А П Е Л Я Ц І Й Н И Й  С У Д

В І Н Н И Ц Ь К О Ї  О Б Л А С Т І

Справа № 11 – 1010/2010                                                                            Категорія: кримінальна.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Мішеніна С.В.

Доповідач: Суржок А.В.  

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Слободяна К.Б.  

суддів: Суржок А.В., Кривошеї А.І.

за участю прокурора Фінца Д.Г.

        засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 04 листопада 2010 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року, яким, –

                                        ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, –  

визнано винним та засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до 7-и років 6-и місяців позбавлення волі.

    Судом вирішені питання з речовими доказами.

    Суд встановив, що ОСОБА_2 21 травня 2008 року, в період часу з 3 год. 30 хв. до 4 год. 30 хв., знаходячись за місцем проживання у АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязних відносин, які виникли в побуті, вчинив сварку з батьком – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, під час якої ОСОБА_2, діючи з умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс численні удари руками і ногами по тілу потерпілого заподіявши йому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 498/1 від 14 серпня 2008 року, закриту травму грудей, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що за своїми наслідками може привести до смерті та стоїть в причинному зв’язку зі смертю. Смерть ОСОБА_3 настала від отриманої закритої тупої травми грудей, що ускладнилась розвитком травматичного шоку, який є безпосередньою причиною смерті.      

В своїй апеляції державний обвинувач просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_2 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України у виді 7-и років позбавлення волі, а в решті вирок залишити без змін.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування даного вироку в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача в повному обсязі, а також просив виключити із вироку обтяжуючу обставину враховану судом – тяжкі наслідки завдані злочином, апеляцію засудженого залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію в повному обсязі і просив вирок суду скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами повно перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку і юридичну кваліфікацію.

Доводи ОСОБА_2 про його невинуватість у вчиненні злочину є безпідставними і спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_4, що покійний ОСОБА_3 ніколи на підлогу не падав і ні об що не вдарявся. Останнім часом ОСОБА_3 з дивану не піднімався,  а лише сидів на ньому під час їжі.

Також його вина доводиться показаннями свідка ОСОБА_5, що під час огляду трупа ОСОБА_3 були виявлені ознаки насильницької смерті, на що вказували зламані ребра, щелепа, садно. Під час приїзду швидкої допомоги йог син ОСОБА_2 був в нетверезому стані, поводив себе агресивно і був випадок коли вони викликали працівників міліції.

Із показань свідка ОСОБА_6 слідує, що напередодні смерті ОСОБА_3 його син ОСОБА_2, який доглядав за батьком, розпивав спиртні напої і був в нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_7 пояснював, що під час досудового слідства ОСОБА_2 визнавав свою вину і пояснював, що йому батько заважав спати, через що він побив його. В послідуючому він показання змінив, показав, що батько падав. При цьому скарг з боку ОСОБА_2 щодо тиску на нього з боку працівників міліції не було.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 листопада 2008 року, звернення ОСОБА_2 на неправомірні дії працівників міліції були розглянуті і в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції та слідчого Кукурудзи В.Л. відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України в зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

По показанням експерта ОСОБА_8 слідує, що тілесні ушкодження і їх локалізація, виявлені у ОСОБА_3, свідчать, що вони могли виникнути в результаті дії рук і ніг.

Під час відтворення обстановки та обставин події від 21.05.08р. ОСОБА_2 пояснив та показав обставини заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень (т.1 а. с. 31 – 32).

Також вина ОСОБА_2 підтверджується: протоколами огляду місця події від 21.05.08р. і від 24.05.08р. (т.1 а. с. 3 – 10, 42 – 44); висновком судово-медичної експертизи № 408/1 відповідно до якого характер і локалізація виявлених ушкоджень на трупі ОСОБА_3 не виключає можливість їх отримання за обставин та в час на які вказує ОСОБА_2 під час допиту в якості підозрюваного 21.05.08р., при відтворенні обстановки та обставин події від 21.05.08р. (тобто в період часу з 03.00 год. до 05.00 год. 21.05.08р. від впливу тупих твердих предметів, якими могли бути руки та ноги ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 117 – 121).

Не вірити визнавальним показанням ОСОБА_2 у суду не було підстав.

Дії ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України судом кваліфіковані вірно.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом не дотримано вимог ст. 375 ч. 2 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, Ленінським районним судом м. Вінниці від 18 грудня 2008 року відносно ОСОБА_2 був постановлений вирок, яким його було визнано винним за встановленим у вироку злочином та призначено покарання за ст. 121 ч. 2 КК України у вигляді 7-и років позбавлення волі (т. 1 а. с. 266 – 277).

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2009 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2008 року відносно ОСОБА_2 був скасований не з підстав м’якості призначеного покарання чи необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин, тому суд, постановляючи новий вирок, не мав підстав для призначення ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України покарання більш ніж 7 років позбавлення волі. (т. 1 а. с. 371-374).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити повністю.

Апеляцією засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року відносно ОСОБА_2  змінити і вважати його засудженим за ст. 121 ч. 2 КК України до 7  (семи) років позбавлення волі.

В своїй решті частині цей вирок суду залишити без змін.

Судді: