Справа №2а-3363/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Алтухова О.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі  м.Донецька про поновлення строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни». Свої вимоги обґрунтовує тим, що  вона народилася 24.12.1937 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Згідно із ст. 6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет на 2007  рік» (п. 12 ст. 71) зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак,  рішенням Конституційного Суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п.41 підпункту 2 розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в цієї частині також були визнані неконституційними.  

Рішення Конституційного Суду України в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які    виникли внаслідок дії ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України і законам України.  

Позивач просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька  незаконними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати  щомісячну доплату до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по теперішній час ,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач  та  представник  відповідача  в   судове   засідання   не   з'явились,   надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв'язку з чим судовий розгляд справи у відповідності зі ст. 122 ч. 3 КАСУ здійснюється в порядку письмового провадження. У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 99 ч. 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк в півроку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 ч. 2 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач стверджує, що про порушення її права на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком вона дізналась із засобів масової інформації у вересні 2010 року, також зазначила, що вона має дуже поганий стан здоров’я, погано рухається. Раніше у неї не було можливості звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того, норми Закону постійно призупинялися, скасовувалися, а потім знову поновлювались внаслідок рішень Конституційного суду України. Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи похилий вік позивача, її юридичну необізнаність, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду нею пропущений з поважних причин, що є підставою для його поновлення згідно зі ст. 102 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно  до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.4).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути  оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, суд вважає їх такими, що підлягають задоволення з наступних підстав.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”        

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.  

 Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.  

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та надалі доки діє Закон, суд виходить з того, що в період 2009 року та до дня ухвалення рішення було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачу як “Дитини війни” на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

 Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності  невиконання  своїх зобов’язань перед позивачем.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька по не виконанню приписів статті 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне  нарахування та отримання доплати до пенсії.  

При цьому, суд, враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком, зобов'язує відповідача нарахувати  не державну соціальну допомогу, як то він просить, а доплату до призначеної пенсії.  

Відповідно до п.34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, органи Пенсійного фонду України звільняються від сплати державного мита.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Поновити позивачеві пропущений строк для звернення до суду.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, щодо невиплати  ОСОБА_1 пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року щомісячно доки діє ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне   пенсійне страхування».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ворошиловський районний суд  м. Донецька  протягом  десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                           О.С.Алтухова