ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  61/1102.11.10

За позовом:Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

До відповідача:Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про: відшкодування збитків в сумі  1 416 грн. 99 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники:

Позивача:Карацюва Т.М. –дов. № 0109/1 від 11.08.2010.

Відповідача:Чабан К.І. - дов. б/н від 01.04.2010.

У судовому засіданні 02.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про відшкодування збитків в сумі 1 416 грн. 99 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.06.2097 о 11:00 у м. Києві по вул. Боженка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шкода», державний номерНОМЕР_1 яким керувала ОСОБА_1., та автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2. та який був застрахований у позивача на підставі договору страхування автотранспорту (КАСКО) НОМЕР_3 від 01.09.2006. Винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Соколову О.В. Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2, страхове відшкодування у розмірі 8074 грн.73 коп. платіжним дорученням № 3865 від 27.06.2007 та платіжним дорученням № 5914 від 05.10.2007. Оскільки строк позовної давності по стягненню суми 6900 грн. 00 коп. сплинув 09.07.2010, залишилася сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 416 грн. 99 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5914 від 05.10.2007. За твердженням позивача, відповідальність ОСОБА_1.  була застрахована у відповідача (поліс НОМЕР_4). Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача в порядку регресу суми у розмірі 1 416 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 18.10.2010 порушено провадження у справі № 61/11, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.11.2010 о 17:00, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в сумі 1 416 грн. 99 коп. не заперечив, в підтвердження чого подав заяву від 02.11.2010, якою визнав позов повністю.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

          З довідки Управління державної автомобільної інспекції при Головному Управлінні МВС України у м. Києві від 18.06.2007 № 3160 та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2007 у справі № 3-21843/6, вбачається, що 06.06.2007 о 11:00, ОСОБА_1., керуючи автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_1 в м. Києві на вул. Боженко, рухаючись заднім ходом не впевнилась в безпеці, внаслідок чого здійснила наїзд на стоячий автомобіль «Мазда», державний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

          Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2010 у справі № 3-21843/6 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн. 00 коп.

          Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мазда», державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2.  

          Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування автотранспорту (КАСКО) НОМЕР_3 від 01.09.2006, укладеного між Закритим акціонерним товариством Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(Страховиком), Ястремською Тетяною Володимирівною (Страхувальником) та ВАТ КБ «Надра»(Вигодонабувачем).

          Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 0729 від 15.06.2007, виданого Приватним підприємцемОСОБА_3(Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 від 15.10.996, виданого Печерською райдержадміністрацією), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_2,  внаслідок пошкодження при ДТП склала 8 143 грн. 93 коп.

          Як вбачається зі страхових актів № 1456-07-21 від 12.06.2007 та № 1456/1-07-21 від 14.06.2007 та розрахунків сум страхового відшкодування, позивачем було прийнято рішення про виплату Вигодонабувачу –ВАТ КБ «Надра»6 657 грн. 74 коп. та 1 416 грн. 99 коп.

          27.06.2007 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 6 657 грн.74 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3865 від 27.06.2007 та 1 416 грн. 99 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5914 від 05.10.2007.

24.10.2008 року позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування порядку регресу №  248 від 24.10.2008 , в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі –8 074 грн. 73 коп. + витрати, пов’язані з проведенням авто експертизи в розмірі - 334 грн. 05 коп.,  разом 8 408 грн. 78 коп.

Відповідач відповіді на претензію не направив, оплату страхового відшкодування в порядку регресу в установлений строк не здійснив.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

          Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

          При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом НОМЕР_4 між ТОВ »(Україна) Ltd»- власником автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1 та Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль Шкода», державний номер НОМЕР_1.

          Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

          Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

          Відшкодувавши збитки завдані третьою особою позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного Кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов’язанні, що виникло з делікту, замість потерпілої ОСОБА_1.

          Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов’язанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

          Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          За загальним правилом зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи (стаття 511 Цивільного Кодексу України).

          Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 Цивільного Кодексу України, виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

          Згідно з частинами 1, 2 статті 636 Цивільного Кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

          Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої Цивільного Кодексу України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобов’язань.

          Відповідно до статті 511 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених договором,  зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

          Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

          Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

          Статтею 514 Цивільного Кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Враховуючи те, що строк позовної давності по стягненню суми 6900 грн. 00 коп. сплинув 09.07.2010, тому у Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1194 Цивільного Кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у сумі 1 416 грн. 99 коп., що підтверджено платіжним доручення № 5914 від 05.10.2007.

          Також  самим представником відповідачем Чабан К.І., яка діє на підставі довіреності № 08-03-28/130-10 від 01.04.2010, визнано на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги повністю, що підтверджується письмовою заявою від 02.11.2010.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків в розмірі 1 416 грн. 99 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85  ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, офіс 208; код ЄДРПОУ 23498273) 1 416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 99 коп. - суми завданих збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

            Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                                  Івченко А.М.

Дата підписання рішення: 04.11.2010