Справа № 2а-3356
2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганськ у складі:
головуючого - судді Бугери О.В.,
при секретарі – Тихенькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління нерухомим майном Луганської міської ради про визнання незаконними дії та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Ленінського районного суду із відповідним позовом. На початку розгляду справи вимоги позову уточнив. Просив визнати протиправними дії відповідача по видачі позивачу даних для розрахунку орендної плати на 2008 (на термін дії з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року); 2009, 2010 роки; зобов’язати відповідача видати позивачу дані для розрахунку орендної плати на 2008 рік (на термін дії з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року), 2009 роки щодо земельної ділянки, що надана згідно договору оренди від 29 грудня 2004 року (державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018), із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки у розмірі – 0,5; зобов’язати відповідача щорічно на термін будівництва видавати позивачу дані для розрахунку орендної плати щодо земельної ділянки, що надана згідно договору оренди від 29 грудня 2004 року (державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018), із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки у розмірі – 0,5.
Позов обґрунтовано тим, що між Луганською міською Радою і позивачем був укладений договір оренди землі від 29 грудня 2004 року (нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4544, державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018). В липні 2010 року в газеті «Жизнь Луганска» було розміщено інформацію, що позивач має заборгованість зі сплати орендної плати по вищевказаному договору оренди землі. Для звірки взаємних розрахунків позивач звернулася до відповідача, працівниками якого було повідомлено, що у 2008, 2009 та 2010 роках для позивача було складено довідки для обчислення розміру річної орендної плати, на підставі яких розрахована заборгованість. . Так, у 2008 році відповідачем було складено дані для розрахунку орендної плати на 2008 рік, які містить наступні відомості: адреса земельної ділянки: м. Луганськ, АДРЕСА_1; економіко-планувальна зона – 9, оціночний район – 133, функціональний коефіцієнт – 2,5, грошова оцінка – 7 588 953,00 грн./га. Позивач вважає, що розмір коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, визначається згідно із Додатком 1, таблиця 1.1, Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Держкомзему України від 27.01.2006 року N 18/15/21/11, де зазначено, що для земель, зайнятих поточним та відведені під майбутнє будівництво використовується коефіцієнт 0,5; для інших земель - використовується коефіцієнт 0,5. В даних для розрахунку орендної плати на 2008, 2009 роки, на думку позивача, зазначені помилкові коефіцієнти функціонального використання земельної ділянки, що призвело до помилкового визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
В судовому засіданні представники позивача вимоги уточненого позову підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги уточненого позову не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі, як слід, зміна коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, що безпосереднім чином впливає на розмір орендної плати, потребує внесення змін до Договору. Договір укладений між позивачем та Луганською міською радою, а відповідач не є стороною за договором.
Суд вислухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає вимоги уточненого позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до с татті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Як вбачається із умов договору оренди землі річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5.
Ст. 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3.3. Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 від року N 18/15/21/11 нормативна грошова оцінка прямо пропорційно залежить, зокрема, від витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; коефіцієнту, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Розмір коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, визначається згідно із Додатком 1, таблиця 1.1, Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року N 18/15/21/11, де зазначено, що для земель, зайнятих поточним та відведені під майбутнє будівництво використовується коефіцієнт 0,5; для земель оздоровчого та рекреаційного призначення - використовується коефіцієнт 0,5; для інших земель - використовується коефіцієнт 0,5.
Судом встановлено, що між Луганською міською Радою і позивачем був укладений договір оренди землі від 29 грудня 2004 року (нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4544, державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018). Згідно п. 1 договору оренди була передана в оренду земельна ділянка, площею 0,0969 га, за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1 під будівництво та розміщення торговельного комплексу та благоустрій прилеглої території. Відповідно Рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 року №28/10, яке набрало чинності з 01.03.2008 року, вказана земельна ділянка відносяться до економіко-планувальної зони № 9 оціночного району № 133, та її нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки 0,5, складає станом на 01 березня 2008 року - 1 517 790,60 грн./га, відповідно річна орендна плата повинна складати – 3 676,85 грн. Згідно Листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 09.01.2009 року № 14-22-6/87 «Про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2008 рік» нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 року за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152. Таким чином нормативна грошова оцінка 1 га станом на 01.01.2009 року з врахуванням індексації складає 1 748 494,77 грн./га. Відповідно річна орендна плата за 2009 рік склала – 4 235,73 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2010 року з врахуванням індексації складає – 1 851 655,96 грн./га., річна орендна плата - 4 485,64 грн.
Як вбачається із Положення про Управління нерухомим майном Луганської міської ради, Рішення Луганської міської ради від 26.02.2007 року № 13/10, Відповідач є виконавчим органом Луганської міської ради та є самостійною юридичною особою, та відповідно до п.2 має наступні повноваження:
«…2.1.5. Здійснює відповідно до закону контроль за дотриманням зобов'язань щодо платежів за землю, які надходять до міського бюджету (пп. 1 п."б" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
2.1.6. Веде розрахунки за користування земельними ділянками;
2.1.7. Здійснює підготовку на розгляд виконавчого комітету Луганської міської ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Луганська (пп.1 п."а" ч.1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
2.1.8. Справляє плату за землю (пп.4. п."а" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")..»
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач має відповідні повноваження.
Оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. А в силу ч. 3 ст. 50 КАС України, відповідачем у таких справах має бути суб’єкт владних повноважень, судом приймаються доводи позивача по справі щодо застосування цього Кодексу, в якості норм процесуального права по даній справі.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто вчинення дій та прийняття рішень, якими вже порушені права осіб, а не майбутні дії чи рішення. Як убачається зі змісту ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов'язати відповідача до вчинення певних дій не майбутнє, оскільки такі порушення не настали.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 18, 158, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 13, 15, 30 Закону України «Про оренду землі» Ленінський районний суд м. Луганська, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління нерухомим майном Луганської міської ради по видачі ОСОБА_1 даних для розрахунку орендної плати на 2008 (на термін дії з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року), 2009 роки.
Зобов’язати Управління нерухомим майном Луганської міської ради видати ОСОБА_1 дані для розрахунку орендної плати на 2008 рік (на термін дії з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року) щодо земельної ділянки, що надана згідно договору оренди від 29 грудня 2004 року (державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018), із застосуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 1 517 790,60 грн./га , в тому числі коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі – 0,5.
Зобов’язати Управління нерухомим майном Луганської міської ради видати ОСОБА_1 дані для розрахунку орендної плати на 2009 рік щодо земельної ділянки, що надана згідно договору оренди від 29 грудня 2004 року (державна реєстрація від 28 лютого 2005 року № 040540200018), із застосуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 1 748 494,77 грн./га , в тому числі коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі – 0,5.
В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.
Мотивувальна частина виготовлена 12.11.2010 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий: суддя О.В.Бугера