справа № 2-1236/2010  

категорія 22  

І інстанція  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01 листопада 2010 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:  

головуючого судді - Кравченко В. Є., при секретарі - Пронкіній К.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нахімовського районного суду м. Севастополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП „Ремснабсервіс”, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4  про визнання права користування та зобов’язання укласти договір найму, -  

  В С Т А Н О В И В :  

Позивач,  ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання за ним право користування житловою площею – ізольованою кімнатою, площею 24 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, та вирішення питання укладення з ним окремого договору найму житлового приміщення – вищезазначеної ізольованої кімнати без згоди ОСОБА_2  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проживає у АДРЕСА_1 з братом по матері - ОСОБА_2 та членами його родини: жінкою - ОСОБА_5 та сином - ОСОБА_4 Дана квартира знаходиться у комунальній власності та складається з трьох ізольованих кімнат (18,9 кв.м., 23,9 кв.м., 13,0 кв.м.), загального коридору, з кухнею та лоджією. Він, позивач займає одну кімнату, житловою площею – 23,9  кв.м., а ОСОБА_2 з родиною - інші кімнати. Підставою звернення  до суду з цим позовом зазначає обставини погіршення  відношень з ОСОБА_2, всі рахунки за комунальні послуги приходять на ім’я останнього, який постійно називає різні суми для їх сплати, погрожує позивачу  виселенням у випадку відмови від їх сплати. У зв’язку з чим ОСОБА_1 має намір відкрити  окремий особовий рахунок на свою кімнату, оформити пільгу по сплаті комунальних послуг, яку він має за  законом, а також самостійно укласти договір найму житла з ПП «Ремснабсервис» та нести особисті витрати на її утримання, незалежно від ОСОБА_6 Під час звернення до ПП «Ремснабсервис» йому пояснили, що без згоди основного квартиронаймача, яким є відповідач  по справі,  розподілити рахунок на комунальні послуги та укласти окремий договір без рішення суду  неможливо, а на його неодноразові прохання ОСОБА_2 такої згоди не надає.  

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд  визнати за ним право користування житловою площею – ізольованою кімнатою житловою площею 23,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, а також зобов’язати ПП«Ремснабсервис» без згоди ОСОБА_2 укласти з ним окремий договір найму житла – окремої ізольованої кімнати площею – 23,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.            

У судовому засіданні позивач та його представник  підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.  

Відповідач – ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що ОСОБА_2, як основний квартиронаймач не перешкоджає позивачу проживати разом з ним та його родиною в ізольованій кімнаті, але заперечує проти визнання за ним право користування житловою площею – ізольованою кімнатою  площею 23,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням, з приводу якого раніше був визнаний судом недієздатним, тому не має змоги самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він був призначений  його опікуном. Обставини скасування рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 недієздатним у зв’язку з покращенням його стану здоров’я     відповідач та його представник – адвокат ОСОБА_7 вважають незаконними. Стверджують, що подання  цього позову ОСОБА_1 обумовлено наміром інших зацікавлених  осіб або психіатричного закладу, на обліку в якому він перебуває, шляхом використання його непорадного психічного стану вилучити його кімнату будь-яким засобом, що взагалі  позбавити членів родини ОСОБА_2  зазначеної житлової площі або погіршити їх житлові права. Також ОСОБА_2 зазначив, що у разі задоволення позову вважає несправедливим виділення ОСОБА_1, який  є самотньою людиною, кімнати більшою за площею у всієї квартирі, який на  час  розгляду справи  взагалі не  появляється в квартирі.  

Представник ПП «Ремснабсервіс» у судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у його відсутність згідно з вимогами  закону, заперечень на позов  не надав.  

Треті особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з тих самих підстав, що і відповідач.  

Допитана у судовому засіданні – представник Ради опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя Олейник О.В. у судовому засіданні пояснила, що рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29.09.1995 року ОСОБА_1 внаслідок душевної хвороби був визнаний недієздатним. Розпорядженням голови Нахімовської районної державної адміністрації від 16.11.1995 року № 42 «Про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_1 ОСОБА_2 був призначений опікуном над ОСОБА_1 У зв’язку із зверненням ОСОБА_1 на адресу головного лікаря психіатричної лікарні, при психоневрологічному диспансері була створена комісія, яка направила висновок (№ 421 від 02.10.2006 року) на адресу Ради опіки та піклування Нахімовської районної держаної адміністрації про те, що ОСОБА_1 знаходиться в стійкій ремісії, обслуговує себе самостійно і потребує відновлення дієздатності.  По цьому факту було проведено засідання Ради опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації за участю опікуна ОСОБА_2, рекомендовано звернутися з відповідною заявою до суду  про відновлення дієздатності  позивача.  Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04.06.2007 року ОСОБА_1 поновлена дієздатність. Згідно з листом Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя від 28.10.2010 року № 655/9 за заявою ОСОБА_1 пенсія була переоформлена з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 Доручення іншій особі на отримання пенсії ОСОБА_1 не надавав. В силу Правил опіки та піклування, затверджених наказом від 26.05.1999 року № 34/166/131/88, підставою для авалювання  опіки над ОСОБА_1  стало рішення суду від  04.06.2007року. Раніше видане розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації від 16.11.1995 року № 42 «Про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_1.» втратило силу. За час, коли ОСОБА_1 був відновлений в дієздатності, ніяких заяв про правопорушення, від сусідів і  з боку психоневрологічного диспансеру на адресу Ради опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації не надходило.    

