Справа № 2а-2619/10/0308

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Олексюка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу №5 ДАІ для ОДДЗ ДАІ УМВС України у Волинській області молодшого сержанта міліції Ярощука Павла Вікторовича про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу №5 ДАІ для ОДДЗ ДАІ УМВС України у Волинській області молодшого сержанта міліції Ярощука Павла Вікторовича про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивує тим, що 25 червня 2010 року постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. З винесенням даної постанови та накладенням штрафу не погоджується, вважаючи її незаконною.

Просить суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та провадження по справі закрити.

В судове засідання позивач не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

В поданій суду заяві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25 червня 2010 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно якого останній 25 червня 2010 року о 16 год. 30 хв. керуючи автомобілем марки «Ауді » д.н.з. НОМЕР_1, в м. Луцьку по вул.. Володимирській, здійснив зупинку на посадковому майданчику  зупинки громадського транспорту, чим допустив порушення п. 15.9 ґ) ПДР України (а.с.3).

Постановою серії АС № 158352 від 25 червня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.4).

Відповідно до п. 15.9. е) Правил дорожнього руху України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

З матеріалів справи та безпосередньо з пояснень самого позивача вбачається, що він здійснив зупинку транспортного засобу за посадковим майданчиком в зв’язку з раптовою несправністю транспортного засобу, ввімкнувши при цьому аварійну сигналізацію.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність , однак при винесенні даної постанови цього зроблено не було .

Судом встановлено, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення зі сторони особи, яка склала протокол, допущено ряд процесуальних порушень, зокрема, не відібрано пояснення від свідків, порушника, оскільки останній не був згідний з вказаним порушенням, не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу порушнику, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .

Частиною 2 ст. 71 КАС України  передбачено, що по адміністративних справах про  протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дані обставини не були спростовані в судовому засіданні відповідачами, суду не було представлено жодних доказів в підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що постанову від 25 червня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати.

 Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 159, 163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 256, ч. 2 ст. 293 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Постанову інспектора ДПС взводу №5 ДАІ для ОДДЗ ДАІ УМВС України у Волинській області молодшого сержанта міліції Ярощука Павла Вікторовича серії АС № 158352 від 25 червня 2010 року про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає

Суддя Луцького міськрайонного суду                       А.В. Олексюк