Справа №2-2760/10  

                  Категорія №26  

              РІШЕННЯ  

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  22 вересня 2010 року     Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого – судді Кравченко В.Є., при секретарі Пронкіної К.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду  в м. Севастополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11» Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення  заборгованості по зобов'язанням за участю у витратах на утримання жилого будинку та прибудинкової території,  

            В С Т А Н О В И В :  

  Позивач - Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11» Севастопольської міської Ради (далі по тексту - РЕП-11) звернувся  до суду з позовом  до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по зобов'язанням за участю у витратах на утримання жилого будинку та прибудинкової території, у розмірі 1045,22 грн.  Підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає неналежне виконання відповідачами грошових зобов'язань щодо сплати наданих житлово-комунальних послуг у добровільному порядку.  

Відповідачі проти позову заперечують, вважають, що вони не зобов’язані брати участь у витратах на утримання жилого будинку № 72 по вул. Горпіщенко у м. Севастополі та прибудинкової території ,  оскільки позивачем ці послуги не надавались, між сторонами  не укладено  договір про надання відповідних послуг, що позбавляє  РЕП-11 право вимагати від відповідачів сплати спірної суми заборгованості.  

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1  підтримав заперечення проти позову. Відповідачка  ОСОБА_2 не скористалася своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляду, у письмових запереченнях просила  відмовити в позові з підстав його необґрунтованості нормами чинного законодавства.     Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив  суд їх задовольнити у повному обсязі.  

Дослідив матеріали справи, вислухав пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.  

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_1 заходиться на балансі   РЕП -11.  ОСОБА_1, на якого відкритий  лицевий рахунок НОМЕР_1,  є власником квартири № 45 цього будинку, сумісно з ним за даною адресою зареєстрована  та фактично мешкає дружина - ОСОБА_2.  Відповідачі несуть солідарні зобов'язання, пов'язані з участю у витратах на утримання жилого будинку та прибудинкової території.  

З наданих представником позивача розрахунків вбачається, що заборгованість відповідачів за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.  складає суму - 1045 грн. 22 коп.  

12.01.2010р. відповідачами  через касу РЕП-11 було внесено 200,00 грн., з призначенням  платежу –  «за борг 2009 року» .  

15.01.2010р. між відповідачем  ОСОБА_1  була  укладена угода №5 про погашення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги у розмірі 1096,83 грн., протягом 24 місяців,  пропорційними щомісячними платежами.   Проте,  внесена 12.01.2010р.   сума у розмірі 200,00 грн. була врахована  позивачем при визначенні суми  заборгованості за угодою - 1096,83 грн. (, яка  на 01.01.2010р.  складала суму - 1296,83 грн.  за мінусом 200 грн. , сплачених  12.01.2010р.).  Отже, сплачені відповідачами 200,00 грн. не входять  й до судної суми заборгованості.  

  З матеріалів справи вбачається , що відповідачі протягом тривалого часу з жовтня 2006 року по 30.09.2009 року споживали послуги, що надаються позивачем, щомісячно одержували розрахунки по оплаті послуг, суму яких не оспорювали, вчиняли дії з часткової  сплати комунальних послуг, що свідчить про наявність договірних відносин, які фактично склалися між позивачем і відповідачами по наданню і споживанню послуг, що спричинило для відповідачів та РЕП № 11 м. Севастополя виникнення взаємних прав і обов'язків.  

  Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступних положень Закону.  

Відповідно до ч.5 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (зі змінами, внесеними Законом №882-VI від 15.01.2009р.), пп.2 п.7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 08.10.1992, № 572 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 5 від 14.01.2009р.), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.  

    Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ч.1 ст.7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків”,  споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.  

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу .  

  В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Згідно з приписами статей 525,526 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Відповідно до  ч.4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Згідно зі  ст.816, ч.1 ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний своєчасно та самостійно вносити плату за житлово-комунальні послуги, особи які проживають разом з наймачем набувають рівних з ним прав та обов’язків щодо користування житлом.  

  Відповідно до  ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.  

В силу ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях.  

Відповідачами не надано суду письмових доказів, якими б  підтверджувалася відмова керівництва РЕП- 11 укласти з Февіловими типовий  або окремий договір про надання комунальних послуг та докази звернення ОСОБА_2 до РЕП № 11 з відповідними пропозиціями.  

У зв’язку з чим, доводи відповідачів стосовно того,  що неукладення  з ними договору про надання житлово-комунальних послуг,   позбавляє їх обов’язку внесення  відповідних платежів,  є безпідставними, а посилання  сторони  в процесі на  те, що укладення  між сторонами  вищевказаної угоди про добровільне погашення боргу від 15.01.2010р. не може бути підставою для стягнення  вартості  наданих  комунальних  послуг, оскільки вона була укладена ним під адміністративним тиском позивача, суд визнає таким, що ґрунтується на суб’єктивних припущеннях відповідача без надання  належних доказів у підтвердження їх переконливості.  

Крім того,  під час  розгляду справи  відповідачами,  на виконання  вищевказаної угоди 25.06.2010р. безпосередньо  через  касу  позивача  було  сплачено 91,40 грн., про що свідчіть копія квитанції, яка є у матеріалах справи. У зв’язку з чим, суд критично оцінює таку позицію  відповідача ОСОБА_1,  а угоду № 5 від 15.01.2001 р.,  в силу вимог  611, 615 ЦК України , оцінює як доказ, що підтверджує спірну  заборгованість  відповідачів перед РЕП -11. Наявність такої угоди також  не позбавляє  позивача права на звернення до суду з позовом про  відшкодування вартості  наданих послуг.  

До того ж ,  відповідачі не довели суду належними та достатніми доказами  ненадання  позивачем послуг, за споживання яких утворилась спірна заборгованість або ненадання їх у повному обсязі, а також самостійне проведення відповідачами послуг, включених до тарифу по утриманню будинку та прибудинкової території. З актами претензіями за аналогією ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відповідачі не  звертались, на якість або ненадання послуг не скаржились.  При цьому, посилання відповідачів на те, що  фактично ніякі послуги не надаються  спростовуються копіями договорів про надання послуг по вивозу твердих побутових відходів, дератизацію, дезінсекцію, на технічне обслуговування димових та вентиляційних каналів, на поставку електричної енергії із дислокацією житлового фонду та укладеною між сторонами  угодою №5 від 15.01.2010р.  

Також судом критично оцінюється твердження  відповідача  про те, що вимоги позивача грунтуються на нормах матеріального права, які не підлягають застосуванню, а саме положення „Правил користування приміщеннями в житлових будинках і при будинковими територіями”, затверджених Постановою Кабінету міністрів України, від 08.10.1992, № 572, у зв’язку з їх скасуванням з 24.01.2006р., суд не може прийняти до уваги, оскільки Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року були внесені зміни у Правила, а Постановою КМУ № 5 від 14.01.2009р. внесені зміни в частині назви.  

Враховуючи часткове погашення суми боргу за квитанцією від 25.06.2010 р. у сумі 91,40 грн., суд вважає, що з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню   заборгованість в розмірі 953,82 грн. ( 1045,22 – 91,40 грн. )  

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів, згідно з вимогами статті 88 ЦПК України  

На підставі ст.ст. 256, 257, 322, 509, 525, 526, 611, 615, 815, 816 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 20, 29, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги”,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60,  209, 212, 215,216,218 ЦПК України, суд   

В И Р І Ш И В :  

  Позов Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11»  Севастопольської міської Ради задовольнити частково.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 1960 р.н., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11» Севастопольської міської Ради (99022, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78, рр №260061631001 в СФ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» м. Севастополя, МФО 384812, ОКПО 03360644),  заборгованість в розмірі 953,82 грн.  

В іншій частині позову  відмовити.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 1960 р.н., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати в доход держави у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн.. 00 коп.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 1960 р.н., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в доход держави у розмірі 30 (тридцять) грн.. 00 коп.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення.  

Суддя Нахімовського районного  

суду м. Севастополя                 В.Є. Кравченко