Суд, вислухавши пояснення сторін, третіх осіб по справі, взяв до уваги пояснення представника Ради опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, перевіривши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи  з наступних підстав.  

Судом встановлено, що на балансі приватного підприємства «Ремснабсервіс» знаходиться будинок АДРЕСА_1 у зазначеному будинку є державною та складається з трьох ізольованих кімнат.  

Відповідно до довідки, виданої 28.05.2010 року ПП «Ремснабсервіс», у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_2, який є основним квартиронаймачем, ОСОБА_3 – його жінка, ОСОБА_4 – його син, а також ОСОБА_1 – його брат.  

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.  

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування житловим приміщенням в будинках державного житлового фонду здійснюється згідно з договором найму житлового приміщення.  

Договір найму житлового приміщення в будинках державного житлового фонду укладаються в письмовій формі на підставі ордеру на житлове приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а при її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) та наймачем – громадянином, на ім’я якого виданий ордер.      

Згідно з частинами 1,2 ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).  

Відповідно до статті 48 ЖК України житлове приміщення надається громадянам у межах норми житлової площі, але не менше розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України та Федерацією професійних спілок України.  

Згідно  частин 1,2 ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу. У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.  

Пунктом 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилим приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок № 470 від 11.12.1984 року, жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 кв.м. жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.    

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено, що відповідно до ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром, меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.  

Як вбачається зі схематичного по поверхового плану, наданого КП «БТІ та ДРОНМ»      СМР за запитом суду, житлова площа спірної квартири АДРЕСА_1, яка складається з 3-х ізольованих кімнат,  становить – 55,8 кв.м.: 1 кімната площею - 18,9 кв.м., 2 кімната площею – 23,9 кв.м., 3 кімната 13,0.  

Таким чином, на чотирьох осіб, які проживають у зазначеній квартирі припадає – по 13,95 кв.м. жилої площі на кожного (55.8 кв.м. : 4 осіб), тобто не менше від встановленого законодавством розміру норми житлової площі на одну особу.  

Позивач просить суд визнати за ним право користування житловою площею – ізольованою кімнатою житловою площею 23,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він постійно займає зазначену  кімнату та має намір укласти окремий договір найму житлового приміщення з ПП «Ремснабсервіс» та окремо від членів родини  основного наймача сплачувати комунальні послуги та квартирну плату, з врахуванням  пільг з інвалідності, якими він наділений у встановленому законом порядку.  

Задовольняючи позов частково, суд керуючись принципом здійснення правосуддя на засадах поваги, рівності перед законом, визначеним у ст.5 ЦПК України, враховуючи інтереси позивача,  основного наймача ОСОБА_2 та інших членів його родини – жінки та сина,     аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, вважає за доцільне виділити у квартирі АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_1 окрему ізольовану житлову кімнату, але середньою за площею зі всіх квартир та менш за площею, ніж зазначено ним, а саме, кімнату площею: 18,9 кв.м. Ухвалюючи таке рішення суд виходив з той позиції, що виділення позивачу ізольованої житлової кімнати площею – 23,9 кв.м. може призвести до зменшення норми жилої площі, встановленої законодавством на кожну особу, оскільки у випадку виділення йому кімнати, площею 23,9 кв.м., на інших наймачів цієї квартири залишиться площа – 31,9кв.м, отже на кожного по 10,63 кв.м., що  у подальшому може привести до штучного погіршення житлових умов відповідача та членів його родини і може викликати необхідність постановки їх на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов. Інші приміщення у вищезазначеній  квартирі, а саме: ванну кімнату, туалет і коридор  суд вважає за необхідним залишити у загальному користуванні.    

Оцінюючи сукупність встановлених обставин справи, суд також виходів з того, що саме такий розподіл кімнат буде сприяти нормальному образу життя як подружжя ОСОБА_2, які можуть зайняти кімнату, площею 23,9 кв.м. та й розвитку їх сина, який є молодим чоловіком, за яким залишитися окрема ізольована кімната, площею 13,0 кв.м.  

У свою чергу, враховуючи те, що позивач є хворою людиною, має психічне захворювання, є інвалідом 2 групи, в його користування  надана кімната середньою площею, – 18,9 кв.м, яка тільки на 5 кв.м.  менш той площі кімнати, на яку він претендував.  

Разом з наведеним, суд приймаюче саме таке рішення  також виходів з того, що для  кожного з користувачів квартири залишитися вихід до місць загального користування, до кожній  кімнати відноситься  балкон однакової площею – 2,20 кв.м. Крім того, виходячи з плану квартири, наданого БТІ, родина ОСОБА_2 буде розміщена  в одному крилі квартири, що у подальшому користуванні, на думку суду, буде сприяти нормальному спілкуванню між всіма мешканцями квартири або знизить конфліктну ситуацію між ними.                                              

В силу приписів статей 10,60,61 ЦПК України, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти виділення ОСОБА_1 ізольованої кімнати у квартирі АДРЕСА_1 з посиланням на те, що останній страждає тяжким психічним захворюванням та будь-які заінтересовані особи можуть у подальшому, скориставшись його непорадним та психічно нестабільним станом здоров’я, позбавити його та інших членів родини житлового приміщення  незаконним  шляхом з наступних підстав.    

Як встановлено судом, рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29.09.1995 року ОСОБА_1, 1963 року народження, визнаний недієздатним.  

На підставі розпорядження в.о. голови Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 16.11.1995 року № 42 над недієздатним ОСОБА_1 була встановлена опіка та признаний опікун – ОСОБА_2.  

Однак, рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04.06.2007 року, з урахуванням виправлення допущеної описки в даті прийняття рішення, на підставі  ухвали Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25.10.2010 року, вищезазначене рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 недієздатним було скасовано у зв’язку з покращенням стану здоров’я ОСОБА_1  

Розпорядженням голови Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 30.06.2010 року № 281-р ОСОБА_2, 1966 року народження, звільнений  від виконання обов’язків опікуна відносно ОСОБА_1  

В силу частин 3,4 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно, після  набуття  рішенням суду  від 04.06.2007 року законної сили, одержує пенсію, самостійно собі обслуговує. Відповідачу ОСОБА_2 було відомо про те, що позивача  поновлено  в дієздатності, оскільки він, як опікун не одержував за нього пенсію та не звітував перед Радою опіки та піклування Нахімовської РДА у м. Севастополі щодо виконання ним обов’язків опікуна. Повторно питання про призначення його опікуном або з ініціюванням заяви про визнання позивача недієздатним у судовому порядку відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не порушував, до Севастопольської психіатричної лікарні зі  скаргами на погіршення  психічного стану здоров’я свого брата не звертався   .  

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04.06.2007 року щодо поновлення дієздатності ОСОБА_1 набуло законної сили, на протязі розгляду справи відповідач не звертався зі  скаргою на його скасування. Також в апеляційному порядку відповідачем не оскаржено розпорядження голови Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 30.06.2010 року № 281-рпро звільнення  ОСОБА_2 від обов’язку опікуна ОСОБА_1  

Таким чином, у теперішній час ОСОБА_1 є дієздатною фізичною особою, здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, звертатися  до суду з позовом, у зв’язку з чим суд дійшов до висновку про його спроможність здійснювати передбачене ст.   47 Конституції України право на житло самостійно та виконувати всі права та обов’язки наймача.  

На вимогу ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.  

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

Таким чином, з відповідачів – ОСОБА_2 і ПП «Ремснабсервіс» солідарно на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі – 17,00 грн., а також на користь ОСОБА_1 – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі – 07,50 грн., які він сплатив при зверненні до суду.  

На підставі викладеного, керуючись положенням статті 8, 47 Конституції України, статтями 61, 63, 64, 104   Житлового кодексу України»,   статтями 3, 5, 10, 11, 27-31, 57-62, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .  

Виділити ОСОБА_1 у користування ізольовану жилу кімнату площею - 18,9 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ізольовані жилі кімнати, площею - 23,9 кв.м та 13,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1,  інші приміщення: ванну кімнату, кухню, туалет і  коридор залишити у загальному користуванні.  

Зобов’язати  ПП „Ремснабсервіс”  укласти з ОСОБА_1 окремий  договір найму житлового приміщення –  ізольованої кімнати, площею - 18,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.  

Стягнути з ОСОБА_2  і ПП „Ремснабсервіс” солідарно на користь держави судовий збір в сумі - 17,00 грн.,  на користь ОСОБА_1 – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  в сумі - 07,50 грн.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Суддя/підпис  

З оригіналом згідно:    

Суддя Нахімовського районного  

суду міста Севастополя В.Є.Кравченко