ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
24.07.2006 | Справа №2-15/11144-2006 |
За позовом Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Красноперекопськ
До відповідача Відкритого акціонерного товариства „ Сільськогосподарське підприємство” Кримський виробничий рибокомбінат”, м. Красноперекопськ
Про стягнення 3 317, 45 грн.
Суддя Іщенко І.А.
Представники:
Від позивача – Ібрагімов Р.І. – предст., дов. пост. б/н від 12.12.2005 р.
Від відповідача – Семенов А.Г. – юрисконсульт, дов. № 20 від 16.01.2006 р.
Обставини справи: В провадженні Господарського суду АР Крим знаходиться справа за позовом Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Відкритого акціонерного товариства “Сільськогосподарське підприємство “Кримський виробничий рибокомбінат” про стягнення 3317,45 грн. за договором № 144 від 01.01.2000 р. на відпуск води із комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, з яких: 2912,68 грн. – основний борг, 259,14 грн. – пені, 145,63 грн. – штрафних санкцій, також стягнення 102,00 грн. – державного мита та 118,00 грн. розходів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач позовні вимоги підтримав. На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 21.07.06 р. усунув помилки в позовної заяві від 16.06.06 р..
Відповідач проти позову не заперечує та визнає заборгованість повністю. Однак, посилаючись на тяжке матеріальне положення просить відстрочку до 01 листопада 2006 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд –
Встановив: 01.01.2000 р. між ВПВКГ та ВАТ „Сільськогосподарське підприємство” Кримський виробничий рибокомбінат” був укладений договір № 144 на постачання води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію.
Відповідно до пункту 1 даного договору позивач приймає на себе зобов’язання про водопостачання питною водою і прийом та очистку стичних вод. Позивач обов’язки за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується рахунком №144 від 22.11.05 р. (а.с. 11).
Відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги, відповідно до пункту 4 договору до кінця поточного місяця. Однак, свої зобов’язання по оплаті не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2912,68 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.
Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія за № 134 від 16.02.2006 р. по оплаті боргу, яка оставлена без відповіді та задоволення.
Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.06 р. до 31.05.06 р. станом на 01.06.06 р. позивачем підписаний і сума заборгованості у розмірі 2912,68 грн. підтверджена.
Відповідно до договору № 144 від 01.01.00 р. у випадку невиконання взятого на себе зобов’язання відповідачем за договором , пунктом 4 абзац „Г” даного договору передбачена відповідальність виплатити штрафу у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Беручи до уваги, що судом під час розгляду наявності заборгованості ВАТ „Сільськогосподарського підприємство „Кримський виробничий рибокомбінат” за отримані послуги за договором № 144 від 01.01.00 р. встановлена належним чином підтверджена у розмірі 2912,68 грн., а тому вона підлягає стягненню, з урахуванням 145,63 грн. штрафу (а.с.5)
Крім того, позивачем заявлена позовна вимога також про стягнення пені за період з 01.01.06 р. до 31.05.06 р. у розмірі 259,14 грн. (а.с.5).
Пункт 4 абзац „В” договору передбачає відповідальність відповідача у випадку несвоєчасній оплати стягнення пені у розмірі подвійній обліковій ставки Національного Банку України від не перерахованій суми за кожен день прострочування.
За приписами пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Приписи вказаної статті кореспондуються з відповідними статтями Господарського кодексу України, а саме, пункт 1 статті 230 штрафні санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання ,якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Таким чином позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 259,14 грн.: за період з 01.01.06 р. до 31.05.06 р.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Клопотання відповідача від 07.06.06 р. № 200, від 19.07.06 р. № 209 залишено судом без задоволення оскільки не додані належні докази тяжкого становища відповідача.
Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського Процесуального Кодексу України.
Керуючись статтями 33, 49, 75, 82-84 Господарського Процесуального Кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ВАТ „Сільськогосподарське підприємство” Кримський виробничий рибокомбінат” , 96004 м. Красноперекопськ, вул.. 3-тя Промислова, б.1, 96025 с. Новорибацьке Красноперекопського району ( р/р 2600112357 в ВАТ АБ „Укргазбанк” м. Сімферополь, МФО 324797, ОКПО 00476702) на користь Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Красноперекопськ, 96003 м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13, (р/р 260074556090100 у КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Сімферополь, МФО 324010, ОКПО 05450363) 2912,68 грн. основного боргу, 145,63 грн. штрафу, 259,14 пені, 102,00 грн. – державного мита та 118,00 грн. розходів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.