Справа № 22ц-4930/10 Головуючий в 1 інстанції: Труш В.О.
Категорія: 34 Доповідач: Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі - Матюхіній О.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду від 3 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені вимог повністю.
Рішенням Любешівського районного суду від 3 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 800 грн. матеріальної шкоди та 60 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, оскільки позивач не надала доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень. Вважає, що її вини не встановлено, а тому вона не може нести відповідальності.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 28 червня 2010 року випасала стадо корів серед яких і була корова позивача ОСОБА_1 Оскільки пастух не догледів за стадом, корова позивача ув’язла в трясовині де наковталася мулу та захворіла, що стало причиною її забою.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 28 червня 2010 року випасала стадо корів серед яких і була корова позивача ОСОБА_1 Дана корова попала в канаву де зав’язла і сама не змогла вийти із трясовини. Її витягли і ОСОБА_1 забрала корову додому де надавала лікувально-медикаментозну допомогу. Однак, лікування нічого не допомогло і позивач вимушена була здати корову на забій.
З матеріалів справи вбачається, що 28 - 29 червня 2010 року даній тварині надавалася лікувально-медикаментозна допомога (а.с. 5, 6) однак покращання не настало і корову здано на забій (а.с. 7). До даного випадку корова була здорова, що вбачається із довідки Любешівської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Згідно довідки Великокурівської сільської ради (а.с. 8) середня вартість корови середньої вгодованості вагою 450-500 кг. становить 6 000 грн.
Крім того, судом встановлено, що факт випасання стада корів та корови позивача 28 червня 2010 року та факт попадання даної корови в канаву і те, що її витягали, відповідач ОСОБА_2 ствердила в судовому засіданні.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання випасання корови позивача, отже вона прийняла її в стадо та зобов’язувалася такою ж повернути. Однак, прийнявши в стадо корову здоровою не повернула її в такому ж стані, а повернула хворою, так як корова попала в канаву де зав’язла, наковталася мулу, була здута, що стало причиною її забою.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач ОСОБА_2 повинна відшкодувати спричинену ОСОБА_1 майнову шкоду.
З’ясувавши всі обставини справи, давши юридичну оцінку наданим сторонами доказам суд першої інстанції вірно визначив спричинену шкоду та стягнув у користь позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Любешівського районного суду від 3 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді