Справа № 2-а-156/2010 р.    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

              11  листопада 2010 року

  Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі :

головуючого судді Цигури Н.А.

розглянувши у письмовому провадженні  справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1  до управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про  визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування щомісячної  державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни.

 ВСТАНОВИВ:

 26 жовтня 2010  року позивач ОСОБА_1  звернулася  до   суду з позовною заявою до управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про  визнання дій управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправними .  Позивач у позовній заяві зазначає, що  вона   належить до  соціальної  категорії    дітей  війни , що підтверджується посвідченням   .Відповідно до ст. 6 Закону України « Про  соціальний  захист дітей  війни »   її    пенсія   повинна щомісячно підвищуватись , як  дитині війни ,на 30%  від  мінімальної пенсії за віком , але за  2010 рік  це підвищення  відповідачем їй  не виплачувалося . Просить бездіяльність  управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області щодо  не нарахування їй державної  соціальної   допомоги  , як дитині війни за  2010 рік  визнати протиправною  та  зобов»язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної   допомоги  у  розмірі 30%  мінімальної пенсії  за  віком та провести її виплату  за  період з  01.01. 2010 року по день ухвалення рішення .

Представник відповідача -  Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі, в судове засідання не з’явився, але надав  суду заяву про розгляд справи без участі представника .До  суду  подав  заперечення , де  зазначає , що  позовних  вимог не  визнає , так як  Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі   діяло  в межах повноважень , наданих йому Законами України   та підзаконними нормативно-правовими актами .  В задоволенні  позову   просив   відмовити .

Враховуючи , що  сторони надали  заяви про розгляд   справи без  їх  участі , суд,  відповідно   до ч.3 ст.122  Кодексу  адміністративного судочинства України   розглядає справу  в порядку   письмового провадження  на основі наявних в справі  матеріалів.

Розглянувши   матеріали справи , всебічно   і  повно з»ясувавши всі фактичні обставини , на  яких ґрунтується  позов, об»єктивно  оцінивши докази ,  які мають юридичне значення для  розгляду   справи і  вирішення спору   по суті ,  суд вважає , що  позовні  вимоги  підлягають задоволенню  з наступних підстав.  

Згідно ст. 1 Закону України   « Про  соціальний  захист дітей  війни»   дитиною  війни є  особа, яка є громадянином  України  та  якій  на час закінчення  (  2  вересня 1945  року) Другої  світової  війни   було  менше 18 років.

Встановлено ,  що   позивач  ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_1  і   відповідно до Закону України   «  Про соціальний  захист дітей  війни»    є  дитиною  війни , що  підтверджується   посвідченням  та не заперечується   у  запереченнях  відповідачем.

      Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена  доплата    дітям війни до  пенсії  або   щомісячного  довічного  грошового  утримання чи  державної соціальної  допомоги  , що  виплачується  замість  пенсії , в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

 Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни.

Частиною третью  ст.22 Конституції України  забороняється  звуження  змісту  та  обсягу   існуючих  прав  і  свобод   при  прийнятті  нових законів   або  внесенні  змін  до чинних  законів.  

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними  положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачів відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.

Щодо підвищення допомоги дітям війни у 2008 році, суд виходить з наступного.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» завдяки чому вищезазначена стаття отримала нову редакцію, зокрема: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Тобто, почала знову діяти попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом  України «Про Державний бюджет України на 2010  рік» , положення  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось та  відсутні положення щодо обмежень у виплаті державної соціальної підтримки дітям війни, а отже допомога в  2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірах.  

 Частиною  2  статті  152  Конституції України передбачено , що   Закони , інші правові акти або їх окремі  положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність  з дня  ухвалення   Конституційним Судом України   рішення  про їх неконституційність.       

Реалізація особою права , що пов»язане з отриманням  бюджетних  коштів, яке  базується  на  спеціальних  та  чинних  на  час виникнення  спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства , не  може  бути поставлена   у  залежність від  бюджетних асигнувань, тобто   відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Окрім того , встановлений  частиною  2 статті  95  Конституції України , частиною 2  ст. 38  Бюджетного  Кодексу    перелік   правовідносин, які  регулюються  Законом  про  Державний  бюджет України , є вичерпним ,  а  тому  цей  закон не може  скасовувати   чи змінювати   обсяг прав і обов»язків, пільг , компенсацій  і  гарантій , передбачених   іншими законами України , та не може  будь-яким  чином   змінювати визначене  іншими законами України  правове  регулювання  суспільних  відносин.

Враховуючи  , що право  на отримання  щомісячної  доплати до пенсії за  віком , передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , не залежить від  розміру  доходів  одержувача чи наявності  фінансування з  бюджету , а  має  безумовний характер ,   вимоги позивача   про  нарахування  недоплаченої  пенсії  як  дитині  війни   підлягають задоволенню за  період : з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року включно.  

Крім  цього   , суд виходить з наступного .Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає, що  положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії  та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач , як суб’єкт владних повноважень,  проводив підвищення  до  пенсії позивачу, як  дитині  війни  відповідно   до   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   за період  : з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року включно.

Отже , суд приходить до висновку, що  бездіяльність  управління пенсійного  фонду України в Срібнянському районі  Чернігівської області  щодо не нарахування  ОСОБА_1      державної соціальної  допомоги   у розмірі , встановленому ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період  з 26 квітня 2010 року  по 26 жовтня 2010 року слід визнати протиправною та зобов»язати управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області нарахувати  ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 26  квітня 2010 року  по 26 жовтня 2010 року  у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  №  2195 –ІУ від 18 листопада 2004 року та ч.1 ст. 28 Закону України « Про  загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести її виплату з урахуванням  виплачених сум  за цей період.

 При цьому  судом враховується  , що відповідно до ст. 99 КАС України , для звернення до адміністративного суду  встановлений шестимісячний  строк , а статтею 100 цього Кодексу встановлюється наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. У зв»язку із  чим ухвалою суду було залишено позовну заяву без розгляду  в частині періоду  часу з 01.01.2010 року  до 25  квітня 2010 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони , яка не є  суб»єктом владних повноважень , суд  присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету) , якщо  іншою стороною  був орган  місцевого  самоврядування , його посадова  чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70 , 71 , 72 , 86 , 94, 158 – 163  , 167 Кодексу адміністративного  судочинства України , ст.ст.1, 6 Закону України « Про   соціальний  захист дітей  війни»

П О С Т А Н О В И В :  

Адміністративний позов    ОСОБА_1 до   управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про     визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо ненарахування щомісячної  державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного  фонду України в Срібнянському районі  Чернігівської області  щодо не нарахування  ОСОБА_1 державної соціальної  допомоги  у розмірі , встановленому ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 26 квітня 2010 року  по 26 жовтня 2010 року.

Зобов»язати управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області нарахувати  ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 26  квітня 2010 року  по 26 жовтня 2010 року  у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  №  2195 –ІУ від 18 листопада 2004 року та ч.1 ст. 28 Закону України « Про  загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести її виплату з урахуванням  виплачених сум  за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.40 коп. судового збору,  сплаченого при зверненні до суду.  

Постанова є остаточною , але може бути оскаржена сторонами  та іншими особами , якщо суд вирішив питання про їх права , свободи , інтереси чи обов»язки , шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії цієї  постанови до  Київського апеляційного  адміністративного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області . У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

       Суддя:  

                        Справа № 2-а-156/10р.

 У Х В А Л А

           про  залишення  позовної заяви  без розгляду  в частині  

 11 листопада  2010 року  Суддя Срібнянського районного суду Чернігівської області  Цигура Н.А., розглянувши у письмовому провадженні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про  визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не арахування щомісячної  державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни

В С Т А Н О В И В :

26 жовтня  2010 року  ОСОБА_1 звернулася  з адміністративним позовом         до управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про  визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування щомісячної  державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни. Просить бездіяльність  управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області щодо  не нарахування їй державної  соціальної   допомоги  , як дитині війни за  2010 рік  визнати протиправною  та  зобов»язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної   допомоги  у  розмірі 30%  мінімальної пенсії  за  віком та провести її виплату  за  період з  01.01. 2010 року по день ухвалення рішення.

Відповідно до  ст.99 КАС України  адміністративний позов  може бути  подано в  межах  строку  звернення до адміністративного  суду  ,  встановленого цим Кодексом  або іншими законами.  Для звернення  до адміністративного суду  за захистом прав, свобод  та інтересів  особи  встановлюється шестимісячний  строк  , який , якщо  не встановлено інше  , обчислюється з  дня , коли  особа дізналася  або повинна  була дізнатися  про порушення своїх прав  , свобод  чи інтересів.  

 Отже ,вбачається , що адміністративний позов  за період з 01.01.2010 року   по 25.04.2010 року включно, поданий  після  закінчення строків , установлених ст. 99 КАС України.  

 Статтею 100 КАС України  передбачено , що адміністративний позов , поданий після закінчення  строків , установлених законом  , залишається без  розгляду , якщо  суд за заявою  особи , яка подала , не знайде підстав  для поновлення строку , про що постановляється ухвала.  

 Провадження в даній справі  було помилково відкрито за частиною адміністративного позову , поданим із порушенням  строку звернення  до адміністративного суду  і питання про поновлення пропущеного  строку судом не  вирішувалося.  

 Позивачем  клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом за період   з 01.01.2010 року по 25.04.2010 року  не заявлено .

 За таких обставин , суд  залишає позовну  заяву  за вказаний період без розгляду.  

 На підставі  викладеного , керуючись  ст.ст. 99,100,102 КАС України  

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління  пенсійного  фонду України  в  Срібнянському районі   Чернігівської  області   про  визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо ненарахування щомісячної  державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 25.04.2010 року ,залишити  без розгляду.  

 Апеляційна скарга на  ухвалу суду  першої інстанції подається протягом п»яти днів  з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу  було постановлено у письмовому провадженні  або без виклику особи , яка  її оскаржує ,  апеляційна скарга подається  протягом п»яти днів  з дня отримання копії ухвали.  

      Суддя