А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 11 – 973/2010 Категорія: кримінальна.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Мішеніна С.В.
Доповідач: Суржок А.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Ляліної Л.М.
суддів: Суржок А.В., Кривошеї А.І.
за участю прокурора Фінца Д.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції із внесеними змінами, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 червня 2010 року, яким, –
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
1) 20.07.2000 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. 140 ч. 2 КК України
до 2-х років 6-и місяців позбавлення волі з
конфіскацією майна;
2) 19.09.2003 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. ст. 185 ч. 3, 357 ч. 3,
186 ч. 2, 187 ч. 2, 70 КК України до 7-и років позбавлення волі з конфіскацією майна;
3) 06.11.2003 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4
КК України до 7-и років 3-х місяців
позбавлення волі, –
визнано винним та засуджено: за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі; за ст. 357 ч. 3 КК України до 1-го року обмеження волі; за ст. 357 ч. 1 КК України до 1-го року 6-и місяців обмеження волі.
Відповідно ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочині визначено 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Замоситянського районного суду м. Вінниці від 06.11.2003 року та визначено до відбуття покарання у виді 4-х років 1-го місяця позбавлення волі.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше неодноразово судимий:
1) 31.10.2002 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. ст. 185 ч. 3, 75 КК
України до 3-х років позбавлення волі.
Звільнений від відбування покарання з
випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
2) 07.02.2003 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. ст. 185 ч. 2, 70 КК
України до 3-х років позбавлення волі;
3) 22.02.2007 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. 198 КК України до 2-
х років позбавлення волі;
4) 17.07.2007 року постановою
Староміського районного суду м. Вінниці
звільнений від покарання згідно ЗУ «Про
амністію», –
визнано винним та засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х років 6-и місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
раніше судимого:
1) 26.09.2001 року Гайсинським районним
судом Вінницької області за ст. ст. 15 ч. 2,
185 ч. 1 КК України до 3-х років
позбавлення волі з відстрочкою виконання
вироку на 2 роки зі сплатою штрафу 510
грн.;
2) 05.09.2006 року Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. ст. 296 ч. 1, 75 КК
України до 2-х років обмеження волі,
звільнений від відбування покарання з
випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
3) 19.09.2008 року постановою Ленінського
районного суду м. Вінниці звільнений від
покарання у вчинені злочину, передбаченого
ст. 186 ч. 2 КК України, –
визнано винним та засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х років 6-и місяців позбавлення волі;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
раніше не судиму, -
визнано винною та засуджено за ст. ст. 27 п. 5, 186 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Також на неї покладені обов’язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п. 4 КК України.
Судом вирішені питання з речовими доказами.
Як убачається з вироку суду, 12 листопада 2008 року, біля 19 години 30 хвилин, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою, розподіливши між собою ролі, біля будинку АДРЕСА_1, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон «Нокіа-Н82», вартістю 1500 гривень, з сім-карткою, вартістю 25 гривень, з грошима на рахунку – 8 гривень. Крім того, ОСОБА_4 незаконно заволодів паспортом ОСОБА_6, який потім знищив шляхом спалювання.
В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, із внесеними змінами, ставиться питання про зміну вироку суду відносно засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в зв’язку з невірним застосуванням кримінального закону. Апеляція мотивована тим, що призначене засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 покарання за даним вироком необхідно привести у відповідність до покарання визначеного за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 червня 2009 року, так як даний вирок ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 13 серпня 2009 року скасовувався не з підстав м’якості призначеного засудженим покарання чи необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин. Тому постановляючи новий вирок суд не мав права призначати їм більш суворе покарання.
В своїй решті частині державний обвинувач просить вирок суду залишити без змін.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на порушення його процесуальних прав щодо відмови йому судом в фіксації судового процесу технічними засобами, а також просить змінити йому міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, посилаючись на погіршення його стану здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 не погоджується з кваліфікацією його дій і просить змінити вирок суду, перекваліфікувати його дії на ст. ст. 296 і 125 КК України і пом’якшити покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора Фінца Д.Г., який підтримав доводи зміненої апеляції державним обвинувачем і просив її задовольнити, а апеляції подані засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню в частині приведення вироку у відповідність з вироком цього суду від 04.06.2009 року, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, із внесеними змінами, підлягає до повного задоволення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій, за які їх засуджено, повністю відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доведеність фактичних обставин справи не оспорюється в апеляціях.
Доводи засудженого ОСОБА_2 про відмову йому судом в фіксації судового процесу технічними засобами не знайшли свого підтвердження. Відповідно по записів протоколу судового засідання ОСОБА_2 та інші учасники судового процесу такого клопотання не заявляли. Зауваження на протокол судового засідання з цього приводу відсутні.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 з проханням кваліфікувати його дії за ст. ст. 296 та 125 КК України, як хуліганство і умисне легке тілесне ушкодження, а не грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, є безпідставними.
Дії ОСОБА_3 та інших засуджених за ст. 186 ч. 2 КК України судом кваліфіковані вірно, так як їх спільними діями за попередньою змовою було відкрито викрадено майно належне ОСОБА_6
Що стосується посилань засудженого ОСОБА_3 в апеляції, що судом було порушено його право на захист, а саме, відмовлено судом в клопотанні про допуск до участі в справі правозахисника ОСОБА_7, то в даному випадку рішення суду повністю відповідає вимогам ст. 44 КПК України, де зазначено, що захисниками у кримінальній справі мають право бути особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, чого зазначений ОСОБА_8 правозахисник ОСОБА_7 не мав, а також близьким родичем чи опікуном його, як того також передбачає ст. 44 КПК України, не являвся.
В судовому засіданні інтереси ОСОБА_3 захищав адвокат ОСОБА_9 і відповідно до протоколу судового засідання ОСОБА_3 заявив клопотання, що бажає щоб його інтереси захищав адвокат ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 120).
Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 судом не дотримано вимог ст. 375 ч. 2 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, Ленінським районним судом м. Вінниці від 04 червня 2009 року було постановлено вирок, яким засуджених було визнано винними у відкритому заволодінні майном ОСОБА_6, а ОСОБА_4 іще в незаконному заволодінні паспортом та незаконному знищенню офіційного документу, та індивідуально кожному призначено покарання за встановленими у вироку злочинами.
(т. 2 а. с.109 –113).
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.08.2009 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.06.2009 року відносно засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 був скасований не з підстав м’якості призначеного покарання чи необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин, тому суд, постановляючи новий вирок, не мав права призначати засудженим більш суворе покарання.
(т. 1 а. с. 137 - 139).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 – залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, із внесеними змінами – задовольнити повністю.
Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 – змінити.
Вважати ОСОБА_4 засудженим: за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 357 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ст. 357 ч. 3 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначити до відбуття ОСОБА_4 , визначене судом остаточне покарання, у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_5 засудженою за ст. 27 п. 5, ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 75 КК України встановивши іспитовий строк 1 рік.
В своїй решті частині цей вирок суду залишити без змін.
Судді: