБА_9. Свого житла вони не мали, жили то у її матері, то у батьків чоловіка. У 1994 році позивачка запропонувала їй вселитися з донькою до неї в будинок як членам її сім'ї, постійно там проживати і доглядати за будинком та городом. З цього часу вона та її дочка ОСОБА_9 постійно проживали в будинку позивачки.

21.11.1997 р. за заявою позивачки вона і її дочка були зареєстровані в спірному житловому приміщенні. Починаючи з 1994 року, вона не тільки проживала в будинку позивачки, але проводила ремонтні роботи з підтримки будинку, тобто фактично виконувала обов'язки, передбачені ст.151 ЖК України.

У 2003 році позивачка після 17 років відсутності повернулася у м. Горлівку, 29.04.2003 р. зареєструвалася у своєму будинку. Вона відразу ж запропонувала позивачці вселитися в будинок, від чого та відмовилася і обрала місцем проживання літню кухню, що цілком пристосована для проживання.

У 2006 році вона стала проживати однією родиною з ОСОБА_6, при цьому позивачка не заперечувала, щоб ОСОБА_6 вселився в будинок. Перший час позивачка яких-небудь претензій ні до неї, ні до ОСОБА_6 не пред'являла. А приблизно в 2008 році позивачка чомусь вирішила, що ОСОБА_6 їй не пара, стала безпідставно "чіплятися" до нього.

18.06.2008 р. позивачка улаштувала черговий скандал, через який необґрунтовано обвинуватила її в заподіянні їй тілесних ушкоджень.

Починаючи з 2003 року, вона неодноразово пропонувала позивачці жити в будинку. Та погоджувалася, вказуючи на кімнату, де бажає жити. Вона звільняла кімнату, робила необхідний ремонт, прибирання, але в останній момент позивачка відмовлялася від вселення в будинок. Ніколи  ніяких перешкоджень в користуванні  житловим приміщенням  вони не чинили позивачці. Протягом 17-ти років, коли вона проживала в будинку позивачки, вона сумлінно виконувала всі обов'язки, передбачені  ст.ст.151, 156 ч.3 ЖК України,   певний     час одноособово, а потім разом із ОСОБА_6 несла усі витрати, пов'язані з утриманням будинку позивачки. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, за підстав, наведених відповідачкою ОСОБА_4

Представник органу опіки та піклування Горлівської міської ради за довіреністю ОСОБА_12А.в судовому засіданні пояснила, що вважає недоцільним виселення з спірного житлового приміщення неповнолітньої доньки відповідачки ОСОБА_5 через відсутність у дитини іншого житла.

Свідок ОСОБА_13 підтвердила доводи позивача, в тому числі в тій частині, що, починаючи приблизно з 2007 року між сторонами склалися неприязні стосунки, близько двох років між ними постійно виникають сварки і скандали, в ході яких відповідачі ображають позивачку, вдаються до рукоприкладства. З цього приводу позивачка скаржилася на відповідачів до різних інстанцій, зокрема зверталась до органів міліції. Вона їй в цьому допомагала. Позивачка через те, що відповідачі проживають в домі і взагалі не пускають її в будинок, проживає не в будинку, а в якомусь сараї на подвір'ї, в антисанітарних умовах. Відповідачі за час їх проживання занедбали будинок позивачки.

Свідок  ОСОБА_14  дала пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_13, додавши,  що між сторонами останні три-чотири роки склалися непрязнені відносини  і весь цей час позивачка просить відповідачів виселитися з її будинку, оскільки бажає спокійно жити і не в сараї ,а у будинку, куди її відповідачі не  впускають.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд дістає наступних висновків:

Спірне житлове приміщення розташоване в житловому будинку АДРЕСА_1

Згідно копіям технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 свідоцтва о праві особистої власності на дім по АДРЕСА_1 від 15.09.1977 р., свідоцтва о праві на спадщину за законом від 12.12.1986 р., договору дарування від 26.10.1991 р., а також довідці КП "Горлівське міське БТІ" за №1032 від 21.04.2009 р. житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3

1/2 частка - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.09.1977 р., виданого за рішенням виконкому Микитівської райради № 389/3від 14.09.1977 р.,

1/4 частка - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.1986 р., посвідченого державним нотаріусом Другої Горлівської державної нотаріальної контори за реєстром № 4334,

1/4 частка - на підставі договору дарування від 26.10.1991 р., посвідченого державним нотаріусом Другої Горлівської державної нотаріальної контори за реєстром № 4086.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України  власник,який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Умови, за яких здійснюється користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду, закріплені в розділі 3 глави 6 ЖК України.

За ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У спірному житловому приміщенні, окрім ОСОБА_3,з 21.11.1997 р. зареєстровані і постійно проживають ОСОБА_4 і неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вселення у спірне житлове приміщення відповідача ОСОБА_4 і її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 з подальшою реєстрацією відбулось за згодою позивача як власника будинку.

З 2006 року у спірному житловому приміщенні без реєстрації проживає ОСОБА_6як співмешканець, а з 16.06.2009 р. - як чоловік ОСОБА_4 Дана обставина підтверджена у судовому засіданні сторонами, а також відповідними записами у домовій книжці (копія - в матеріалах справи).

Частина перша статті 161 ЖК України передбачає, що наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку. Такої згоди позивача як власника будинку на вселення ОСОБА_6 відповідачкою ОСОБА_4 отримано не було. Ця обставина підтверджує доводи позивача про відсутність такої згоди з її боку і спростовує протилежні доводи відповідачів.

Наведена обставина стала підставою для зіпсування взаємовідносин між сторонами. Конфлікт триває протягом часу, що перевищив річний термін. При цьому позивач не може користуватися своїм майном- спірним будинком  і проживає у літній кухні, оскільки у будинку мешкають відповідачі, які  роблять неможливим проживання в ньому позивача, тобто чинять перешкодження у користуванні спірним будинком. Ця обставина підтверджена позивачем, свідками при дачі пояснень у судовому засіданні, а також  письмовими матеріалами – заявою позивача до селищного комітету ”Микитівський” від 8.04.2009 року  та постановою про відмову в порушенні кримінальної    справи   відносно ОСОБА_4 за ст.ст.129,296 КК України за зверненням ОСОБА_3  

В теперішній час позивач бажає використовувати спірне житлове приміщення для власного проживання в ньому.

Відповідно до ст.391 ЦК України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані  і  підлягають задоволенню.

Дістаючи висновку про усунення  перешкод у користуванні власністю ОСОБА_3 шляхом виселення  з спірного будинку  щодо неповнолітньої ОСОБА_5, суд виходив з наступного:

За змістом діючого цивільного (ст.29 ЦК України) та житлового (ч.2 ст.64 ЖК України) законодавства місцем проживання дитини є місце проживання її батьків або одного з них.

Оскільки судом приймається рішення про задоволення позову щодо матері дитини, тож і в частині вимог щодо дитини позов також має бути задоволеним, що відповідає волевиявленню позивача як власника будинку, де знаходиться спірне житлове приміщення.

 При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідачів, представника третьої особи - органу опіки та піклування щодо неможливості задоволення позову щодо неповнолітньої ОСОБА_5 з огляду на відсутність іншого житла у неї та її батьків, оскільки  такі доводи не відповідають дійсності: обидві бабки неповнолітньої дитини мають квартири по вул. Майорській у м.Горлівка та чоловік матері дитини – відповідач ОСОБА_6 забезпечений житлом (зареєстрований АДРЕСА_2), про що свідчить запис у його паспорті.

Діюче житлове законодавство не передбачає можливих підстав закріплення права користування житловими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду за будь-якими особами, в тому числі неповнолітніми, всупереч волевиявленню власника.

Не є підставою для відмови у задоволенні позову  і та обставина, що відповідачі ремонтували будинок, де знаходиться спірне житлове приміщення, несли витрати по його утриманню, оскільки за діючим житловим законодавством  це свідчить лише про належне виконання ними своїх житлових обов'язків.

На підставі ст.391 ЦК України, керуючись ст.ст.209,212-215 ЦПК України, суд

                                                                         В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_4, неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 з житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1

На рішення до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: