Справа №2-3577
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:
головуючого судді Бугери О.В.,
при секретарі Макаровій Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із відповідним позовом. В обґрунтування якого вказав, що 17 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» було укладено кредитний договір №2971 для придбання транспортного засобу та отримано кредит в сумі 29580 доларів США на строк 84 місяці із сплатою відсотків 11,5% річних. В той же день між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка є його дружиною, було укладено договір поруки. Згідно до укладеного договору ОСОБА_4 зобов’язалась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором та додатковими угодами, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Вважав, що такий договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки він не надавав письмової згоди щодо його укладання, а за умовами договору його дружина повинна нести відповідальність перед банком як коштами, так і майном. Тобто, при укладанні договору поруки порушено вимоги ст..65 ч.2 СК України, абз.1 п.1 ч.1 ст.31 ЦК України. Посилався також на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.203 ЦК України його дружина не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки укладений договір стосувався майна набутого у період шлюбу та виходив за межі дрібного побутового.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що для укладання даного договору повинно було запитано письмової згоди позивача, оскільки відповідачка ОСОБА_4 є його дружиною та укладанням договору поруки розпорядилась їх спільним майном подружжя.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, просили розглядати справу за їх відсутності, позов визнали.
Представник відповідача ВАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» в ході розгляду справи вимоги позову не визнав, подав письмові заперечення проти позову. Зазначив, що в даному випадку вимоги ст.65 СК України не повинні застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки договір поруки не зачіпає питання розпорядження спільним майном подружжя, а тому згоди позивача не потрібно. Посилався на те, що позивачем не наведено у позові, якого саме майна стосується договір поруки, а також те, що позивач мала цивільну дієздатність на момент укладання договору.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ВАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач у справі є чоловіком відповідача ОСОБА_3, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про одруження /а.с.9/.
17 травня 2006 року між відповідачами ВАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2971. Предметом договору визначено кредит на 29.580 доларів США на придбання легкового автомобілю. Кредит надано на строк 84 місяці із сплатою 11,5% річних. /а.с.10/.
17 травня 2006 року між відповідачами ВАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Відповідно до розділу 1 визначено, що поручитель – яким виступила ОСОБА_5, зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником – ОСОБА_2 зобов’язання за Кредитним договором №2971 від 17 травня 2006 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. /а.с.11/.
Було прийнято 2 додаткових угоди до кредитного договору у зв’язку із перенесенням платежів основного боргу по кредитному договору. /а.с.12-13/.
Судом визначено, що правовідносини які виникли між сторонам врегульовані вимогами Цивільного кодексу України та умовами кредитної угоди та договору поруки.
Як визначається вимогами ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовїязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовїязання частково або в повному обсязі, а згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовїязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Як вбачається із наданої копії ухвали про відкриття провадження у справі від 26 березня 2010 року відповідач ВАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Луганського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» звернувся до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором солідарно.
Позивач просить визнати договір поруки недійсним, посилаючись при цьому на ст.65 СК України згідно до якої дружина, чоловік розпоряджаються майном , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Зазначаючи на те, що згода повинна бути подана письмово.
Із змісту ст.553 ЦК України випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручителя перед кредитором за невиконання боржником свого зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником.
Враховуючи зазначені положення, суд вважає, що порука є способом забезпечення виконання зобовїязання, а не угодою щодо розпорядження майном , належним поручителю. Договір поруки не створює обовьязків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому посилання позивача на ст.65 СК України є безпідставним, оскільки договір поруки , укладений між відповідачами не створює будь-яких обовїязків для позивача.
Окрім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_3 не мала необхідного обсягу дієздатності. Відповідно до вимог ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Підстав вважати, що відповідач ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати з наданих стороною доказів не вбачається.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позову необґрунтовані.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України , суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського района м.Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: суддя О.В.Бугера